Рішення № 61627384, 21.09.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/1757/2016 р. Головуючий в І інстанції Захарчук В.В.

Доповідач Полікарпова О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2016 року вересня місяця 21 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоПолікарпової О.М.суддівБазіль Л.В. Кузнєцової О.А.за участі секретаряПрушинської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та фермерського господарства «ЮКОС і К» на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 26 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5 до фермерського господарства «ЮКОС і К» про примусове стягнення заборгованості, що утворилась внаслідок невиплати орендної плати за строкове використання земельної частки (паю), -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним вище позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за договором оренди землі за весь період володіння та користування належною позивачу земельною ділянкою, з нарахуванням пені в розмірі 0,2% за кожен день прострочення виплати та інфляційних втрат станом на 26.03.2014 року в розмірі 90422, 51 грн., із відрахуванням за рахунок відповідача податків. Також просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Позивач зазначав, що у грудні 2004 року він успадкував право на земельну частку (пай), площею 5, 66 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж, вартість якої становила 31057 грн. і яка знаходиться на території Шляхівської сільської ради Бериславського району, що підтверджується сертифікатом, виданим 01.04.1997 року. 20.12.2010 року він отримав замість сертифікату державний акт і став власником земельної ділянки площею 8.0501 га.

26.03.2009 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди земельної частки (паю) на основі типового договору оренди земельної частки (паю) строком на 5 років, який пройшов державну реєстрацію, про що в книзі реєстрації договорів оренди Шляхівської сільської ради здійснено запис №12. Після цього запису внесений ще один «24.09.2010 року площа земельної ділянки 8.0501 га к-3, д-3».

Відповідно до п.2.2 договору за користування земельною ділянкою встановлена орендна плата у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що у грошовому виразі складає 2443,87 грн. Орендна плата, у тому числі й невиплачена, підлягає індексації на дату її виплати відповідно до рівня інфляції національної валюти України.

Орендар зобов'язується за несвоєчасну сплату орендної плати сплачувати пеню у розмірі 0,2% від суми недоїмки за кожен день прострочення виплати (п.3 договору).

Відповідач жодного разу орендну плату не сплачував, внаслідок чого позивач просить стягнути з нього збитки, пов'язані з невиплатою орендної плати та моральну шкоду в зазначеному вище розмірі.

Під час розгляду справи в суді позивач змінив розмір позовних вимог, просив стягнути збитки, нараховані станом на 01.04.2016 року в розмірі 98344,25 грн. та моральну шкоду в розмірі 97450 грн.

У поясненнях в останніх судових засіданнях та в судових дебатах позивач зазначав іншу підставу позову, а саме вказував на те, що між ним та відповідачем договір оренди ніколи не укладався, відповідач використовував його земельну ділянку без достатньої правової підстави. До 2013 року, з інформації Шляхівської сільської ради, він вважав, що його земельна ділянка ніким не обробляється, а тому строк позовної давності для захисту порушеного права, на його думку, не пропущено.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 26.05.2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з фермерського господарства «ЮКОС і К» на користь ОСОБА_5 збитки в розмірі грошової заборгованості, що утворилась внаслідок невиплати фермерським господарством «ЮКОС і К» орендної плати за строкове володіння та використання земельної частки (паю) в сумі 53199,18 грн, моральні збитки в сумі 10000 грн., судові витрати за проведення експертизи в сумі 3000 грн, а всього 66199,18 грн.

Стягнуто з фермерського господарства «ЮКОС і К» на користь держави судовий збір в сумі 1378 грн.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду оскаржили обидві сторони.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті заявлених ним позовних вимог. В чому полягає неправильність судового рішення апелянт не зазначає.

Фермерське господарство «ЮКОС і К» в своїй апеляційній скарзі також просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт посилається на те, що судом неправильно оцінено докази по справі, а обставина використання земельної ділянки позивача, на яку останній посилається як на обгрунтування свого позову, є недоведеною.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що обидві апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з доведеності факту перебування належної позивачу земельної ділянки у користуванні відповідача без достатньої правової підстави в період з 26.03.2009 р. по 26.03.2014 р. та право останнього на отримання грошового відшкодування у вигляді заподіяних збитків в розмірі орендної плати, на підставі ст.152 ЗК України, ст.1212 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду грунтується на нормах матеріального права та встановлених судом обставинах.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що у 2004 році ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину став власником сертифікату на право на земельну частку (пай), загальною площею 5,66 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка знаходиться на території Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (Т.1 а.с.59, 85).

На підставі розпорядження голови Бериславської райдержадміністрації від 09.12.2009 р. №1172, 20.12.2010 року позивачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, загальною площею 8,0501 га, що знаходиться на території Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (Т.1 а.с.84).

26 березня 2009 року в книзі реєстрації договорів оренди землі Шляхівської сільської ради під №12 зареєстровано типовий договір оренди земельної частки (паю) між ОСОБА_5 та ФГ «ЮКОС і К».

За даним договором орендодавець ОСОБА_5 передає, а орендар ФГ «ЮКОС і К» приймає в оренду земельну частку (пай) розміром 5,66 умовних кадастрових гектарів, вартістю 31 057 грн. з оплатою за користування землею 3% від нормативної грошової оцінки 2 443,87 грн. Зазначений договір ОСОБА_5 не підписано ( Т.1 а.с.77-80).

Запис №12 в книзі реєстрації договорів оренди землі Шляхівської сільської ради доповнено записом «24.09.2010 р. отримав державний акт» та у графі розмір земельної ділянки вказано розмір земельної ділянки 8,0501 га, к.-3, д - 32 (Т.1, а.с.79-80).

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що відсутність у договорі оренди підпису орендодавця ОСОБА_5 свідчить про те, що договір є неукладеним. Сторони даного факту не заперечували.

Згідно положень ст. ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно в натурі.

Посилання районного суду на ст..152 ЗК України, як на додаткову підставу задоволення позову, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до частини 3 вказаної статті захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадяни, юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.157 ЗК України).

Проте, спірні правовідносини не можуть бути врегульовані згаданими нормами права, оскільки позивач не зазначає про те, що у спірний період відповідач перешкоджав або обмежував його права у використанні земельної ділянки за призначенням.

Те, що договір оренди не укладався виключає можливість стягнення з відповідача орендної плати, але встановлені судом обставини свідчать про зобов'язання фактичного користувача земельної ділянки виплатити йому частину одержаного доходу за правилами ст.1212 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_5 як власника земельної ділянки, який не укладав договір оренди своєї землі, слід стягнути частину доходу у розмірі орендної плати з підприємства, яке фактично користувалося цією землею, виходячи із п. 2.2 типового договору, зміст якого було запропоновано ФГ «ЮКОС і К» : в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з 26.03.2009 р. по 26.03.2014 р.

Відповідно до ч.5 ст.201 ЗК України нормативна грошова оцінка проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 31.10.2011 р. №1185 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» передбачено, що для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативно-грошової оцінки ріллі станом на 01.07.1995 року застосовується коефіцієнт 1,756.

Значення нормативної грошової оцінки земель щороку уточнюється на коефіцієнт індексації, який визначається відповідно до законодавства.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки склала, з урахуванням оцінки, яка зазначена у сертифікаті позивача: у 2009 році 93854,25 грн. (з урахуванням коефіцієнту 3,022), у 2010-2011 р. 99382,40 грн.(з урахуванням коефіцієнту 3,20) (а.с.107), у 2012-2013 р. - 164166,84 грн. (з урахуванням коефіцієнту 1,756) (а.с.112).

Колегія суддів приймає до уваги нормативну грошову оцінку, вказану в сертифікаті позивача, оскільки вона визначена в 1997 році, що є більш наближеним до 1995 року, встановленого законодавцем як відправного для застосування коефіцієнту індексації. Крім того, розрахунок орендної плати, зроблений позивачем не перевищує розмір орендної плати, визначеної експертом, а тому він може бути прийнятий за основу. Суд апеляційної інстанції вважає за можливе стягнути на користь ОСОБА_5, який не укладав договір оренди частину доходу в розмірі орендної плати з підприємства, яке фактично користувалось його землею, на умовах, які були запропоновані орендарем у проекті типового договору від 26.03.2009 року, починаючи з цієї дати по 26.03.2014 року включно. Відтак, сума, яка підлягає стягненню з відповідача із розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки складає: за 2009 рік - 2815,62 грн., за 2010 рік - 2981,47 грн., за 2011 рік - 2981, 47 грн., за 2012 рік - 5235, 46 грн., за 2013 рік -5235,46 грн., за 85 днів 2014 року - 1218,90 грн., а разом 20468,38 грн.

Разом з тим, зазначаючи, що між сторонами у справі відсутні договірні відносини, суд першої інстанції, стягнув орендну плату з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені, які підлягають застосуванню у договірних правовідносинах.

Посилаючись на висновок судової економічної експертизи, якою визначено збитки, суд першої інстанції не звернув уваги, що у висновку міститься застереження експерта про те, що розрахунок експерта буде мати сенс лише у разі, якщо договір оренди земельної ділянки буде вважатися укладеним.

За таких обставин рішення суду в частині правового обґрунтування підстав задоволення позову та суми, яка підлягає стягненню на користь позивача підлягає зміні.

Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, посилаючись на ст..1167 ЦК, виходив з того, що позивачу заподіяно моральні страждання через безпідставне володіння його землею, відмову виплатити йому орендну плату в добровільному порядку.

З таким висновком погодитись не можна, оскільки судом не дано оцінку обставинам, на які посилається позивач, а також не зазначено закон, на підставі якого визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, встановлено ст..23 ЦК України.

Відповідно до ст..611 ЦК України відшкодування моральної шкоди наступає у разі порушення зобов'язання, якщо це передбачено договором або законом.

Також, відповідно до ст..1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Договір оренди землі, в якому б передбачалась сплата орендної плати та право на відшкодування завданої моральної шкоди на випадок її невиплати або з інших підстав, між сторонами не укладався.

Крім того, обґрунтовуючи причини тривалого не звернення до суду за захистом свого порушеного права, позивач зазначав, що до 2013 року він не знав, що його земельну ділянку хтось обробляє, вважав, що вона заростає бур'яном. Він не мав наміру обробляти свою земельну ділянку самотужки і не вживав заходів для передачі її комусь в оренду, тільки періодично питав у працівників Шляхівської сільської ради чи не цікавиться хто-небудь з орендарів його земельною ділянкою.

Зважаючи, що ні договором, ні законом не передбачено право власника землі на відшкодування моральної шкоди у випадку, коли йому не чинилося перешкод у користуванні нею, позов районним судом задоволено не обґрунтовано, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову .

Фермерське господарство «ЮКОС і К», посилаючись в своїй апеляційній скарзі на відсутність договірних відносин між ним та позивачем, не звернуло уваги на те, що цю обставину на даний час визнано позивачем і суд зазначив про це в своєму рішенні, отже вона не підлягає спростуванню.

Факт перебування в користуванні у ФГ «ЮКОС і К» належної позивачу земельної ділянки підтверджується наданою відповідачем довідкою від 05.04.2013 р., № 05/01-1, зі змісту якої вбачається, що дана земельна частка (пай) здана в оренду ФГ «ЮКОС і К», сума по договору за 2012 р. становить 2 981, 47 грн., земельний пай становить 5, 66 га, державний акт, сертифікат ХС №0054890, договір оренди від 26.03.2009 р. до 26.03.2014 р. (Т.1 а.с.90).

Відповідно до листа начальника відділу Держземагенства у Бериславському районі ОСОБА_6 від 20.02.2015р. за №9-28-0.3-651/2-15, 24.08.2010 р. взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 8,0501 га. Згідно ч.2 розділу ІХ Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» раніше укладений договір оренди на підставі сертифікату між ФГ «ЮКОС і К» та ОСОБА_5 після отримання державного акту на право власності на земельну ділянку не переукладався. За період з 01.07.2009 р. по 01.07.2014 року площа земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 обліковувалась у держаній статзвітності форми 6-зем за ФГ «ЮКОС і К», згідно інформації, яка подавалась землевпорядником Шляхівської сільської ради (Т.1 а.с.167).

Шляхівською сільською радою Бериславського району Херсонської області у письмовій інформації від 23.06.2014 р. №153/02-23/14 також підтверджується, що земельна ділянка площею 8,0501 га, яка є власністю ОСОБА_5 в період з 26.03.2009 р. по 26.03.2014 р. знаходиться в оренді ФГ «ЮКОС і К» (Т. 2 а.с.10). Отже апеляційна скарга відповідача в цій частині не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги ФГ «ЮКОС», про те, що позивачем пропущений строк позовної давності колегією суддів не приймаються до уваги, так як викладеними вище письмовими доказами підтверджується, що ОСОБА_5 дізнався про те, що його земельна ділянка обробляється лише у червні 2013 року.

З огляду на викладене, апеляційні скарги сторін підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу фермерського господарства «ЮКОС і К» задовольнити частково.

Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 26 травня 2016 року в частині правового обґрунтування підстав задоволення позову та суми стягнення грошової заборгованості змінити, зменшивши її з 53199,18 грн. до 20468,38 грн., стягнуті судові витрати на проведення експертизи зменшити до 1479 грн., витрати по сплаті судового збору зменшити до 879 грн., а всього 22826,38 грн.

В задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий підпис О.М. Полікарпова

Судді підпис Л.В. Базіль

підпис О.А. Кузнєцова

З оригіналом згідно:

Копія рішення оформлена 27 вересня 2016 року

Рішення набрало законної сили 21 вересня 2016 року

Суддя О.М. Полікарпова

Секретар

судового засідання О.В. Прушинська