Ухвала суду № 61605275, 15.09.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/6190/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Фазикош Г.В., Собослоя Г.Г.,

при секретарі: Сочка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_3 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 22 липня 2016 року по справі за скаргою ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_3 на дії головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4.

Скаргу мотивовано тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04.07.2010 року, яке 24.11.2010 року набуло законної сили, у справі № 2п-1627/10 з боржника на користь стягувача стягнуто 349 356, 21 грн..

24.03.2011 року видано виконавчий лист на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04 липня 2010 року.

07.05.2013 року стягувач подав виконавчий лист до ДВС, а 13.05.2013 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 37856542, після спливу річного строку, визначеного чинним законодавством для подачіна виконання виконавчих листів.

Враховуючи вищенаведене, представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 просив суд першої інстанції визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 від 13.05.2013 року № 37856542 про відкриття виконавчого провадження.

Зобовязати відповідного державного виконавця винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №2п-1627/10 від 24.03.2011 року.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 22 липня 2016 року у задоволенні скаргиОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову головного державного виконавця міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження № 37856542 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 22 липня 2016 року представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав на неї апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали із-за порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати таку та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу на дії головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали допустив неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, не правильно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок їх неправильної оцінки. На думку апелянта, стягувач мав право предявити виконавчий лист лише до 23.11.2011 року, а фактично предявив такий 07.05.2013 року, що мало потягнути за собою винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

У запереченні на апеляційну скаргу головний державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_4 просить таку відхилити як безпідставну, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з мотивів, викладених у запереченні.

Сторони не зявилися в судове засідання апеляційної інстанції. Судова колегія вважає, що на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України може розглянути справу без їх участі, так як вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи та їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні скарги представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на дії головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про повернення виконавчого документа датована 15.11.2012 року, а стягувач повторно подав виконавчий лист до виконання в межах річного строку, у звязку з чим постанова державного виконавця від 13.05.2013 року винесена без пропущення строкупред'явлення виконавчого документу до виконання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.07.2010 року у справі № 2п-1627/10 з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто 351176, 21 грн..

24.11.2011 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист на виконання вказаного рішення суду.

З постанов головного державного виконавця Грицищука М.П. від 30.11.2011 року та 15.11.2012 року вбачається, що виконавчий лист № 2п-1627/10 виданий 24.03.2011 року перебуває у провадженні органу ДВС з 2011 року, і з різних підстав повертався стягувачу без виконання (а.с. 17-19).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 22 цього Закону.

Крім того, ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред'явленнявиконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Отже, суд першої інстанції вірно зробив висновок про те, що постанова державного виконавця від 13.05.2013 року винесена без пропущення строкупред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки згідно постанови від 15.11.2012 року виконавчий документ було повернуто стягувачу, а останнім повторно подано виконавчий лист до виконання в межах річного строку.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються й не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення скарги.

З огляду на викладене та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_3 слід відхилити як безпідставну та необґрунтовану, й залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, яку постановлено з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 22 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: