Ухвала суду № 61609908, 22.09.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/10932/14 Головуючий у 1 інстанції: Троценко Т.А.

Провадження № 22-ц/778/3451/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» звернулось до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовувало тим, що 25.05.2007р. між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/17- 22/2660-70, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 24 990 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,75 % річних, строком до 25.05.2017 року. У зв»язку з неналежним виконанням умов договору щодо погашення кредиту та сплати відсотків у відповідача станом на 20.11.2014р. утворилась заборгованість за кредитом в сумі 7 467, 98 доларів США (113 110,53 грн.), у тому числі 1 220, 48 доларів США (18 485,47 грн.) - прострочена заборгованість за кредитом; 552, 40 доларів США (8 366,69 грн.) заборгованість за відсотками; 4 524,72 доларів США (68531,86 грн.) пеня за невчасну сплату кредиту та погашення відсотків, а всього 12 545, 11 доларів США (190 009,08 грн.), яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 квітня 2015 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 12 545,11 доларів США (190 009,08 грн.) і судовий збір 1900,09 грн.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 червня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність через недоведеність банком розміру заборгованості, просив призначити у справі судово-економічну експертизу для правильного визначення розміру заборгованості та змінити рішення суду з урахуванням висновку експертизи.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду 22 вересня 2016р. не з»явився, не надавши клопотань про відкладення розгляду справи та не сповістивши про причини своєї неявки. Тому апеляційним судом розглянуто справу за його відсутності у відповідності до вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника банку, який заперечував проти апеляційної скарги та проти проведення судово-економічної експертизи у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами у справі 25 травня 2007р. укладено кредитний договір, згідно з яким ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 24990 доларів США на строк до 25 травня 2017р. з щомісячною сплатою відсотків за ставкою у розмірі 13,75 % річних ( а.с. 5-9).

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору погашення кредиту позичальником здійснюється згідно з графіком у розмірі 1/120 від суми отриманого кредиту, а також передбачена щомісячна сплата нарахованих відсотків строком до 15 числа кожного місяця.

Пунктом 3.4 кредитного договору передбачений порядок сплати заборгованості, яка має сплачуватись в наступному порядку: нараховані пеня/штраф, комісії за обслуговування кредиту, заборгованість за процентами, заборгованість за кредитом. При цьому передбачено право кредитора самостійно визначати інший порядок погашення заборгованості.

В пункті 5.5 сторони визначили умови, за настання яких кредитор має право на дострокове повернення всієї суми кредиту та сплати всіх нарахованих на цю дату відсотків, зокрема, таке право виникає у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору.

Відповідальність за порушення строків сплати кредиту та відсотків передбачена пунктом 10.1 кредитного договору, за яким такою відповідальністю є пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з меморіальним ордером № 22/2660-70 від 25.05.2007р. ОСОБА_4 отримав кредитні кошти за кредитним договором в узгодженому в договорі розмірі 24990 доларів США ( а.с. 17).

Банк вказував, що позивач порушував визначений сторонами графік щомісячних платежів, внаслідок чого у нього станом на 20.11.2014р. уторилась прострочена заборгованість за кредитом в сумі 1220,48 дол. США та за відсотками в сумі 552,40 доларів США, а також була нарахована пеня, у зв»язку з чим банком було прийнято рішення про дострокове повернення всієї суми кредиту. В позові банк просив стягнути заборгованість за кредитом разом з неустойкою в загальному розмірі 12545,11 доларів США.

Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції вважав доведеними вимоги банку та розмір визначеної ним заборгованості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що стягнута судом сума заборгованості за кредитним договором не відповідає дійсній сумі заборгованості, оскільки протягом 2007-2014рр. він сплатив позивачу орієнтовно суму коштів у розмірі, еквівалентній 15000 доларам США, про що ним були надані копії квитанцій. Тому в апеляційній скарзі просив призначити у справі судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставити питання, чи підтверджується документально розрахована банком сума заборгованості у розмірі 12454,11 доларів США, в задоволенні якого ухвалою апеляційного суду було відмовлено з огляду на можливість обрахування заборгованості без дослідження експерта.

Перевіривши доводи апелянта щодо розміру заборгованості, колегія встановила таке.

З табличного розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/17-22/2660-70 від 25.05.2007р. вбачається, що він складається з наступних позицій: дата планового (за графіком) та фактичного платежу, планові та фактичні погашення окремо по кредиту та відсотках, прострочена заборгованість окремо по кредиту та відсотках, кількість днів прострочення, нарахована за ці дні пеня, залишок заборгованості ( а.с. 13-16).

Отже, банком було ретельно порівняно планове погашення та фактичне погашення по кожному виду платежу окремо за кредитом та відсотками, визначено всі прострочення, яких припустився позичальник, на які нарахована пеня згідно з умовами договору, а після вирахування сплачених сум з планових виведено залишок заборгованості по кожному місяцю та загалом за весь період з дати укладення договору - 25.05.2007р. по дату прийняття рішення про дострокове повернення кредиту 20.11.2014р.

Відповідачем були надані квитанції про погашення кредитних зобов»язань за вказаний період ( а.с. 75-84).

Кожна надана відповідачем квитанція про платежі за кредитним договором була співставлена з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, внаслідок чого було з»ясовано, що всі оплати за наданими квитанціями враховані банком та не входять до визначеної суми заборгованості.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 було сплачено за кредитним договором суму, яка дорівнює 15 000 доларам США, знайшли своє підтвердження в ході перевірки розрахунку, але це не спростовує визначеного банком розміру заборгованості.

При цьому, встановлено, що ОСОБА_2 було здійснено значно більше платежів, ніж надано квитанцій.

Так, станом на 20.11.2014р. позичальником було сплачено: за кредитом 17522 долари США, за відсотками 15892 долари США. Та до листопада 2011р. позичальник більш-менш регулярно здійснював щомісячні платежі, але, починаючи з листопада 2011р. він став пропускати платежі, допускати багатомісячні затримки у сплатах та погашати заборгованість в меншому розмірі, ніж визначений щомісячний платіж, у зв»язку з чим йому стала нараховуватись пеня.

Вказуючи, що його розмір заборгованості менший, ніж стягнутий судом, ОСОБА_2 не зважив на те, що банк стягує з нього не прострочену заборгованість, яка станом на 20.11.2014р. складає по кредиту 1220,48 доларів США та по відсотках 538,33 долари США, а достроково всю суму кредиту у відповідності до пункту 5.5 кредитного договору через допущені позичальником порушення графіку погашення кредиту.

Отже, позичальник взяв кредит у сумі 24990 доларів США, станом на 20.11.2014р. погасив 17522 доларів США, то залишок буде складати 24990 17522,02 = 7467,98 доларів США, як правильно визначив банк. Таким же чином підтверджується і сума відсотків, які були нараховані станом на 20.11.2014р., але не покриті здійсненими відповідачем платежами в сумі 552,40 доларів США.

Таким чином, колегія дійшла висновку про те, що розрахунок є ретельним, в ньому в повній мірі відображені всі платежі ОСОБА_2 за кредитним договором за весь період з 25.05.2007р. по 20.11.2014р., а його доводи про неправильно визначену суму заборгованості є лише припущенням, оскільки не базуються на умовах договору, за яким банк може спрямовувати сплачені кошти у випадку виникнення заборгованості на свій розсуд, зокрема, і на погашення пені.

Інших доводів щодо незаконності рішення суду апеляційна скарга не містить.

Зважаючи на вказані обставини, колегія вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підстав для її задоволення не мається. Тому у відповідності до вимог ст.. 308 ЦПК України відхиляє її із залишенням без змін оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Кочеткова І.В.

ОСОБА_5