Рішення № 61604976, 11.07.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/840/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання Гайданці Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з регламентною виплатою, -

В С Т А Н О В И В:

МТСБУ звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з регламентною виплатою.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30.09.2012 року в м. Ужгород на вул. Доманинській з вини гр. ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ з державними номерними знаками АО 4803 ВА, була скоєна дорожньо-транспортна пригода.

Стверджує, що вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.11.2012 року.

Зазначає, що в результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль ВАЗ 2107 з номерними знаками АО 8771 АЕ, що на момент ДТП належав ОСОБА_2

Відповідно до Звіту про оцінку автобуса № 143 від 09.11.2012 року, складеного оцінювачем - ОСОБА_3, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 2107 з номерними знаками АО 8771 АЕ, становить 7119,64 грн.

Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. На дату скоєння цієї пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зазначає, що відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно зі ст. 22 Закону, МТСБУ відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.

Пояснює, що потерпілий, з метою отримання відшкодування, звернувся до МТСБУ з відповідною заявою, до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7727106 терміном дії з 03.09.2012 до 02.09.2013 року.

У зв'язку з настанням події, передбаченої п. п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 5933,03 грн.

01.03.2013 року МТСБУ звернулось до відповідача з листом про компенсацію в добровільному порядку витрат, понесених у звязку з проведенням регламентної виплати потерпілому. Однак, зазначає, що на даний час в добровільному порядку відповідачем не компенсовано витрати МТСБУ.?

Зважаючи на вищевикладене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України кошти в розмірі понесених витрат: 5933,03 грн. - основний борг, а також стягнути з відповідача на користь МТСБУ судовий збір в розмірі 1378,00 грн. та 1500,00 грн. витрат на правову допомогу.

В судове засідання представник позивача не з'явився, однак у позовній заяві просить розглядати дану справу без їх участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, інших заяв і клопотань не заявляє.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень із судовими повістками, у тому числі зі штрихкодовим ідентифікатором 88000 1754272 4, що повернулося на адресу суду 22.07.2016 року з довідкою про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання», а також зі штрихкодовим ідентифікатором 88000 1744901 5, що повернулося на адресу суду 22.07.2016 року з довідкою про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання», про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Згідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 ст. 169 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 224 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи та вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Як встановлено з матеріалів справи, 30.09.2012 року, о півночі, в м. Ужгород, ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Доманинській, біля буд. № 174, в порушення вимог п. 10.1, 16.13 ПДР України, повертаючи ліворуч на вул. Канальна, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який рухався по своїй смузі і від зіткнення автомобілів НОМЕР_3 розвернуло та спрямувало на автомобіль НОМЕР_4, який рухався у попутному напрямку у звязку з чим вони зіткнулись, який рухався по заду, внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження. (а.с. 3).

Вина відповідача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за наслідками вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.11.2012 року у справі № 712/18696/12 (а.с. 3).

В силу приписів ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, судом встановлено, що в результаті зазначеної ДТП з вини відповідача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, був пошкоджений автомобіль ВАЗ 2107 з номерними знаками АО 8771 АЕ, що на момент ДТП належав ОСОБА_2

З доданих позивачем доказів судом встановлено, що 02 вересня 2012 року між ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» та ОСОБА_2 укладено поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7727106, а саме, забезпечений транспортний засіб марки ВАЗ-2107, номерний знак НОМЕР_5, водночас, з даних заяви ОСОБА_2 від 02.11.2012 року, адресованій МТСБУ, вбачається, що вказаний транспортний засіб добровільним договором страхування майна КАСКО не застрахований (а.с. 4-5).

