Ухвала суду № 61612199, 22.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/6875/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/783/5307/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.

Категорія: 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Приколоти Т.І.

суддів: Ніткевича А.В., Мікуш Ю.Р.

при секретарі: Івановій О.О.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія (далі ТДВ СК) «Альфа-Гарант» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 3 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ТДВ СК «Альфа-Гарант», з участю третіх осіб Страхового товариства з додатковою відповідальністю (далі СТДВ) «Гарантія», ОСОБА_5, про стягнення страхового відшкодування, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 3 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Вирішено стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_4 10490,81 грн. страхового відшкодування, 5310,86 грн. інфляційних втрат за період з 26 вересня 2014 року по 31 травня 2015 року, 3372,57 грн. пені за період з 26 вересня 2014 року по 30 червня 2015 року, 239,71 грн. три відсотки річних за період з 26 вересня 2014 року по 30 червня 2015 року, всього: 19413,95 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТДВ СК "Альфа-Гарант" 4000 грн. витрат, яких позивач зазнав у зв'язку з відновленням свого порушеного права, судом відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржило ТДВ СК «Альфа-Гарант».

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Посилається на те, що страховий поліс № АІ/0878860 від 9 квітня 2014 року був недійсним на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, а транспортний засіб позивача фактично не був забезпечений, що не давало підстав для виплати страхового відшкодування. Вказує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги висновок, наданий ТДВ СК «Альфа-Гарант» №7373 від 18 травня 2014 року.Вважає, що стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхового відшкодування здійснено з порушенням вимог чинного законодавства. Стверджує, що відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобовязанням, яке виникає з договірних зобовязань. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант» в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Встановлено, що 12 квітня 2014 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mitsubishi Pajero» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням позивача, та транспортного засобу «ГАЗ 2705-222» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5

З копії полісу №АІ/0878860 (а.с.4), вбачається, що цивільно-правова відповідальність позивача, як власника транспортного засобу «Mitsubishi Pajero» була застрахована СТДВ «Гарантія». Строк дії полісу (9 квітня 2014 року - 8 квітня 2015 року).

Згідно з копії полісу №АС/6882227 (а.с.28) цивільно-правова відповідальність третьої особи ОСОБА_5 як власника транспортного засобу «ГАЗ 2705-222» була застрахована відповідачем. Строк дії - з 11 квітня 2014 року до 10 квітня 2015 року.

Відповідно до ч.33.2 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

Відповідно до повідомлення про ДТП (а.с.5), вбачається, що винним у порушенні Правил дорожнього руху України, яке призвело до ДТП, є ОСОБА_5

25 червня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування.

Відповідно до ч.36.1 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Згідно з розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 листопада 2011 року №698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з 1 січня 2013 року затверджено в розмірі 25000 грн. потерпілому.

Відповідно до звіту №517/14 про оцінку автомобіля (а.с.70-72) вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ «Mitsubishi Pajero» д.н. НОМЕР_1 складає 12887,10 грн., що не перевищує максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом.

Як вбачається з листа відповідача №12/1891 від 18 серпня 2014 року позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що СТДВ «Гарантія» не було підтверджено чинність полісу №АІ/0878860 на дату ДТП. Вказаний поліс виданий 9 квітня 2014 року, в той час коли дію ліцензії СТзДВ «Гарантія» було зупинено, а відтак, на момент ДТП поліс не був чинним, тому учасники ДТП не мали права складати повідомлення про ДТП.

Відповідно до ч.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку (37.1.2); Вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону (37.1.2.); Невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; 37.1.3; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (37.1.4).

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, як відсутність підтвердження про чинність поліса страхування.

Судом встановлено, що підставою для виплати страхового відшкодування є поліс №АС/6882227, згідно з яким забезпеченим транспортним засобом є «ГАЗ 2705-222» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить винуватцю ДТП, а так як договір страхування згідно з полісом №АІ/0878860 укладений між позивачем та СТДВ «Гарантія», то ніякі права та обовязки, передбачені цим полісом жодним чином не стосуються відповідача.

Відповідно до ч.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно приписів ч.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що розрахунок страхового відшкодування (а.с.124) проведено на підставі звіту №517/14 ТзОВ Українським експертним центром ДП «Експерт ОСОБА_6» в м.Львові (а.с.70-72) та з урахуванням заперечень відповідача позивачем при здійсненні розрахунку враховано вимоги ст.ст.12, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зменшено розмір страхового відшкодування на суму податку на додану вартість запчастин та на суму франшизи, встановленої полісом №АС/6882227.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно ч.36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлено, що заява про виплату страхового відшкодування була подана позивачем 25 червня 2014 року (а.с.31), а тому у відповідності до вимог ч.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобовязаний був виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, однак страхового відшкодування не виплатив.

За таких обставин, є підставним стягнення з відповідача 5310,86 грн. інфляційних втрат за період з 26 вересня 2014 року по 31 травня 2015 року, 3372,57 грн. - пені за період з 26 вересня 2014 року по 30 червня 2015 року, 239,71 грн. три відсотки річних за період з 26 вересня 2014 року по 30 червня 2015 року (а.с.125-126).

Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги, що автомобіль «Mitsubishi Pajero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не був забезпечений на час ДТП та учасники цієї події не мали достатніх підстав для складання спільного повідомлення про ДТП без повідомлення органів МВС України.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант», а ОСОБА_4 - у СТДВ «Гарантія», що підтверджується відповідними полісами: від 10 квітня 2014 року та від 9 квітня 2014 року. У звязку із настанням ДТП за відсутності травмованих (загиблих) людей та з огляду на те, що обидва транспортні засоби буди забезпеченими, жоден із водіїв не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, виходячи з положень ч. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за взаємною згодою, спільно склали повідомлення про ДТП, з якого вбачається, що винним у порушенні Правил дорожнього руху України, яке призвело до ДТП, є ОСОБА_5

Згідно з протоколом огляду транспортного засобу від 30 квітня 2014 року ремонтною калькуляцією від 26 травня 2014 року та звітом про оцінку автомобіля «Mitsubishi Pajero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль у результаті ДТП отримав технічні ушкодження. Вартість відповлювального ремонту цього автомобіля, з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових, становить 12887,10 грн.

Відповідно до ст. 981 ЦК України договір страхування укладається у письмовій формі, може укладатися шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» факт складання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом), що є формою договору страхування. Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладання такого договору.

Частинами 2 та 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

9 квітня 2014 року ОСОБА_4 на підтвердження укладання договору страхування між ним та СТДВ «Гарантія» було видано поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який містить підпис страхувальника та відтиск печатки страховика, який видав бланк Європротоколу та стікер полісу, на якому міститься підпис страховика, що свідчить про волевиявлення останнього на реальне настання правових наслідків (а.с.4). Таких підстав для визнання правочину нікчемним як відсутність у договорі підпису законом не передбачено.

Відповідно до ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі страховим полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 9 квітня 2014 року він набирає чинності з цього дня та діє до 8 квітня 2015 року, що не суперечить ст.983 ЦК України, оскільки сторони передбачили в договорі строк його дії. Згадуваний вище страховий поліс у судовому порядку не оспорювався та недійсним не визнавався.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю та/або майну потерпілого (ч. 22.1 ст. 22).

Судом мотивовано відмовлено у стягненні витрат на правову допомогу. У цій частині рішення не оскаржене.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, оцінених судом належним чином кожного окремо на їх достовірність, допустимість та достатність, взаємний звязок у сукупності; встановлених судом обставини.

При встановленні зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.

З такими висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 3 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: