Ухвала суду № 61612385, 22.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/4582/14 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Провадження № 22-ц/783/5119/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.

Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Приколоти Т.І.

суддів: Ванівського О.М., Павлишина О.Ф

з участю секретаря: Іванової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Стрийської міської ради, з участю третіх осіб: Управління Держземагенства у Стрийському районі Львівської області, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області, визнання права користування земельною ділянкою, визнання недійсними висновку державної землевпорядної ексепртизи, визнання недійсними державного акту,-

встановила:

Оскаржуваним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 червня 2016 року відмовлено взадоволенні позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Стрийської міської ради, з участю третіх осіб Держземагенства у Стрийському районі Львівської області, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Стрийського міської ради №76 від 23 березня 1995 року, №299 від 29 жовтня 2001 року, №102 від 27 березня 2003 року в частині, що стосуються землеволодіння ОСОБА_5, висновку державної землевпорядної експертизи від 24 липня 2006 року №24-7/4, реєстрації землеволодіння площею 261 кв.м., як земельної ділянки за адресою м.Стрий вул..Львівська, 6а, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №514705, виданого ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0.0262 га на вул. Львівській, 6а у м.Стрию, визнання права ОСОБА_6 на користування присадибною земельною ділянкою №6 по вул. Львівській в м.Стрий.

Рішення суду оскаржив представника ОСОБА_2 ОСОБА_3, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення з урахуванням обставин, які підлягають встановленню за даними, пред»явленими Стрийським МБТІ інвентаризаційних і реєстраційних справ на будинки №6 та №6а на вул. Львівській у м. Стрию.Зазначає, що обєктами правової реєстрації і земельних прав є існуюча з 1965 року одна присадибна, земельна ділянка під № 6 по вул.Львівській ум. Стрию площею 429 кв.м., яка до 2002 року була державною власністю і належала міськдержземфонду, а з 2002 року - є комунальною власністю та перебуває у безстроковому користуванні власників розташованого на ній одноквартирного (індивідуального) садибного типу житлового будинку №6 на вул. Львівській у м. Стрию. Просить визнати недійсними висновок державної землевпорядної експертизи від 24 липня 2006 року № 24-7/4; реєстрацію землеволодіння площею 261 кв.м. як земельної ділянки за адресою: м. Стрий вул.Львівська, 6а, Державний акт ЯГ № 514705 на 261 кв.м. землі як земельної ділянки за адресою "м. Стрий вул.Львівська, 6а".

Строни в судове засінання не з»явилися, повідомлені судом про час та місце апеляційного розгляду справи.

Відомості про повідомлення ОСОБА_2 відсутні. 9 вересня 2016 року судову повістку одержав представник ОСОБА_2-ОСОБА_3, що вважається повідомленням позивача.

Колегія суддів прийшла до висновку про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає вимогам ст. ст. 303-305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК Укораїни повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Відповідно до ст. 116 ч. 3 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2002 року позивачу на праві власності належить одноквартирний житловий будинок №6 з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами на вулиці Львівській, у м. Стрию Львівської області.

Позивач вважає недійсними рішення виконавчого комітету Стрийського міської ради №76 від 23 березня 1995 року, №299 від 29 жовтня 2001 року, №102 від 27 берехня 2003 року в частині, що стосуються землеволодіння ОСОБА_5, висновок державної землевпорядної експертизи від 24 липня 2006 року №24-7/4, реєстрацію землеволодіння площею 261 кв.м., як земельної ділянки за адресою м.Стрий вул. Львівська, 6а, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №514705, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0.0262 га на вул. Львівській, 6а у м.Стрию, посилаючись на порушенням норм ЗК України та інструкції при виготовлені технічної документаці.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси осіб.

Рішенням Стрийського місцевого суду Львівської області від 11 червня 2002 року зобовязано ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, не чинити перешкод ОСОБА_5, в користуванні земельною ділянкою площею 261 кв.м, яка знаходиться перед будинком №6 на вулиці Львівській у м. Стрию. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9, до Стрийського міськвиконкому, ОСОБА_5 про визнання незаконними рішень міськвиконкому № 76 від 23 березня 1995 року та № 299 від 29 жовтня 2001 року та визнання права на землекористування відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Вказаним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що за будинком №6 на вулиці Львівській згадана земельна ділянка на постійно не була закріплена, а належала міськземфонду. Тому, купуючи будинок №6, за ОСОБА_7, та Скрипніковими перейшло 57 кв.м під будинком та 111,0 кв.м під двором, а всього 168 кв.м. Решта землі (261 кв.м.) залишилась у власності держави. Стрийський міськвиконком своїми рішеннями №76 від 23 березня 1995 року та № 299 від 29 жовтня 2001 року, передав земельну ділянку площею 261 кв.м ОСОБА_5 спочатку в користування на 10 років, а потім- у приватну власність. Суд визнав за ОСОБА_5, право приватної власності на спірну земельну ділянку. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 9 вересня 2002 року рішення місцевого суду м. Стрия Львівської області від 11 червня 2002 року залишено без змін.

Передача земельної ділянки у користування і власність здійснена Стрийським міськвиконкомом в межах його повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.ст. 57-64 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному Законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості. Ці права роз»яснені судом для забезпечення змагальності процесу та рівності сторін.

Відповідно до ст.ст.133, 137 ЦПК України позивач вправі був подати клопотання про витребовування доказів чи їх забезпечення, якщо в сторони були труднощі в їх отриманні однак, позивач не подавав такого клопотання, не сплачував за його подання судовий збір. Своїми правами сторони розпорядилися на свій розсуд.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2, зверталася до суду із заявою про перегляд рішення Стрийського місцевого суду від 11 червня 2002 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, до Стрийського міськвиконкому, ОСОБА_5, про визнання незаконними рішень Стрийського міськвиконкому про передачу землі в користування та приватну власність, визнання права землекористування у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради № 102 від 27 березня 2003 року, яким частково змінено рішення № 299 від 29 жовтня 2001 року в частині передачі ОСОБА_5, земельної ділянки по вул. Львівській, 6а площею 261 кв.м для ведення садівництва, як нововиявлену обставину, що є підставою для скасування рішення від 11 червня 2002 року. Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 травня 2006 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, відмовлено в задоволенні заяви про перегляд рішення Стрийського місцевого суду Львівської області від 11 червня 2002 року, оскільки наведені заявниками обставини не є нововиявленими, так як новий власник будинку №6 на вул. Львівській у м. Стрию, ОСОБА_2, купуючи його, знала про рішення суду від 11 червня 2002 року, так як заяву про перегляд даного рішення своєчасно не подавала, а відсутність у ОСОБА_5 державного акту на право приватної власності на землю не має значення для вирішення даного спору і не є нововиявленою обставиною, у зв'язку з якою може бути переглянуто рішення суду.

Також встановлено, що ОСОБА_2, подаючи до суду заяву про перегляд рішення суду у звязку з нововиявленими обставинами, посилається на рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради № 102 від 27 березня 2003 року, яким частково змінено рішення № 299 від 29 жовтня 2001 року. Право позивача на визнання рішення недійсним та перебіг строку позовної давності слід обчислювати з 2006 року.

Отже, позивачем при зверненні до суду з даним позовом пропущено строк для його предявленя, а наявності поважних причин пропуску суд не встановив.

Встановлено, що позивачка дізналася про порушення своїх прав у 2006 році, звернувшись до суду із заявою про перегляд рішення Стрийського місцевого суду від 11 червня 2002 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Згідно ст. 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності - три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є безспірно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними поважними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, ОСОБА_2, не надано та судом не встановлено.

Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у цивільно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та посиленню громадського контролю за владою зі сторони громадян. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у відносинах.

Беручи до уваги, що позов про захист порушеного права позивач предявила у листопаді 2014 року, поважних причин до пропущення вказаного строку судом не встановлено, суд прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, оцінених судом належним чином кожного окремо на їх достовірність, допустимість та достатність, взаємний звязок у сукупності; встановлених судом обставини.

При встановленні зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі наявних у справі доказів.

З такими висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 червня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді