Рішення № 61624440, 22.09.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/379/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б. Провадження № 22-ц/789/1063/16 Доповідач - Сташків Б.І.Категорія - 50

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Жолудько Л. Д., Кузьма Р. М.,

при секретарі Романюк Х.Ю.

та позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2.

В обґрунтування позову зазначила, що з 08.07.2004 року по 28.09.2015 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням Підволочиського районного суду від 18.09.2015 року шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На теперішній час вона та їхня спільна дитина проживають окремо, дитина знаходиться повністю на її утриманні.

Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі 3000 грн. щомісячно.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі 1000 гривень, яка підлягає індексації відповідно до Закону, щомісячно, починаючи з 21 квітня 2016 року, і продовжувати до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 (двадцять) копійок судового збору.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дитину в межах суми платежу за 1 місяць допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його змінити в частині стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та ухвалити нове, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 550 гривень.

Окрім того, апелянт вказав, що оформив договір дарування, яким подарував синові ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 квартиру АДРЕСА_1, а тому був впевнений, що йому аліменти сплачувати не потрібно.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважає, що сума яку пропонує сплачувати апелянт у розмірі 550 грн. є недостатньою для належного утримання дитини.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 липня 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 18 вересня 2015 року (рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області 18.09.2015р. справа №2/604/318/15).

Під час перебування в шлюбі 07.08.2016 року у сторін народився син ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про народження серії 1-ИД № 036403, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області 16 серпня 2006 року.

Згідно з Актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї Позивача, виданого секретарем Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області 20.04.2016р., та довідки №1581, виданої виконкомом Великоберезовицької селищної ради 11 квітня 2016 року, Позивач проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3, Позивач пільгами не користується, проживає разом із сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, учнем 4-го класу ОСОБА_4 ОСОБА_5 ступенів. Власником квартири (заг. площа 87,1 кв. м, житлова - 62,1 кв. м) є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач після розлучення з сином та позивачкою разом не проживає, матеріальну допомогу синові надавав лише декілька раз. В добровільному порядку коштів на утримання сина відповідач не надає.

Так, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що оскільки відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, то у відповідності до приписів ст.184 СК України, присудженню підлягають аліменти у твердій грошовій сумі. Проте, визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції в достатній мірі не дотримався приписів ч.2 ст.182 СК України та не перевірив заперечень відповідача щодо наявності у ОСОБА_2 обставин, які повинні бути враховані при визначенні розміру аліментів. а саме, наявності у нього непрацездатного батька ОСОБА_6, який знаходиться на обліку в Лановецькому обєднанні управління пенсійного фонду України та є інвалідом ІІІ групи (а.с.50).

Згідно ст.202 СК України обов'язком відповідача є, також утримання батьків.

Разом з тим, колегія суддів враховує той факт, що ОСОБА_2 подарував своєму неповнолітньому синові ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 квартиру у смт. В.Березовиця, пров. Микулинецький, 8/25, чим забезпечив його житлом.

Проте, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, стягнутого оскаржуваним рішенням до розміру 550 грн., є неприйнятими з урахуванням того, що відповідач є працездатною особою і має обов'язок по утриманню свого неповнолітнього сина. Крім того, таке зменшення розміру аліментів до мінімального розміру не узгоджується із положеннями Конвенції ООН про права дитини.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1000 грн до 700 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Підволочиського районного суду від 31 травня 2016 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_2, 25.09.1981р.н., уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 щомісячно, починаючи стягнення з 21 квітня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, з 1000 ( одна тисяча) грн. до 700 (сімсот) грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення Апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_7