Ухвала суду № 61609784, 21.09.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №314/2799/16-ц Головуючий у 1 інстанції Беспалько Т.Д.

Провадження № 22-ц/778/3281/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Дзярука М.П.,

Суддів: Крилової О.В.

ОСОБА_2,

за участі секретаря: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до СВК «Вільнянськ» про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим.

В позові зазначала, що 01.07.2004 року між СВК «Вільнянськ» та ОСОБА_5 був укладений договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_5 передав СВК «Вільнянськ» у користування свою земельну ділянку площею 11,5007 га; договір було укладено строком на 10 років. Державна реєстрація договору відбулася у ЗРФ Центр ДЗК 22 січня 2009 року № 04092600000.

13 червня 2015 року ОСОБА_5 помер.

01 березня 2016 року ОСОБА_4, донька померлого, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Вважає, що моментом укладення договору є момент його підписання, а тому вважає, що його дія припинилася 01.07.2014 року. Незважаючи на припинення дії договору, відповідач претендує на подальше користування земельною ділянкою.

Посилаючись на викладене, просила суд визнати договір оренди земельної ділянки припиненим.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 травня 2016 року позов задоволено.

Визнано припиненим з 01 липня 2014 року договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2321585000:01:004:0007 площею 11,5007 гектарів, розташованої на території Московської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області державний акт 1-ЗП № 050864, укладений 01.07.2004 року між Чив»яга П.В. та СВК "Вільнянськ", зареєстрований у ЗРФ Центр ДЗК 22 січня 2009 року за № 04092600000.

Не погоджуючись із рішенням суду, СВК "Вільнянськ" подавапеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи і наданим доказам, рішення ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Про час і місце судового розгляду в апеляційній інстанції сторони були повідомлені належним чином. 21.09.2016 року сторона, яка подала апеляційну скаргу надіслала до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливості участі її представника в судовому засіданні. Причина неявки відрядження юриста юридичної особи у м. Дніпро. На думку колегії судів дана причина є неповажною, оскільки про день слухання справи сторонам було повідомлено завчасно -20.07.2016 року. За таких обставин сторона не була позбавлені можливості на отримання юридичної допомоги у фахівців в галузі права.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог ст..303 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливим розглянути справу у відсутність особи яка подала апеляційну скаргу.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2004 року Чив»яга П.В. уклав з відповідачем договір оренди землі, за яким передав йому у користування свою земельну ділянку площею 11,5007 га. строком на 10 років. Проте державна реєстрація договору відбулася лише 22.01.2009р.

13.06.2015р. Чив»яга П.В. помер. Після його смерті спадкоємцем за законом стала донька позивач по справі Чив»яга П.П., до якої перейшло право власності на спірну земельну ділянку.

Згідно із п. 8 договору оренди землі вказаний договір укладено строком на 10 років; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач вважала, що строк договору закінчився 01.07.2014р., тобто рівно через 10 років з дати його укладення.

Заперечуючи проти позову, СВК «Вільнянськ» вважав, що строк дії договору слід відраховувати з дати державної реєстрації договору оренди, яка відбулась 22.01.2009р., і тому на теперішній час договір є діючим.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що строк дії договору починається з моменту укладення і підписання договору оренди сторонами, а тому його дія припинилась з 01.07.2014р. зі спливом 10-річного терміну, на який він був укладений, та підстав вважати його продовженим не мається.

В апеляційній скарзі СВК «Вільнянськ» знову вказує, що судом не вірно визначається момент відліку строку, з якого розпочинається дія договору оренди, наголошуючи на тому, що цей договір набирає чинності з дати його державної реєстрації, і тому на тепер не є припиненим. Крім того, вважає, що судом не враховано переважне право відповідача на поновлення цього договору.

Дослідивши вказані доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх межах, колегія вважає їх необґрунтованими, зважаючи на наступне. Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Договір оренди землі укладається в письмовій формі, однією з істотних умов договору є строк дії договору. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено ( ст.ст. 14, 17, 19, 31 Закону України "Про оренду землі", чинного на час укладення договору).

На підставі ст. 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 43 договору оренди землі він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Статтею 631 ЦК України унормовано загальні положення про строк дії договору, у частині 2 якої вказано, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору (Правова позиція Верховного Суду України у справі №6-162ц13 від 19.02.2014 року)

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

У постанові Верховного Суду України № 6-5 цс13 від 06 березня 2013 року викладена правова позиція, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки у період визначеного сторонами строку дії договору забезпечує правомірне, договірне використання орендарем орендованої земельної ділянки відповідно до норм Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" та Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" незалежно від дати проведення такої реєстрації.

Отже, реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору і ніяким чином не впливає на факт його укладення (Правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-127цс13 від 18.12.2013 року).

Відтак, факт укладання договору має самостійне юридичне значення, що не є тотожним юридичному значенню набрання договором чинності.

За таких обставин, виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України та ст. 18 закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення договору оренди), строк дії договору оренди землі починається не з дати його державної реєстрації, оскільки державна реєстрація договору вказує на його чинність і не може змінювати день його укладення.

Зважаючи на вищенаведений аналіз законодавства, правові позиції ВСУ, колегія знаходить правильним висновок суду першої інстанції про те, що строк дії договору оренди землі, який є предметом позову, починається не з дати його державної реєстрації, а з часу його підписання сторонами та закінчується 01.07.2014р., оскільки матеріали цивільної справи не містять доказів того, що сторони, відповідно до вимог ст. 651 ЦК України, у зв'язку з затримкою його державної реєстрації, досягли згоди щодо продовження строку його дії та узгодили інший кінцевий строк його дії.

За матеріалами справи не вбачається, що відповідач намагався вирішити питання його пролонгації, вчинивши дії, передбачені п. 8 цього договору. Зазначивши в апеляційній скарзі про те, що направив позивачу додаткову угоду про поновлення строку договору, яку остання начебто проігнорувала, підтверджень цьому факту не надав ані в суді першої інстанції, ані до апеляційної скарги.

Ствердження відповідача про те, що відбулось автоматичне продовження договору на той самий строк без укладення нового договору, оскільки він продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, а наймодавець не заперечував проти цього, не відповідають матеріалам справи.

Так, померлий Чив»яга П.В. листом від 14.08.2014р. намагався повідомити відповідача про небажання продовжувати з останнім орендні відносини, який він не отримав (а.с. 30-32). Повторно вже представником позивача лист про небажання продовжувати орендні відносини направлено відповідачу в квітні 2016р., в якому вона просила після збору врожаю 2016р. повернути їй земельну ділянку, який відповідач отримав ( а.с. 33-34).

Крім того, Чив»яга П.П. 01 травня 2016р. вже уклала договір оренди спірної земельної ділянки з іншим орендарем в особі ФГ «Форт» ( а.с. 46-50).

За таких обставин, суд правильно визнав, що, оскільки строк дії договору закінчився, а питання його пролонгації на новий строк у порядку, визначеному договором і законом, не було вирішено, тому наявні правові підстави для припинення договору згідно з п.1 ч.1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі". І такий спосіб захисту, на думку колегії, має право на існування, оскільки відповідач заперечує сплив строку дії договору через інший порядок його відліку, та вважає, що правомірно продовжує використовувати земельну ділянку.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що рішення суду у цій справі про задоволення позову є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судом норм діючого законодавства при розгляді цієї справи.

Керуючись ст., ст. 303,307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» - відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 травня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: