Ухвала суду № 61603330, 27.09.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/1456/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1631/2016

У Х В А Л А

Іменем України

27 вересня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.,

суддів Будулуци М.С., Космачевської Т.В.

за участі секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві в місті Добропіллі на користь ОСОБА_1 15000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Добропіллі в дохід держави судовий збір в розмірі 1378 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі відділення фонду ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Відповідач вважає, що для встановлення факту заподіяння моральної шкоди необхідно встановити факт наявності втрат немайнового характеру, моральних чи фізичних страждань, причинного зв'язку між стражданням та втратами. Довідка МСЕК про відсоток стійкої втрати працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Між тим, позивач не надав суду висновку медичного органу про перенесений стрес або депресію. Крім того, у позовній заяві відсутні посилання на те, у чому полягає завдання шкоди позивачеві з боку Фонду, відсутні письмові докази, які б це підтверджували, а також докази з розрахунку розміру моральної шкоди. Щодо правового обґрунтування заперечень заявник посилається на ч. 8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діє з 1 січня 2015 року , за якою відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасного випадку на виробництві не є страховою виплатою.

В засіданні апеляційного суду представник відділення Фонду просив апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в засідання апеляційного суду не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений телефонограмою. Про причини неявки в суд не повідомив.

Відповідно до статті 305 ЦПК України неявка в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. Тому апеляційний суд розглядає справу у відсутність позивача.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відділення Фонду, дослідивши матеріали справи і, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законів.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ «Добропільський комбінат хлібопродуктів» і з ним 30 вересня 2004 року стався нещасний випадок на виробництві , про що складено акт про нещасний випадок № 1 форми Н-1 від 30 вересня 2004 року.

Згідно первинного висновку МСЕК від 6 травня 2005 року позивачу встановлена 3 група інвалідності з втратою 50 % професійної працездатності. При повторному огляді 11 червня 2014 року встановлена 3 група інвалідності з втратою 40 % професійної працездатності. У зв'язку з травмою на виробництві 30 вересня 2004 року.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що при вирішенні спору з відшкодування позивачу моральної шкоди слід керуватися Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року (з наступними змінами) в редакції, яка діяла на час встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати працездатності вперше, тобто 6 травня 2005 року.

Відповідно до п. «е» п.1 ч.1 ст.21, ч.3 ст.28 вказаного Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Внаслідок нещасного випадку позивачу ОСОБА_1. спричинено моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю і душевних стражданнях, оскільки ушкодження здоров'я в результаті травми і настання інвалідності 3 групи призвело до порушення його особистих немайнових прав, порушена нормальна життєдіяльність позивача , що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд зробив правильний висновок, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди від Фонду соціального страхування від нещасних випадків, яке виникло 6 травня 2005 року з моменту, коли йому була вперше встановлена втрата професійної працездатності за трудовим каліцтвом.

Факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди підтверджується актом розслідування нещасного випадку на виробництві( а.с.4), рішенням МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності (а.с.6,7), випискою із історії хвороби (а.с.8), виписками із амбулаторної карти( а.с. 9-18).

В судовому засіданні встановлений факт травмування потерпілого на виробництві і виявлена наявність негативних наслідків для потерпілого від травмування. За таких умов суд зробив правильний висновок про те, що факт заподіяння потерпілому моральної шкоди доведений в судовому засіданні і не вимагає його доказування іншими засобами доказування. А тому відсутність висновку МСЕК щодо заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди , при наявність інших доказів, не має переважного значення при вирішення питання про наявність моральної шкоди.

Визначаючи розмір грошового відшкодування ,суд прийняв до уваги ступiнь втрати позивачем професійної працездатності ,суттєвість порушених життєвих зв'язків позивача, характер додаткових зусиль, що потребують від нього організації свого життя, а також виходив з принципу розумності і справедливості i правильно визначив до стягнення суму у 15000 грн.

Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і правильно визначені необґрунтованими.

Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального законів і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. 303-315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді: