Ухвала суду № 61612352, 19.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/2694/14 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.

Провадження № 22-ц/783/5353/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. П.

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. і ОСОБА_2,

при секретарі Цапові П.М.,

за участю ОСОБА_3 і її представника ОСОБА_4;

ОСОБА_5 представника Франківського ВДВС м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області;

ОСОБА_6;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 07 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просив визнати дії державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби (ВДВС) Львівського міського управління юстиції ОСОБА_7, а саме письмову вимогу останнього до ОСОБА_6 щодо повернення речей, вилучених у боржника ОСОБА_3 та переданих на зберігання ОСОБА_6, незаконними та заборонити згаданому державному виконавцю вчиняти дії щодо повернення речей, вилучених у ОСОБА_3 та переданих на зберігання ОСОБА_6 до закінчення розгляду судом касаційної інстанції касаційної скарги по справі № 465/2694/14-ц та поновлення касаційного провадження.

В обґрунтування вимог вище згаданої скарги ОСОБА_6 покликався на те, що 01.04.2016 року державним виконавцем Романюком Т.І. винесено постанови про зупинення виконавчих проваджень № 48481896 та № 48481891 відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 лютого 2016 року. Незважаючи на це, 10.06.2016 року та 21.06.2016 року згаданий державний виконавець звернувся до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з вимогою повернути речі боржника, передані на зберігання ОСОБА_6 Враховуючи те, що відповідно до приписів п.4 ст. 39Закону України «Про виконавче провадження»протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться, накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі - на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається, вважає зазначені вимоги державного виконавця неправомірними і такими, що порушують права стягувача та суперечать приписам ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»(а.с. 1-3).

Оскаржуваною ухвалою скаргу ОСОБА_6 задоволено.

Визнано дії державного виконавця Франківського ВДВС м.Львова ОСОБА_7 щодо повернення речей, вилучених в боржника ОСОБА_3 та переданих на зберігання ОСОБА_6, незаконними.

Заборонено державному виконавцю Франківського ВДВС м.Львова ОСОБА_7 вчиняти дії щодо повернення речей, вилучених в боржника ОСОБА_3 та переданих на зберігання ОСОБА_6, до закінчення розгляду касаційної скарги по справі №465/2694/14-ц у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних та кримінальних справ та поновлення виконавчого провадження (а.с. 89-91).

Дану ухвалу оскаржила боржник ОСОБА_3

Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати і постановити нову, якою відмовити ОСОБА_6 у задоволенні вимог його скарги, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Вважає помилковим висновок суду про те, що наявність ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 лютого 2016 року у справі № 465/2694/14-ц, якою зупинено рішення суду першої та апеляційної інстанцій, є підставою для неповернення вилученого майна боржнику, оскільки майно було вилучено 24 грудня 2015 року і у відповідності до ч.8 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження» зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців.

Вважає, що повернення майна боржнику є не виконавчою, а організаційною дією, а відтак вважає неправомірним посилання суду на те, що у відповідності до частини 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» протягом строку, на який зупинено виконавче провадження, виконавчі дії не провадяться (а.с. 100-102).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і її представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони заявника ОСОБА_6 і представника Франківського ВДВС м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській обл., перевіривши матеріали справи, а також законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог скарги ОСОБА_6 на дії державного виконавця, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

В ході апеляційного розгляду справи встановлено наступне.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2014 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні її позовних вимог до Франківського ВДВС Львівського МУЮ і Приватного підприємства „Нива - В.Ш. про визнання дій неправомірними, визнання недійсними прилюдних торгів, акта та протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації квартири № 4 на вул. Гайворонського, 7 у м. Львові, яка на праві власності належить ОСОБА_9

Цим же рішенням задоволено зустрічний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 і ОСОБА_10 та визнано ОСОБА_3 і ОСОБА_10 такими, що втратили право користування квартирою № 4 на вул. Гайворонського, 7 у м. Львові і виселено їх зі згаданої квартири (а.с. 147-150).

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2015 року вище згадане рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2014 року в частині визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_10 такими, що втратили право на користування квартирою № 4 на вул. Гайворонського, 7 у м. Львові, скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

В іншій частині рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2014 року залишено без змін (а.с. 150).

09 липня 2015 року Франківським районним судом м. Львова на виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2014 року було видано виконавчий лист про виселення ОСОБА_3 і ОСОБА_10 з квартири № 4 на вул. Гайворонського, 7 у м. Львові (а.с. 65).

Частиною 4 ст. 78 Закону України „Про виконавче провадження встановлено, що виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням.

В силу ряду обставин та причин виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_10 з квартири № 4 на вул. Гайворонського, 7 у м. Львові не відбулося і згадані особи до цього часу продовжують проживати у цій квартирі: даний факт визнається всіма учасниками даного цивільного процесу.

В той же час, 24.12.2015 року в ході спроби виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_10 з квартири № 4 на вул. Гайворонського, 7 у м. Львові (яке не відбулося) державним виконавцем було описано і накладено арешт на майно ОСОБА_3 та ОСОБА_10, яке знаходилось у даній квартирі, з передачею цього майна на зберігання ОСОБА_6 представнику стягувачки ОСОБА_8 (а.с. 8-13).

В подальшому описане та арештоване майно з квартири № 4 на вул. Гайворонського, 7 у м. Львові ОСОБА_6 було вивезено та (на твердження самого ОСОБА_6О.) поміщено на зберігання в орендованому ним нежитловому приміщенні.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2016 року вище згадані рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2014 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2015 року в частині виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_10 з квартири № 4 на вул. Гайворонського, 7 у м. Львові зупинено (а.с. 42-44), а в подальшому ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 червня 2016 року цю справу за касаційною скаргою представника ОСОБА_10 призначено до судового розгляду згаданим судом касаційної інстанції (а.с. 156-158).

На виконання вище згаданої ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2016 року постановою державного виконавця Франківського ВДВС Львівського МУЮ ОСОБА_7 від 01.04.2016 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_10 з квартири № 4 на вул. Гайворонського, 7 у м. Львові також було зупинено (а.с. 26).

Таким чином, незважаючи на ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2016 року про зупинення судових рішень в частині виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_10 з квартири № 4 на вул. Гайворонського, 7 у м. Львові та відповідну постанову державного виконавця Франківського ВДВС Львівського МУЮ ОСОБА_7 від 01.04.2016 року (складовою частиною якого (виселення) є і звільнення згаданої квартири від майна осіб, які підлягають виселенню; ч.4 ст. 78 Закону України „Про виконавче провадження), ОСОБА_3 та ОСОБА_10 змушені з 24 грудня 2015 року (станом на сьогоднішній день майже 9-ть місяців) проживати у спірній квартирі без будь-яких речей (в тому числі і першої необхідності).

Принагідно слід зауважити, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ за наслідками розгляду касаційної скарги представника ОСОБА_10 на вище згадані рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2014 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2015 року (в тому числі і в частині виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_10 з квартири № 4 на вул. Гайворонського, 7 у м. Львові) вправі (у відповідності до п.2 ч.1 ст. 336 ЦПК України) постановити ухвалу про повне або часткове скасування згаданих судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду, як першої, так і апеляційної інстанції.

В той же час, частиною 8 ст. 78 Закону України „Про виконавче провадження встановлено, що зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців.

За вище наведених обставин державний виконавець Романюк Т.І. був зобовязаний вжити заходів для повернення майна ОСОБА_3 та ОСОБА_10, яке було передано на зберігання ОСОБА_6: в тому числі і шляхом надіслання останньому вимоги державного виконавця, яка і оскаржується ОСОБА_6, а відтак у суду не було правових підстав для визнання такої вимоги незаконною, а тим більше - забороняти державному виконавцю вчиняти дії щодо повернення речей, вилучених в боржника ОСОБА_3 та переданих на зберігання ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.2, 312 п.2, 314 ч.1 п.6, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 07 липня 2016 року скасувати і постановити нову, якою відмовити ОСОБА_6 в задоволенні вимог його скарги на дії державного виконавця.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: