Ухвала суду № 61624004, 23.09.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

23.09.2016 Справа №607/9591/16-ц

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, виділ майна в натурі, визнання права власності на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності на будинковолодіння №1 по вулиці Тихій в місті Тернополі, виділення в натурі позивачу кімнату 1-1 площею 6,9 кв.м., кімнату 1-2 площею 13,1 кв.м., та кімнату 1-5 площею 23,8 кв.м., 1\2 частини огорожі, мощення, хвіртки та воріт у будинковолодіні №1 по вулиці Тихій в місті Тернополі, визнання права власності на матеріали та обладнання використані при споруджені самовільної прибудови «а», гаражу «з», літньої кухні з прибудованим санвузлом «б», прибудови «д», які знаходяться біля будинковолодіння №1 по вулиці Тихій в місті Тернополі.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява має містити відомості, передбачені пунктами 1 7 частини другої зазначеної статті, та відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Зазначена позовна заява не відповідала вказаним вимогам, оскільки:

Позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру:

1)виділення в натурі нерухомого майна;

2)визнання права власності на матеріали та обладнання;

та одну вимогу немайнового характеру:

1)припинення права спільної часткової власності на будинковолодіння №1 по вулиці

Тихій в місті Тернополі;

В порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України в позовній заяві не було вказано ціни позову, хоч заявлено вимоги майнового характеру.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України в позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна та згідно з п. 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України в позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

Дійсної вартості спірного нерухомого майна, яке позивач просить відлити в натурі, та вартості матеріалів та обладнання використаних при споруджені самовільних прибудов, на яке позивач просить визнати право власності, та відповідних доказів на підтвердження їх розміру в позовній заяві не було зазначено.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 80 ЦПК України у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюються в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 гривень) та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (6890 гривень).

Згідно з п.п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру встановлюється в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551 гривня 20 копійок).

Однак при пред'явленні зазначеного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 551 гривня 20 копійок, тобто лише за одну вимогу немайнового характеру.

З цих підстав ухвалою судді від 02 вересня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, виділ майна в натурі, визнання права власності на майно залишено без руху і надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків терміном пять днів із дня отримання копії ухвали.

22 вересня 2016 року на виконання зазначеної ухвали суду позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви від 21 вересня 2016 року, з долученими до неї висновку про оціночну вартість майна будинковолодіння, та квитанції про сплату судового збору в розмірі 633,50 гривень.

У зазначеній заяві про усунення недоліків позовної заяви зазначено, що вартість ? частини спірного будинковолодіння, яку позивач просить виділити у свою власність, становить 118470 гривень, а тому з урахуванням сплаченої суми судового збору 551,20 гривень та суми позову 118470 гривень, доплаті підлягає 633,50 гривень судового збору.

Однак, позивачем при сплаті судового збору не враховано те, що нею заявлено дві вимоги майнового характеру виділення в натурі нерухомого майна, визнання права власності на матеріали та обладнання; та одну вимогу немайнового характеру припинення права спільної часткової власності на будинковолодіння №1 по вулиці Тихій в місті Тернополі.

Таким чином, позивачу ОСОБА_1 необхідно було також визначити вартістьматеріалів та обладнання використаних при споруджені самовільної прибудови, і доплатити судовий збір за дві вимоги майнового характеру (виділення в натурі нерухомого майна; визнання права власності на матеріали та обладнання), виходячи з ціни позову визначеної із загальної суми всіх майнових вимог (з урахуванням дійсної вартості ? частини будинковолодіння та вартості матеріалів і обладнання). Про це прямо вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Проте, позивач усунула недоліки позовної заяви вибірково, виконавши одні вимоги ухвали, проігнорувала інші, хоч ніякі обставини не могли перешкоджати їй виправити недоліки в повному обсязі, оскільки в ухвалі від 02 вересня 2015 року чітко та зрозуміло викладено перелік недоліків, які слід було усунути.

Тобто позовна заява й після часткового усунення позивачем недоліків не відповідає встановленим законом вимогам.

Беручи до уваги, що недоліки, про необхідність усунення яких зазначено в ухвалі судді від м 2015 року про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, виділ майна в натурі, визнання права власності на майно, належним чином не виправлені, позовна заява відповідно до ч. ч. 2, 5 ст.121 ЦПК України підлягає поверненню позивачу з правом його повторного звернення до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи наведене та керуючись ч. ч. 2, 4, 5 ст. 121, ст. 210, п. 3 ч. 1 ст. 293, ч. 2 ст. 294, ст. 296 ЦПК У країни,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, виділ майна в натурі, визнання права власності на майно повернути позивачу.

Розяснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя