Ухвала суду № 61620610, 29.09.2016, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1635/16-ц

Провадження № 2-з/515/2956/16

Татарбунарський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

29 вересня 2016 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Шевиріна А.О.,

за участю секретаря судового засідання Чумаченко Д.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до фермерського господарства «Височан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача державний реєстратор прав на нерухоме майно Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_2, про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування їх державної реєстрації, визнання договору оренди землі припиненим шляхом його розірвання та скасування його державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати типові договори оренди землі, укладені 01.08.2012 року між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Височан» (далі ФГ «Височан»), між ОСОБА_4 та ФГ «Височан», недійсними й скасувати їх державну реєстрацію, а також визнати типовий договір оренди землі від 01.08.2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Височан», припиненим шляхом його розірвання та скасувати державну реєстрацію цього договору.

Ухвалою від 29 вересня 2016 року провадження у справі відкрито.

Разом з позовом ОСОБА_1 подала заяву про його забезпечення шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме орати, сіяти, удобрювати, тощо на земельних ділянках, які є обєктами оренди за вказаними договорами.

Заяву про забезпечення позову розглянуто судом в порядку ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи та додані до заяви про забезпечення позову докази, суд вважає, що немає підстав для її задоволення з огляду на таке.

За змістом ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у п.4 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

З урахуванням того, що предметом позову є визнання недійсними та припиненим договорів оренди землі, внаслідок чого може відбутися припинення права користування спірними земельними ділянками, при цьому позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ФГ «Височан» вчиняє або має намір вчинити будь-які дії з фактичного користування землею, що належить позивачу (орати, сіяти, вносити добрива, тощо), суд доходить висновку про безпідставність тверджень ОСОБА_1 щодо подальшого фактичного користування відповідачем цими земельними ділянками. Слід зазначити, що суду також не надано доказів на підтвердження доводів позивача про оброблення за власні кошти у серпні 2016 року спірних земельних ділянок, що ставить під сумніви твердження ОСОБА_1 про існування намірів самостійного користування земельною ділянкою та, відповідно, її посилання на подальше утруднення чи неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Доводи позивача щодо можливого утруднення виконання рішення, повязаного з затягуванням повернення земельних ділянок, оскільки вони будуть засіяні відповідачем, суд вважає надуманими, тому що, по-перше, з віндикаційною вимогою про витребування майна від ФГ «Височан» ОСОБА_1 не зверталася та, по-друге, цивільним законодавством передбачений механізм захисту прав позивача у випадку задоволення її позову та при затягуванні у передачі їй ділянок, що полягає у можливості відшкодування доходів від безпідставно набутого майна (стаття 1214 Цивільного кодексу України).

Посилання позивача на те, що ФГ «Височан» було знищено межові знаки, які позначали кордони земельних ділянок ОСОБА_1, суд на стадії вирішення питання про можливість вжиття заходів забезпечення позову не бере до уваги, оскільки доказів на підтвердження цього факту до заяви не додано.

Крім того, суд вважає, що наведені ОСОБА_1 мотиви для задоволення заяви, які полягають у необхідності накладення заборони фермерському господарству «Височан» вчиняти дії відносно земельних ділянок (орати, сіяти, вносити добрива), тому що позивач має намір самостійно засіяти ділянки зерновими, заслуговують на критичну оцінку, оскільки сам факт звернення до суду з позовною заявою не надає ОСОБА_1 переважного права на обробку зазначених ділянок на період судового розгляду спору, що виник між сторонами.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову необґрунтованими, та доходить висновку про відсутність підстав для задоволення її заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151-153, 208-210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до фермерського господарства «Височан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача державний реєстратор прав на нерухоме майно Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_2, про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування їх державної реєстрації, визнання договору оренди землі припиненим шляхом його розірвання та скасування його державної реєстрації.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом пяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Суддя: