Ухвала суду № 61622128, 26.09.2016, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 578/562/15-к

провадження № 1-кп/578/1/16

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2016 року смт.Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.

при секретарі судового засідання Авраменко О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Краснопілля у кримінальному провадженні № 42015200000000034 від 29 січня 2015 р. про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання,

за участю:

прокурора прокуратури Сумської області ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

В провадженні місцевого суду знаходиться зазначене кримінальне провадження, станом на 21 вересня 2016 року судове провадження не завершено.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання, обґрунтовуючи тим, що що ОСОБА_1 призваний на військову службу та 13.07.2015 направлений до військової частини В 0934 (смт. Десна Чернігівської області). У свою чергу, співробітниками ВБКОЗ УСБУ в Сумській області на виконання доручення суду встановлено, що 07.07.2015 ОСОБА_1, з урахуванням обізнаності про призначене підготовче судове засідання у Краснопільському районному суді Сумської області на 14.07.2015, звернувся до Київського районного військового комісаріату м. Харкова із заявами на імя військового комісара, в яких надав згоду на поновлення його на військовий облік, з якого ОСОБА_1 було знято за віком, на проходження медичного огляду та добровільно забажав бути призваним за мобілізацією до лав ЗСУ, приховавши при цьому факт скоєного ним злочину та судового розгляду у відношенні нього кримінального провадження.

Така поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 свідчить про спроби ухилятися від суду та свідоме вчинення перешкод для суду та прокурора у дотриманні розумних строків судового розгляду кримінального провадження.

Крім того вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 систематично та грубо порушує вимоги глави 10 КПК України, зокрема ст. ст. 131-139 даного Кодексу, щодо обовязковості явки обвинуваченого за викликом суду.

Так, протягом усього судового розгляду з причин неявки ОСОБА_1 не відбулося 14 судових засідань, про які раніше наголошувалося прокурором.

Усвідомлюючи власну безкарність та вседозволеність, ОСОБА_1 продовжує ухилятися від суду. Так, без поважних причин він знову не зявився за викликом суду, у звязку з чим не відбулися 9 (девять) судових засідань, призначені з 12.07.2016 по 15.07.2016 та з 18.07.2016 по 22.07.2016.

Всі неявки в судові засідання ОСОБА_1 пояснює тим, що наразі проходить службу у Збройних силах України та не має змоги зявлятися до суду. Однак, враховуючи правила ч. 1 ст. 138 КПК України, проходження служби в ЗСУ до переліку поважності причин не прибуття особи на виклик, не віднесено

Така поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 в першу чергу порушує вимоги ст. 2 КПК України, яка визначає завданням кримінального провадження захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Наразі, судовий розгляд кримінального провадження перебуває на завершальній стадії, а тому ризики ухиляння ОСОБА_1 від суду, на думку сторони обвинувачення, збільшуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а частина друга вказує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема і переховуватися від суду.

Наразі, всі докази сторони обвинувачення, долучені до матеріалів справи та досліджені у судових засіданнях, а тому обгрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій є беззаперечною.

Сторона обвинувачення вважає, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_1 буде переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності. Такий ризик підтверджений останніми неявками ОСОБА_1 у судові засідання (12.07.2016 по 15.07.2016 та з 18.07.2016 по 22.07.2016). Загальна ж кількість зірваних ним судових засідань (23) цей ризик остаточно підтверджує.

З урахуванням ст. 178 КПК України, сторона обвинувачення вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, до обвинуваченого ОСОБА_1 має бути застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Обвинувачений заперечив проти заявленого прокурором клопотання, вважаючи його не обґрунтованим, та надав пояснення, що у судові засідання не зявлявся лише з поважних причин, будучи військовослужбовцем, знаходячись в АТО, не завжди по повістці мав можливість покинути територію військової частини. Зауважив, що заінтересований у скорішому розгляді справи

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

У відповідності до частини першої статті 176 КПК України запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є найбільш м'який із існуючих запобіжних заходів.

Відповідно з вимогами частини пятої статті 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 194 КПК України,якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, суд застосовує відповідний запобіжний захід,з покладанням обов'язків,на строк не більше двох місяців.

Відповідно до частини першої статті 179КПК України особисте зобов'язанняполягає у покладенні на обвинуваченогозобов'язання виконувати покладені на нього судом обов'язків, передбачені статтею 194 КПК України.

Як убачається з матеріалів клопотання, у якості наявних ризиків, передбачених частиною першою ст.177 КПК України, прокурор указує те, що обвинувачений може переховуватись від суду шляхом неявки за викликом до суду.

В даному випадку зазначені прокурором ризики знайшли своє підтвердження.

Встановлено, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, має місце реєстрації у м. Харкові Харківської області, але з липня 2015 року проходить військову службу в зоні проведення АТО, дане кримінальне провадження не завершується розглядом з причин не одноразової неявки обвинуваченого в судові засідання без визначених процесуальним законодавством поважних причин.

Таким чином, беручи до увагинаявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, те,що вінна викликдо судуперіодично не з'являється та не повідомляв причину неявки,не зазначив місцезнаходженняйого військової частини, не надав відомості щодо його місцязнаходження, суд змушений бувз'ясовуватийого місцезнаходження та викликати його через командиріввійськових частин, Міністерство оборони України, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження уявляється доцільним застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним процесуальних обов'язків, з покладенням низки обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України.

Із змісту ч. 2 ст. 392 КПК України вбачається, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції окремому оскарженню не підлягають. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Керуючись статтями 131-132, 176-178, 194,331, 350, 372, 392 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання сторони обвинувачення про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання - задовольнити.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянину України, обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання терміном на 2 (два) місяці.

Зобовязати обвинуваченого ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду, поклавши на нього обовязки згідно до вимог статті 194 КПК України:

1)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу суду;

2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Зазначені обовязки покласти на ОСОБА_1 на строк по 21.11.2016 включно.

Ухвала суду самостійному оскарженню не підлягає.

Суддя А. І. Косар