Ухвала суду № 61618666, 27.09.2016, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1179/15-ц

УХВАЛА

27 вересня 2016 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання Кітреску О.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву

ОСОБА_3

про

перегляд заочного рішення в цивільній справі № 502/1179/15-ц за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_3

про

відшкодування матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В

Заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 06.06.2016 року в цивільній справі № 502/1179/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - позовні вимоги було задоволено частково та ухвалено рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 16556,66 гривень відшкодування матеріальної шкоди; - 15 000 гривень відшкодування моральної шкоди; - всього 31556,66 гривень, а також 551,20 гривень судового збору.

В заяві про перегляд заочного рішення відповідач ОСОБА_3 просив суд скасувати заочне рішення по справі та призначити справу до розгляду в загальному порядку, з підстав того, що він не був належним чином повідомлений судом про розгляд справи та не згоден з обставинами, викладеними в позовній заяві і вважає, що розмір відшкодування має бути зменшений.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав подану заяву та на її обґрунтування пояснив, що матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачу ОСОБА_3 направлялись судові повістки про виклик на розгляд справи, в звязку з чим він був позбавлений можливості представляти свою позицію при розгляді справи, чим було порушено принцип змагальності сторін. Крім того, оскільки відповідач не отримував копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами, він не має можливості проаналізувати досліджену судом доказову базу, проте вважає за необхідне зазначити, що позивач перебувала на лікуванні з діагнозом «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку» 8 днів і саме за цей період суд мав досліджувати понесені нею витрати на лікування, оскільки все подальше лікування та витрати були повязані з іншим діагнозом, до якого відповідач не має ніякого відношення. Також суд до матеріальних витрат протиправно включив витрати на правову допомогу, коли окрема позовна вимога щодо її оплати позивачем не висувалась. На думку представника відповідача, оскільки вказані обставини не були досліджені в суді по причині реального не сповіщення відповідача про судовий розгляд та їх можливо зясувати повно і обєктивно лише під час судового розгляду за участю всіх сторін, дослідженням всіх матеріалів, отриманням пояснень відповідних спеціалістів, він просив суд скасувати заочне рішення по справі та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, зазначивши, що відповідач 14 разів судом викликався в судові засідання і жодного разу за викликом суду не зявився, чим затягував розгляд справи. Крім того, позивач в процесі лікування завданих відповідачем тілесних ушкоджень була змушена приймати медичні препарати, які і викликали відповідну алергічну реакцію, яку вона була змушена лікувати. Тобто, захворювання знаходяться і понесені витрати знаходяться в причино-наслідковому звязку з протиправними діями відповідача.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, проаналізувавши відповідні положення законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Зі змісту ст. 232 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не зявився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, діючим законодавством передбачено можливість скасування заочного рішення суду лише за наявності двох підстав, визначених у ст. 232 ЦПК України.

Судом встановлено, що судове засідання по даній справі в звязку з неявкою відповідача в судове засідання відкладалось 12 разів і в кожному випадку відповідач викликався в судове засідання в порядку, який встановлено ст. ст. 74-76 ЦПК України. При цьому кожного разу конверти з повістками про виклик до суду були повернуті оператором поштового звязку з зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», що з огляду на затягування строків розгляду справи навіть стало підставою для постановлення судом 29.04.2016 року окремої ухвали на адресу Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» /а.с. 116-118/. Проте, навіть після постановлення відповідної ухвали конверти з повістками про виклик відповідача до суду повертались з аналогічних підстав, в звязку з чим секретарем судового засідання в присутності головуючого у справі судді було здійснено телефонний дзвінок на наданий позивачем номер телефону, що належав матері відповідача та їй додатково повідомлено про час та місце проведення судового засідання по справі, що свідчить про намагання суду виконати обовязок щодо повідомлення відповідача про місце, день і час явки за викликом для забезпечення закріпленого в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод права відповідача на справедливий судовий розгляд, елементом якого є можливість сторони представляти свою позицію в суді, що також реалізується через закріплений в ст. 10 ЦПК України принцип змагальності сторін.

Проте, з огляду на відповідні приписи ст. ст. 74-76 ЦПК України, суд констатує, що є формальні підстави вважати, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин.

Разом з тим, посилання представника відповідача в заяві про перегляд заочного рішення та судовому засіданні на те, що суд не критично віднісся до встановленого позивачу діагнозу та протиправне включення до суми відшкодування матеріальної шкоди витрат на правову допомогу, не є доказами, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а є лише своїм тлумаченням, як представника сторони по справі, досліджених судом в ході розгляду справи та зазначених у відповідному судовому рішенні доказів.

Разом з тим, процедура перевірки правильності встановлених судом першої інстанції під час розгляду справ в порядку цивільного судочинства обставин, а також неправильність дослідження чи оцінки доказів, врегульована положеннями, закріпленими у Главі 1 «Апеляційне провадження» Розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України, якою, на думку суду, у разі незгоди зі встановленими судом в даній справі обставинами має право скористатись відповідач, адже відсутність нових доказів у разі скасування заочного рішення суду фактично призведе до затягування розгляду справи в суді першої інстанції та повторного ухвалення аналогічного за змістом судового рішення, що не відповідатиме принципам ефективності та своєчасності цивільного судочинства.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що заяву відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.230, п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення в цивільній справі № 502/1179/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без задоволення.

Розяснити відповідачу положення ч. 4 ст. 231 ЦПК України, згідно яких у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_5