Ухвала суду № 61615979, 28.09.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/286/16-ц 28.09.2016 28.09.2016 28.09.2016

Провадження №22-ц/784/1651/16

Справа 468/286/16-ц

Провадження 22ц-/784/1651/16 Головуючий по 1 інстанції Бойко Л.Л.

Категорія 33 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2016р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

з участю: секретаря судового засідання Гавор В.Б., позивача ОСОБА_2, представників відповідача та третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 травня 2016р.

за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Баштанська місцева прокуратура Миколаївської області, Баштанський районний відділ поліції Головного управління національної поліції Миколаївської області, прокуратура Миколаївської області, про відшкодування шкоди,

встановила:

У березні 2016р. ОСОБА_2 предявила позов до Державної казначейської служби України про відшкодування 300000 грн. моральної і 15396 грн. 20 коп. майнової шкоди.

Позивач зазначала, що за фактом службової недбалості посадових осіб Баштанського УЕГГ ПАТ «Миколаївгаз», що призвело до смерті ОСОБА_5, ОСОБА_6 Баштанською місцевою прокуратурою Миколаївської області в Єдиному реєстрі кримінальних проваджень 18 лютого 2013р. зареєстровано кримінальне провадження за ч.2 ст.367 КК, а 20 січня 2014р. їй оголошена підозра у вчинені цього кримінального правопорушення.

04 вересня 2015р. Баштанським районним судом Миколаївської області винесено виправдувальний вирок за предявленим їй по ч.2 ст.367 КК звинуваченням за недоведеністю вини, який ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 листопада 2015р. залишено без змін.

Посилаючись на те, що незаконними процесуальними діями органу досудового розслідування їй завдана моральна і майнова шкода, позивач просила про задоволення її вимог.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 травня 2016р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 27119 грн. 60 коп. моральної та 15000 грн. майнової шкоди.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач, в поданих запереченнях на апеляційну скаргу, вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що за фактом службової недбалості посадових осіб Баштанського УЕГГ ПАТ «Миколаївгаз», що призвело до смерті ОСОБА_5, ОСОБА_6, прокурором Баштанського району Миколаївської області в Єдиному реєстрі кримінальних проваджень 18 лютого 2013р. зареєстровано кримінальне провадження за ч.2 ст.367 КК.

04 березня 2013р. прокурор Баштанського району Миколаївської області передав вказане кримінальне провадження за підслідністю до слідчого відділення Баштанського РВ УМВС України в Миколаївській області.

20 січня 2014р. слідчим СВ Баштанського РВ УМВС України оголошена ОСОБА_2 підозра у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК.

04 вересня 2015р. Баштанським районним судом Миколаївської області ОСОБА_2 виправдано за предявленим по ч.2 ст.367 КК звинуваченням за недоведеністю вини. Даний вирок ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 листопада 2015р. залишено без змін.

На досудовому слідстві і під час розгляду кримінальної справи в судах першої і апеляційної інстанцій ОСОБА_2 користувалась правовою допомогою адвоката і сплатила за його послуги 15000 грн.

Враховуючи те, що незаконне повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення є наслідком порушення її нормальних життєвих звязків налагодження яких потребує від неї додаткових зусиль внаслідок чого позивач зазнала моральної шкоди, яка полягає у стражданнях, заподіяних психічним впливом, що призвело до погіршення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, а також заподіяння майнової шкоди у звязку з понесеними витратами на оплату послуг адвоката за час кримінального переслідування, суд на підставі ст.1176 ЦК, ст.ст.1-4,13 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» дійшов до вірного висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Посилання в апеляційній щодо підстав та розміру відшкодування моральної шкоди не можна визнати обґрунтованими, так як розмір компенсації суд визначив виходячи з мінімальних критеріїв (розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом), передбачених ст.13 вказаного Закону. Положення ж ч.6 ст.1176 ЦК не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, тому що її правила застосовуються до інших, які не охоплені попередніми частинами названої статті, випадків заподіяння шкоди.

Доводи відносно відшкодування майнової шкоди теж є безпідставними. При ухвалені рішення по цій вимозі суд врахував та надав у відповідності з вимогами ч.1 ст.212 ЦПК належну оцінку: договору про надання правової допомоги по кримінальній справі, квитанції про оплату послуг адвоката, часу та обсягу робіт повязаних з наданням правової допомоги протягом 2014-2015 років на досудовому слідстві та під час розгляду кримінальної справи в судах першої і апеляційної інстанцій.

Достовірність цих доказів відповідачем не спростована.

Положення Закону «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» не можуть бути застосовані в даному випадку з огляду на те, що правила цього Закону не застосовуються до кримінальних справ.

Аргументи щодо порушення процесуального закону не заслуговують на увагу, оскільки до участі у справі суд притягнув правоохоронні органи причетні до кримінальної справи позивача та поклав цивільно-правову відповідальність за завдану шкоду на належного субєкта, визначеного ч.7 ст.1176 ЦК, ч.1 ст.4 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.25 Бюджетного кодексу України, п.3,35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників (затверджено постановою КМУ від 03.08.2011р. №845).

Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ч.1 ст.308 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст..ст.303,307,308,315 ЦПК, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 травня 2016р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: