Ухвала суду № 61603580, 28.09.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/782/2016(м)

266/1637/16-ц

Категорія 27 Головуючий у 1-й інстанції Дзюба М.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.

секретаря Брежнєва Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» про зобовязання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 14 травня 2013 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» був укладений кредитний договір, згідно якого він отримав кредит у розмірі 50 000 грн. на картковий рахунок (№055-04504-140513). Крім того, між ним та банком були укладені договори щодо розміщення грошових сум на депозитних рахунках: №00002010296590 від 13 лютого 2015 року в розмірі 1009 доларів США; №00002010296589 від 13 лютого 2015 року в розмірі 1008 доларів США; №20003010216577 від 13 лютого 2015 року в розмірі 881,64 доларів США. У 2015 році Фондом гарантування вкладів йому було виплачено 200 000 грн. Проте, на неодноразові звернення до відповідача у вересні-жовтні 2015 року про перерахування грошових коштів з його депозитних рахунків на кредитний рахунок для погашення кредитної заборгованості, отримував лише відповіді щодо ліквідації банку. Просив зобовязати відповідача конвертувати залишок коштів на депозитному рахунку в доларах США в національну валюту та перерахувати їх в рахунок погашення кредиту.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 серпня 2016 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове. Яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення представника відповідача ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що за встановлених обставин зарахування зустрічних однорідних вимог є фактичним погашенням вимог кредитора в порушення встановленого законом порядку.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитись виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 14 травня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 055-04504-140513, за яким банк надав останньому кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом у розмірі 50 000 грн. строком на 364 календарні дні.

13 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» були укладені договори банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий он-лайн» на строк до 13 березня 2015 року включно:

- № 00002010296590 на суму 1009,00 доларів США;

- № 00002010296589 на суму 1008,00 доларів США;

- № 20003010216577 на суму 881,64 доларів США.

Крім того, судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02 березня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» на період з 03 березня 2015 року, яку було продовжено до 02 жовтня 2015 року. Постановою НБУ № 664 від 02 жовтня 2015 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Дельта Банк». Рішення виконавчої дирекції ФГВФО № 181 від 02 жовтня 2015 року розпочата процедура ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 підтвердив, що отримав від Фонду граничну суму відшкодувань в розмірі 200 000 грн. за іншими депозитними вкладами.

Частиною 2 ст.6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно з ч.1 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до п.п. 1,4 ч.5 ст.36 вказаного Закону встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Як встановлено судом, заяви з вимогою конвертувати в національну валюту та зарахувати в рахунок погашення заборгованості за кредитом залишку коштів, що знаходились на депозитних рахунках, були подані позивачем до ПАТ «Дельта банк» 29 вересня 2015 року, 06 жовтня 2015 року, 09 жовтня 2015 року, 15 жовтня 2015 року, 16 листопада 2015 року, тобто після запровадження в ньому тимчасової адміністрації, а відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положенню Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, в силу обмеження, п.1 ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», банк не мав права під час запровадження в ньому тимчасової адміністрації здійснювати задоволення вимог позивача, як кредитора банку, зокрема щодо перерахування грошових коштів з депозитних рахунків клієнта банку на погашення кредиту.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №181 від 02 жовтня 2015 року розпочата процедура ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

За положеннями ч.4 ст.110 ЦК України особливості ліквідації банків встановлюється Законом «Про банки і банківську діяльність».

Згідно ч.6 ст.77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вимоги за зобовязаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть предявлятися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються відповідно до черговості встановленої ст.52 цього Закону (ч.3 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч.2 ст.45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Інформація про ліквідацію банку була розміщена 05 жовтня 2015 року на офіційному сайті Фонду (www. fg.gov.ua.) і 08 жовтня 2015 року опублікована у газеті «Голос України» (№187(6191)).

Проте, у встановлений Законом строк (з 08 жовтня 2015 року по 09 листопада 2015 року) позивач ОСОБА_5 не скористався своїм правом та не звернувся до ПАТ «Дельта Банк» з вимогою про включення його до реєстру кредиторів.

Відповідно до п.8 ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги, які не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Таким чином, законодавством у галузі гарантування вкладів фізичних осіб регламентовано чіткий порядок звернення кредиторів із вимогами про забезпечення відшкодування коштів за вкладами, зокрема, щодо включення їх до реєстру кредиторів на повернення банківських вкладів і відсотків, та правові підстави задоволення Фондом таких вимог.

З огляду на викладене, слід зазначити, що до правовідносин, які виникають під час тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа ФГВФО, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобовязань здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку з встановленою даним Законом черговістю погашення вимог кредиторів.

Перелік правовідносин по яких не допускається зарахування зустрічних вимог визначено ч.1 ст.602 ЦК України. Законом України від 16 липня 2015 року (№629-УІІІ) дану статтю було доповнено п.4-1, згідно якого не допускається зарахування зустрічних вимог за зобовязаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк.

Цим же Законом ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» доповнено п.8, згідно якого з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобовязань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі в наслідок укладання будь-яких правочинів і іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

При цьому, обмеження встановлені цим пунктом не поширюються на зобовязання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобовязань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не вдувалося зміни будь-якого предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Отже, за таких умов, зарахування зустрічних однорідних вимог є неможливим, оскільки не дотримано основної умови, а саме кошти позивача, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, мали бути передані у заставу банку як предмет застави.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, рішення суду постановлено у відповідності з нормами матеріального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Посилання суду на п.5 ч.1 ст.602 ЦК України на правильність вирішення справи не вплинуло.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовною підставою для скасування рішення, у справі не встановлено.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу у межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: В.М. Барков

ОСОБА_6