Ухвала суду № 61611330, 27.09.2016, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2876/16-к

Провадження № 1-кс/456/579/2016

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

27 вересня 2016 року

Слідчий суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бораковський В. М., за участю секретаря Проців І.В., прокурорів Василюка Б.І., Гаврилів Л.М., захисника ОСОБА_1, розглянувши клопотання слідчого Дорошевич Н.Р., погодженого з прокурором Кіїв М.Р., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним №12016140130001572 від 29.07.2016р.,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та жителю ІНФОРМАЦІЯ_2, українцю, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженому, непрацюючому, раніше не судимому, -

встановив:

Відповідно до поданого клопотання, ОСОБА_2 маючи умисел на придбання та зберігання з метою збуту та збут підроблених марок акцизного збору на алкогольні напої, з корисливих мотивів, в червні 2016 року, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, вступив в злочинну змову із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою виготовлення та реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору.

24 вересня 2016 року слідчим СВ Стрийського ВП ГУНП у Львівській області повідомлено ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України.

У клопотанні слідчий, за погодженням з прокурором, просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою мотивуючи тим, що підозрюваний ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від пяти до десяти років з конфіскацією майна Застосування до підозрюваного інших мяких запобіжних заходів у вигляді особистого зобовязання, особистої поруки, застави чи домашнього арешту є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор Гаврилів Л.М. підтримала клопотання, покликаючись на мотиви, викладені у ньому, та просить суд клопотання задоволити.

Прокурор Василюк Б.І. клопотання підтримав.

Підозрюваний проти задоволення клопотання заперечив суду пояснивши, що йому запропонував роботу чоловік на імя ОСОБА_6 по перевезенню вантажу. Він близько 5 разів протягом вересня місяця перевозив з м. Стрия алкогольні напої, які залишав у м. Львові на різних автостоянках. Ключі він залишав в автомобілі. Оплату за роботу йому ОСОБА_6 також залишав в автомобілі, про що вони домовлялися по телефону. Даного злочину він не вчиняв.

Захисник проти задоволення клопотання заперечила суду пояснивши, що докази, наведені прокурорами, не доводять вину підозрюваного. Ризики, на які покликається прокурор, не знайшли свого підтвердження, оскільки підозрюваний не має наміру переховуватися від слідства та суду, що підтверджується добровільною явкою його у відділ поліції на вимогу правоохоронців та дача пояснень, він не знайомий з особами, яким оголошену підозру в даному кримінальному провадженні. Крім цього, він раніше злочинів він не вчиняв, тому немає підстав вважати, що він продовжуватиме злочинну діяльність, тому просить в задоволені клопотання відмовити.

Заслухавши думку прокурорів, підозрюваного та його захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш мякий запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обовязки, передбачені частиною пятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Судом встановлено, що прокурором доведені обставини, передбачені п.1 та 2 ч.1 ст. 194 КПК України. Однак, не доведено необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Так прокурором не надано жодного доказу, про те, що підозрюваний ухилявся чи має намір ухилятися від органів досудового розслідування. Покликання на обставину про підозру у вчиненні тяжкого злочину не є достатньою підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому є підстави для застосування більш мякого запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Крім цього наведені захисником доводи та обґрунтування відмови в задоволенні даного клопотання є підставними.

За змістом закону домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби. Його може бути застосовано лише до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_2, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.199 КК України (сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення) свідчить, зокрема: протокол обшуку від 23.09.2016р., протокол огляду місця події від 23.09.2016р., висновок експерта №6/430 від 24.09.2016р., протоколом затримання від 23.09.2016р.

Враховуючи тяжкість злочину та покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, даних про його особу, а саме, що він раніше не судимий, по місцю роботи характеризується позитивно, беручи до уваги те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчинені злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, зважаючи на необхідність виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, є підстави для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 372 КПК України,

ухвалив:

В задоволені клопотання слідчого Дорошевич Н.Р., погодженого з прокурором Кіїв М.Р., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_2 відмовити.

ОСОБА_2 обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заборонити ОСОБА_2 залишати житло за адресою: м.Львів, вул. С.Петлюри,37/172, в період з часу з 19 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв.

Зобовязати ОСОБА_2:

1. Прибувати до слідчого Стрийського ВП ГУНП у Львівській області за першою вимогою.

2. Не відлучатися з м. Львів без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження.

3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

Визначити строк дії ухвали про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді домашнього арешту шістдесят днів з 27 вересня 2016р. до 25 листопада 2016 року.

Виконання даної ухвали доручити Стрийському ВП ГУНП у Львівській області.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області протягом пяти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала виготовлена у одному примірнику і має силу оригіналу.

Слідчий суддя ОСОБА_8