Рішення № 61624465, 22.09.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/969/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Квятковська Л.Й. Провадження № 22-ц/789/822/16 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія - 20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Щавурська Н. Б.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

з участю прокурора Табака Ю.Г. представника Міністерства оборони України ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Військової прокуратури Тернопільського гарнізону на рішення Чортківського районного суду від 06 квітня 2016 року по справі за позовом заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до концерну Військторгсервіс, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року заступник Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся в суд з позовом до Концерну Військторгсервіста ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу об'єктів нерухомості, розташованого у м. Чорткові Тернопільської області по вулиці Богдана Лепкого, 1, який складається з їдальні № 6, цегляної, загальною площею 367, 5 кв.м., під літерою А, кондитерського цеху, цегляного, загальною площею 132, 4 кв.м., під літерою "А", сараїв, цегляних під літерами "Б" та "В" та застосування наслідків недійсності правочину.

Прокурор зазначив, що 20 вересня 2008 року державне господарське об'єднання концерн «Військторгсервіс» (далі - ДГОК «Військторгсервіс») продало ОСОБА_2 комплекс об'єктів нерухомості, що розташований по вул. Б.Лепкого, 1 у м. Чорткові Тернопільської області.

Посилаючись на те, що відчуження даного обєкта відбулося з порушенням Закону України Про управління обєктами державної власності, Порядку відчуження обєктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 806 від 06 червня 2007 року, з порушення вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України, оскільки представник концерну, який підписав указаний договір, не мав права на відчуження зазначеного майна без дозволу Міністерства оборони України та Фонду державного майна України, а такого дозволу Міністерство та Фонд не надавали, раніше наданий дозвіл було скасовано, прокурор просив позов задовольнити.

Ухвалою Чортківського районного суду від 21 січня 2015 року (т.2 ст. 117) за заявою прокурора від 19.01.2015 року (т.2 ст. 106) позовна вимога про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу від 20 вересня 2008 року, шляхом повернення в натурі концерну "Військторгсервіс" комплексу об'єктів нерухомості розташованого у м. Чорткові Тернопільської області по вулиці Богдана Лепкого, 1, який складається з їдальні № 6, цегляної, загальною площею 367, 5 кв.м., під літерою А кондитерського цеху, цегляного, загальною площею 132, 4 кв.м., під літерою "А", сараїв, цегляних під літерами "Б" та "В" залишена без розгляду.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Чортківського районного суду від 06 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначив, що суд дійшов хибного висновку про те, що майно реалізовано без порушення постанови Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 року «Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності». Відчуження спірного нерухомого майна можливе лише за наявності відповідного дозволу Міністерства оборони України, погодженого з Фондом державного майна України. Концерн «Військторгсервіс» належить до сфери управління Міністерства оборони України. Указане відомство дозволу на відчуження спірного нерухомого майна не надавало. Отже, особа яка укладала договір не мала повноважень на відчуження майна, дане майно відчужене поза волею власника, що не взято судом до уваги.

Безпідставними є також посилання суду на позицію Європейського суду з прав людини, оскільки позиція даного суду визнає неприпустимим визнання недійсним договору, за яким покупець отримав майно від держави та подальшого позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон і суб'єкт приватного права не може відповідати за помилки державних органів при укладанні останніми відповідних договорів а у даній справі майно придбане у суб'єкта господарювання, який не відноситься до державних органів, і саме він а не державний орган, порушив закон при вчиненні правочину.

Помилковим є висновок про не доведення прокурором повноваження на ведення справи в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та на пропущення строку позовної давності.

У судовому засіданні представник Військової прокуратури Тернопільського гарнізону та представник позивача апеляційну скаргу підтримали.

Представник відповідача заперечив відносно апеляційної скарги та пояснив, що рішення суду винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників апеляційного розгляду справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що спірне майно було продане відповідачу ОСОБА_2 без порушення Порядку відчуження об"єктів державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року № 803, оскільки дозвіл на відчуження спірного майна було видано до затвердження цього Порядку; відсутність повноважень в Концерну «Військторгсервіс» при укладені спірного договору купівлі-продажу не може мати для ОСОБА_2 жодних юридичних наслідків, так як відсутня його вина, придбавши майно на публічних торгах та оплативши його вартість у повному обсязі, ОСОБА_2 не може нести відповідальність за недогляд Міністерства оборони України; прокурор не довів можливість підтримання ним позову; позивачем пропущений строк позовної давності без поважних причин.

З таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212-215 ЦПК України, не перевірив фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданими сторонами доказам у їх сукупності, зокрема окремому дорученню Міністра оборони України від 12 лютого 2005 року, згідно якого довіреність від 4 жовтня 2004 року про надання дозволу на відчуження майна визнана недійсною та відкликана; суд першої інстанції дійшовши висновку про пропуск позивачем строків позовної давності при зверненні з даним позовом не дав оцінки поясненням прокурора про те, що про оспорюваний договір та його незаконність прокуратурі та Міністерству оборони України стало відомо у 2012 році; залишив поза увагою факт предявлення прокурором позову у квітні 2013 року на момент дії Закону України «Про прокуратуру» (в редакції 1991 року).

Зазначені обставини згідно ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 лютого 2004 року, виданого Чортківським міським головою на підставі рішення виконкому Чортківської міської ради № 42 від 11.02.2004 року, власником комплексу загальною площею 531,8 кв. м; який складається з їдальні № 6, А, 367,5 кв. м.; кондитерського цеху, А, 132,4 кв. м.; сараю Б, 29,9 кв. м.; сараю В, 2,0 кв. м., розташований за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, м. Чортків, вул. Б. Лепкого (Українська) 1, є Держава в особі Верховної Ради (балансоутримувач Державне підприємство Міністерства оборони України «Управління торгівлі західного оперативного командування»).

Довіреністю №220/2071 від 04 жовтня 2004 року (т.1 а.с.8) Міністерство Оборони України уповноважило начальника Головного управління торгівлі тилу Міністерства Оборони України ОСОБА_4 на надання від імені міністерства підприємствам (установам) військової торгівлі висновків (дозволів) на передачу в оренду (найм), списання з балансу, застосування прискореної амортизації та відчуження майна, що закріплене за ними на праві господарського відання.

12 листопада 2004 року Головним управлінням торгівлі Тилу Міністерства оборони України в особі начальника ОСОБА_4 начальнику державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» ОСОБА_5 листом № 140/6/1466/9 надано дозвіл на відчуження основних засобів, серед яких нежитлові приміщення їдальні загальною площею 499,9 кв. м., розташованих за адресою: Тернопільська область, м. Чортків, вул. Богдана Лепкого, 1.

Відповідно до окремого доручення Міністра оборони України ОСОБА_6 від 12 лютого 2005 року №1235/з (т.1, а.с.12) довіреності на право укладання договорів (угод, контрактів), надання від імені Міністерства оборони прав здійснювати інші правочини. термін дії яких не закінчився, вважати недійсними.

Згідно листа Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України за підписом начальника ОСОБА_4 від 17 лютого 2005 року №140/ЮР/134 (т.1, а.с.13) на виконання окремого доручення Міністра оборони України перший примірник довіреності № 220/2071, виданої на ім'я начальника Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України ОСОБА_4 повернуто директору адміністративного департаменту Міністерства оборони України.

Згідно з наказом Міністра оборони України від 31 січня 2006 року № 47 реорганізовано Головне управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України, припинено його діяльність як юридичної особи шляхом приєднання до державного господарського об'єднання - «Концерн «Військторгсервіс» та визначено його правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України.

12 вересня 2007 року Концерн "Військторгсервіс" в особі генерального директора ОСОБА_7, який діяв на підставі статуту концерну, виданою довіреністю уповноважив начальника Філії Управління торгівлі Західного оперативного командування «Військторгсервіс» ОСОБА_5 на укладення від імені Концерну «Військтогсервіс» будь-яких договорів (господарські, цивільно-правові) щодо відчуження належного концерну будь-якого нерухомого майна (в тому числі будівлі, приміщення, споруди), а також договори оренди (в тому числі цілісних майнових комплексів) з дозволу органу управління майном Концерну - Міністерства Оборони України.

04 серпня 2008 року Управління торгівлі Західного оперативного командування уклало із Рівенською міжрегіональною універсальною товарно-майновою біржею "Прайс" договір про надання послуг щодо проведення аукціону (прилюдних торгів) з продажу нежитлових приміщень "А-1", загальною площею 499,9 кв.м., розташованих по вул. Б. Лепкого, 1 в м. Чорткові Тернопільської області.

Переможцем прилюдних торгів, проведених 06 вересня 2008 року, з продажу зазначеного вище майна став ОСОБА_2, з яким ОСОБА_5, діючи від ДГОК "Військторгсервіс", 20 вересня 2008 року уклав договір купівлі-продажу комплексу об"єктів нерухомості, що розташований по вул. Б. Лепкого, 1 в м. Чорткові Тернопільської області та складається з їдальні № 6 під літерою "А", загальною площею 367,5 кв.м., кондитерського цеху під літерою "А", загальною площею 132,4 кв.м., сараїв під літерами "Б" та "В".

З листа Фонду державного майна України від 3 квітня 2013 року № 10-24-5246 вбачається, що останній не надавав в установленому законом порядку погодження на відчуження спірного майна (а.с. 87, т. 1).

Статтею 74 Господарського кодексу України визначено, що майно державного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до положень ст. 317 ЦК України право розпорядження майном, належить власникові.

За приписами ст. 326 ЦК України, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно з положеннями ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Законом України «Про управління об'єктами державної власності», який набрав чинності 18 жовтня 2006 року, визначено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

За змістом ст. 4 цього Закону, суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі -уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

У відповідності до п.п. «и» п. 18 ч. 2 ст. 5, п.п. «и» п. 2 ч. 1 ст. 7 України «Про управління об'єктами державної власності» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок відчуження та списання об'єктів державної власності. Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Порядок відчуження об'єктів державної власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року №803 визначає механізм та способи відчуження об'єктів державної власності.

Частиною 1, 2 статті 6 цього Порядку передбачено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі - суб'єкт управління). Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Встановлено, що визначений законом порядок відчуження зазначеного обєкту державної власності не був дотриманий. Зокрема, відповідного рішення про надання згоди на відчуження спірного майна, укладення договору купівлі-продажу цього майна Міноборони України, як субєкт управління, відповідно до зазначеного вище Порядку не приймало, відповідний дозвіл на таке відчуження Фонд державного майна України, відповідно до листа Фонду державного майна України від 3 квітня 2013 року № 10-24-5246 (а.с. 87, т. 1), не надавав.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ч. 5 ст. 656 ЦК України).

Таким чином, встановлені судом обставини справи та зазначені вимоги нормативних актів дають підстави для висновку, що вказаний вище договір купівлі-продажу укладено з порушенням вимог Порядку відчуження обєктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року № 803, спірне державне нерухоме майно вибуло з володіння власника (держави) поза його волею.

Даний висновок узгоджується із правою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-101 цс-15 за позовом прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до концерну «Військторгсервіс». У справі що переглядалася Верховним Судом України досліджувались ті ж самі докази, що й у даній справі, зокрема дійсність доручення Міністра оборони України від 4 жовтня 2004 року № 220/2071, видане начальнику Головного управління торгівлі тилу, наявність дозволу Міністерства оборони України та Фонду державного майна України на відчуження нерухомого майна.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що уточнений позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна слід задовольнити, - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20 вересня 2008 року.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження представника відповідача про відсутність підстав у прокурора, що передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України.

Із матеріалів справи вбачається, що позов поданий 8 квітня 2013 року на момент дії Закону України «Про прокуратуру» (в редакції 1991 року).

Відповідно до вимог ст. ст. 20. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції 1991 року), який діяв на час подачі позову, при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою. Стаття121 Конституції України передбачає, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Колегія суддів вважає, що пред'явлення заступником військового прокурора Тернопільського гарнізону позову в інтересах держави в особі Міністерства оборони України викликано винятково захистом порушених інтересів держави та здійснено на підставі п. 2 ст. 121 Конституції України, оскільки відповідно до вказаних положень Конституції та ст. ст. 23. 24 Закону України «Про прокуратуру» однією із функцій, що покладаються на прокуратуру України, є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Безпідставними є також твердження щодо пропущення строків позовної давності, оскільки в результатах ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності концерну «Військторгсервіс» за період з 1 січня 2007 року по 31 січня 2009 року, яка проводилась Головним Управлінням КРУ та в засобах масової інформації не йдеться про спірне майно, яке відчужено відповідно до договору купівлі-продажу від 20 вересня 2008 року.

Про оспорюваний договір та його незаконність прокуратурі та Міністерству оборони України вперше стало відомо у 2012 році під час проведення перевірки законності відчуження посадовими особами концерну «Військторгсервіс» державного нерухомого майна.

Крім того 21 березня 2013 року прокуратурою Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про виявлення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 423 КК України (кримінальне провадження №42013100330000004).

Таким чином, прокурором при зверненні до суду з даним позовом не пропущений передбачений ст. 257 ЦК України строк позовної давності тривалістю в три роки.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Військової прокуратури Тернопільського гарнізону задовольнити.

Рішення Чортківського районного суду від 06 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20 вересня 2008 року комплексу об'єктів нерухомості, розташованого у м. Чорткові Тернопільської області по вулиці Богдана Лепкого, 1, який складається з їдальні № 6, цегляної, загальною площею 367, 5 кв.м., під літерою А кондитерського цеху, цегляного, загальною площею 132, 4 кв.м., під літерою "А", сараїв, цегляних під літерами "Б" та "В", укладеного між Державним господарським обєднанням концерн "Військторгсервіс" та ОСОБА_2, який посвідчений нотаріально і зареєстровано у реєстрі за № 4757.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_8