Рішення № 61623557, 22.09.2016, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/329/16-ц

Провадження №2/603/145/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2016 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді: Іванчука В. М.

при секретарі: Швець Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Монастириської РДА про зміну розміру аліментів та позбавлення батьківських прав, -

за участі позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_3

представника третьої особи: Кварцяної М.М.

прокурора: Старух В.І.

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування - Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області про зміну розміру аліментів та позбавлення батьківських прав, в якому просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та змінити розмір аліментів, та стягувати з відповідача ОСОБА_2, аліменти в її користь на утримання дочки ОСОБА_5, в твердій грошовій сумі 614 грн. щомісячно до досягнення дочкою повноліття.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.02.2007 року вона уклала з відповідачем шлюб. Від шлюбу сторони мають дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.06.2009 року шлюб між сторонами розірвано. З 2009 року позивач разом із дочкою ОСОБА_5 проживають у с.Криниця Монастириського району Тернопільської області. З моменту припинення фактичних шлюбних відносин відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, зокрема, не сплачує аліменти, не створює умов для фізичного та духовного розвитку дитини, не спілкується з дочкою та не цікавиться її особистим життям, навчанням та проблемами.

Також позивач зазначає, що згідно рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 25.06.2015 року відповідача попереджено про необхідність зміни ставлення до виховання дитини ОСОБА_5, однак, відповідач ОСОБА_2 в супереч зазначеного рішення не змінив ставлення до виховання дитини та продовжує ухилятись від виконання батьківських обов'язків. Також позивач просить змінити розмір стягуваних з відповідача аліментів та стягувати з відповідача аліменти в сумі 614 грн. на дитину щомісячно до досягнення дитиною повноліття посилаючись на скрутне матеріальне становище та збільшення розміру прожиткового мінімуму на дітей.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позов підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, просили його задоволити.

Представник третьої особи органу опіки і піклування Монастириської районної державної адміністрації - Кварцяна М.М., позов підтримала, та вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 Окрім цього, в судовому засіданні, зазначила, що після винесення рішення Монастириського районного суду від 25.06.2015 року, згідно якого відповідача попереджено про необхідність зміни ставлення до виховання дитини ОСОБА_5, орган опіки і піклування неодноразово звертався до відповідача ОСОБА_2 листами від 29.07.2016, 18.08.2016, 10.09.2016 року, однак жодної відповіді на зазначені листи від відповідача не надійшло. Питання з приводу позбавлення відповідача батьківських прав, щодо малолітньої дочки ОСОБА_5 було предметом розгляду органу опіки та піклування Монастириської районної державної адміністрації, де було вирішено позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його дочки ОСОБА_5

Прокурор Старух В.І. вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_6, яка проживає в одному будинку з позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 суду пояснила, що після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_5 не спілкується, не приймає участі у її вихованні, не турбується про неї, не допомагає матеріально. Крім того, позивач ОСОБА_1 намагалась виїхати з дочкою ОСОБА_5 за кордон, однак відповідач ОСОБА_2 дозволу не надав.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що її син та ОСОБА_5 спільно навчались у Криницькій ЗОШ протягом двох років та досить часто проводили час спільно. При цьому, батька ОСОБА_5 спільно із дочкою ОСОБА_5 вона жодного разу не бачила.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату час та місце розгляду справи через засоби масової інформації (газета «Галичина» №69 (5218) від 08.09.2016 року), про причини неявки не повідомив.

Згідно ч.4 ст.169, ст.224 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки проти постановлення заочного рішення не заперечує позивач.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.07.2007 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, батьками малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.06.2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Розірвання шлюбу зареєстровано у Відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківської області міського управління юстиції за №677 від 19.11.2009 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 19.11.2009 року.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_5 проживає разом із своєю матір'ю ОСОБА_1 в с.Криниця Монастириського району Тернопільської області, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 10.11.2014 року.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 25.06.2015 року, ОСОБА_2 попереджено про необхідність зміни ставлення до виховання дитини - ОСОБА_5 та покладено на орган опіки та піклування Монастириської районної державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків по відношенню до малолітньої ОСОБА_5

Судом встановлено, що орган опіки і піклування Монастириської районної державної адміністрації неодноразово звертався до відповідача ОСОБА_2 листами від 29.07.2016, 18.08.2016, 10.09.2016 року з метою встановлення графіку зустрічей відповідача ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_5, однак відповідач на зазначені звернення жодним чином не відреагував.

Згідно висновку органу опіки та піклування Монастириської районної державної адміністрації від 08 червня 2016 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітньої дочки - ОСОБА_5 Зазначений висновок мотивований тим, що батько не цікавиться життям та здоров'ям своєї малолітньої дочки, самоусунувся від виховання та утримання дитини, не виконує рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2015 року щодо зміни ставлення до виховання дитини.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Зокрема, у ч. 2 зазначеної статті Основного Закону зазначається, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень цієї Конвенції, дитина, враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, як до, так і після народження.

Згідно ст. 152 Сімейного Кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частини 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що дитина, яка проживає окремо від одного з батьків, має право на підтримання з ним регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні, мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме її нормальному вихованню.

У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Частиною другою статті 157 Сімейного Кодексу України передбачено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з ч. 4 ст. 155 Сімейного Кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей; ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

З наведеного вбачається, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою важливі правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, а також спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Як було з'ясовано в судовому засіданні, відповідач, з 2009 року з дочкою ОСОБА_5 не спілкується, не приймає участі у її вихованні, не турбується про неї жодним чином не намагався спілкуватися з малолітньою дочкою та фактично не сплачує аліменти на її утримання. Зазначене підтверджується також, показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Оцінюючи вищезазначені докази у їх сукупності, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення, шляхом позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_5, оскільки відповідач своєю бездіяльністю порушує інтереси малолітньої дочки, зокрема з 2009 року фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дочки ОСОБА_5, суду не надав жодних доказів існування об'єктивних причин з яких він не мав (не має) можливості встановити постійне спілкування з дитиною, періодично відвідувати дитину, щоб брати участь в її вихованні та утриманні, тобто піклуватися про фізичний і духовний розвиток, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: забезпечувати необхідне харчування, медичний догляд, лікування, спілкуватися з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення.

Відповідачем не представлено суду переконливих доказів того, що він за своїм станом здоров'я чи у зв'язку із іншими обставинами не може належно виконувати своїх обов'язків по утриманню дитини.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 169 Сімейного Кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, за умови, що батьки істотно змінили в кращий бік поведінку, спосіб життя і (або) ставлення до виховання дитини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

02.06.2009 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 у розмірі 300 щомісяця до досягнення дитиною повноліття

Судом встановлено, що з часу набрання зазначеним рішенням суду законної сили по даний час відповідач, фактично, не сплачує стягнуті з нього аліменти.

На даний час позивач ОСОБА_1 знаходиться в скрутному матеріальному стані, коштів, які нараховуються, але не сплачуються відповідачем на утримання дочки ОСОБА_5 не достатньо.

Враховуючи наведене, а також той факт, що позивач ОСОБА_1 виховує та матеріально забезпечує дочку ОСОБА_5 одна, без будь-якої сторонньої допомоги, суд вважає доцільним збільшити розмір суми стягуваних з відповідача аліментів до 614 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 10, 11 ч. 1, 60, 210, 212, 213, 215, 222, 224 ЦПК України, ч.3 ст. 51 Конституції України, ст. 164 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» суд ,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Змінити розмір аліментів та стягувати з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 614 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 551,20 грн.

На заочне рішення суду відповідачем може бути подана письмова заява до Монастириського районного суду про його перегляд протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На заочне рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В. М. Іванчук