Також судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_2, з метою отримання відшкодування, звернулася до МТСБУ з відповідною заявою від 02.11.2012 року, до якої було додано копію полісу № АВ/7727106 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів терміном дії з 03.09.12 до 02.09.13 року. У заяві остання просила МТСБУ відшкодувати їй шкоду, заподіяну під час дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи відсутність у ОСОБА_1 на момент вчинення адміністративного правопорушення та ДТП полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до Звіту № 143 про оцінку автомобіля НОМЕР_6 від 09.11.2012 року, складеного оцінювачем - ОСОБА_3, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ВАЗ-2107, номерний знак НОМЕР_5 в результаті його пошкодження при ДТП, станом на дату оцінки складає 7119,64 грн.

У відповідності до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Згідно з п. 35.1. ст. 35 вищевказаного закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

За правилами ст. 22 даного закону, МТСБУ відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.

У зв'язку з настанням події, передбаченої п. п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 5933,03 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 879 від 27.02.2013 року (а.с. 10).

01.03.2013 року МТСБУ звернулось до відповідача з листом № 3/1-05/5366 про компенсацію в добровільному порядку витрат, понесених у звязку з проведенням регламентної виплати потерпілому (а.с. 11). Однак, на даний час в добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 витрати МТСБУ не компенсовано.

Нормами ст. 11 ЦК України регламентовано виникнення цивільних прав та обов'язків із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами у справі, останні регулюються спеціальними нормами, а саме, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 ст.13 даного закону.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому ст. 1188 ЦК Країни регулюється відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якими у розумінні ч. 1 ст. 1187 ЦК України є діяльність, повязана з використанням транспортних засобів.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач МТСБУ набув право регресу до винної у ДТП особи відповідача ОСОБА_1

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В силу ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, користуючись рівними правами, на засадах змагальності згідно з вимогами ст. 10 ЦПК України, виходячи із принципів розумності та справедливості.

З урахуванням наведеного, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення та на користь позивача з відповідача слід стягнути відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5933,03 грн., а також у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати в розмірі 1378,00 грн. по сплаті судового збору.

У задоволенні клопотання позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн. належить відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно з п. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, повязаних з розглядом судової справи належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Ст. 59 Конституції України закріплено принцип, згідно з яким кожен має право на правову допомогу. Положеннями ст. 84 ЦПК України передбачено, що витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року № 590 затверджено граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом справ, а граничний розмір витрат, повязаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення в цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Відповідно до вимог вище зазначених норм процесуального закону та роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року № 10 - витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, а відсутність документального підтвердження на правову допомогу та розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд констатує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у представника позивача за довіреністю № 136 від 28.12.2015 року ОСОБА_4 статусу адвоката та не підтверджено, що останній є фахівцем в галузі права. Крім того, доданою до позовної заяви додатковою угодою № 137 до Контракту про надання правової допомоги №80 від 19.12.2012 року, укладеною замовником МТСБУ та виконавцем ТзОВ «ВМ» в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, визначено тільки розмір винагороди виконавця, однак, не підтверджено обсягу правової допомоги за вищенаведеним договором за ведення справи, передбаченої у п.п. 10 п. 1 додаткової угоди відносно ОСОБА_5 з ціною позову 5933,03 грн. Окрім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у представника позивача за довіреністю № 129 від 28.12.2015 року ОСОБА_6 статусу адвоката та не підтверджено, що останній є фахівцем в галузі права.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів фактичного понесення позивачем витрат на правову допомогу, клопотання про стягнення з відповідача таких витрат є безпідставним, необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 11, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування»,Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 84, 88, 169, 209, 212-215, 223, 224-226, 233, 294, 296 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з регламентною виплатою задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця: вул. Нікітіна, 11, м. Ужгород на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02002, п/р 2600101284871 в Укрексімбанку в м. Києва, МФО 322313, ідент. код. 21647131) кошти в розмірі понесених витрат 5933 (пять тисяч девятсот тридцять три) гривні 03 копійки основного боргу та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп. судового збору.

У задоволенні клопотання про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрат на правову допомогу у сумі 1500,00 грн. відмовити у звязку з їх недоведеністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча О.М. Світлик