Ухвала суду № 61603316, 27.09.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/4651/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1581/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Будулуци М.С., Курило В.П.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

16 травня 2016 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належить кімната №15 по вулиці Чайковського, 7 у місті Бахмуті Донецької області. В цій кімнаті зареєстрований відповідач її колишній чоловік ОСОБА_2, який після розірвання шлюбу з січня 2015 року не проживає в неї. Зазначає, що відповідач перестав бути членом її сімї, а тому втратив право користування спірним приміщенням у звязку з його відсутністю без поважних причин понад рік. Просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: Донецька область, м. Бахмут, вул. Чайковського, будинок №7, кімната №15.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2016 року та прийняти нове рішення по суті позовних вимог, визнавши ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, втратившим право користування жилим приміщенням, розташованим в АДРЕСА_1.

Доводами апеляційної скарги наведено, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи і письмовим доказам, що містяться в неї. Суд безпідставно не взяв до уваги акт РЕУ КП «АУК ЖКУ» від 21 квітня 2016 року та не дав правової оцінки поясненням свідка, який безпосередньо спілкувався з позивачкою та часто бував в гостях у неї, а посилався лише на показання самого відповідача та свідків, які не є очевидцями, тобто, один є особою, що знаходиться у дружніх стосунках з відповідачем, а другий є тестем першого свідка. Суд не взяв до уваги рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2015 року, яке набрало законної сили 13 травня 2015 року про розірвання шлюбу, та рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 червня 2015 року про стягнення аліментів на дитину, щодо окремого проживання відповідача за іншою адресою.

Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано спростував письмові докази поясненнями свідків.

Крім того, позивачка вважає, що суд при винесенні рішення, що оскаржується, не взяв до уваги та проігнорував вимоги ст.ст. 3, 8, 41 Конституції України, ст.ст. 1, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також не прийняв до уваги вимоги ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 64 ЖК України, п. 34 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року та правову позицію колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в рішенні від 31 січня 2011 року при розгляді аналогічних справ.

В судовому засіданні апеляційного суду позивачка та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

В судове засідання апеляційного суду відповідач та його представник не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить отримання відповідачем телефонограми.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача та його представника.

Заслухавши суддю доповідача, позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. ОСОБА_2 сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та це вбачається з матеріалів справи, що кімната №15 у будинку №7 по вулиці Чайковського в місті Бахмуті Донецької області належить на праві приватної власності ОСОБА_1. Позивачка отримала кімнату у гуртожитку в приватну власність в порядку приватизації на підставі розпорядження Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради від 3 березня 2014 року (а.с. 4, 5). З копій паспортів видно, що сторони зареєстровані в спірній кімнаті №15 будинку №7 по вулиці Чайковського у м. Бахмуті Донецької області (а.с. 3, 25-28).

Відповідно до рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Вказане рішення суду набрало законної сили 13 травня 2015 року (а.с. 6).

Заочним рішенням рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (а.с. 86).

В акті обстеження спірного приміщення, складеного 21 квітня 2016 року,

складеного майстром та комендантом гуртожитків РЕУ КП «АКК ЖКП», зі слів сусідів, які проживають у кімнатах 13, 14 в будинку №7 по вулиці Чайковського у м. Бахмуті Донецької області, зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований у кімнаті №15, але не проживає з січня 2015 року (а.с. 20).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, оцінюючи докази у їх сукупності, виходив з безпідставності заявлених позовних вимог.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і відповідає фактичним обставинам справи.

За змістом ст. 47 Конституції України, а також ст. 9 ЖК України, кожен має право на житло, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку передбаченому законом.

Підставою позбавлення члена сімї права користування жилим приміщенням, яке належить громадянинові на праві власності, визначені ст. 405 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 позивачем та ОСОБА_2 відповідачем розірвано відповідно до рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2015 року. Вказане рішення суду набрало законної сили 13 травня 2015 року (а.с. 6).

Тому, оскільки шлюбні відносини між сторонами припинені, то до таких правовідносин слід застосовувати положення саме ст. 156 ЖК України, якими передбачено, що члени сімї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин із власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що відповідач не мешкає у належному їй житловому приміщенні, але зареєстрований в ньому, та надала певні докази, а саме: акт обстеження спірного приміщення, складений 21 квітня 2016 року майстром та комендантом гуртожитків РЕУ КП «АКК ЖКП», в якому вказано зі слів сусідів, які проживають у кімнатах 13, 14 в будинку №7 по вулиці Чайковського у м. Бахмуті Донецької області, що відповідач не проживає у кімнаті з січня 2015 року (а.с. 20). Допитані у судовому засіданні свідки теж дали певні пояснення щодо наявного спору.

Згідно ст. 212 ЦП К України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не мас для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦП К України.

Суд дав оцінку наданим доказам, у тому числі і поясненням свідків, допитаних в судовому засіданні.

Згідно ж ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи позивача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачкою не надано.

Довід апеляційної скарги про встановлений рішенням Артемівського міськрайонного суду від 30 квітня 2015 року про розірвання шлюбу, факт окремого проживання відповідача, апеляційний суд не приймає до уваги через те, що у вказаному рішенні суду такий висновок відсутній.

Довід апеляційної скарги щодо окремого проживання відповідача, встановлений заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2015 року про стягнення аліментів на дитину апеляційний суд також відхиляє тому, що в рішенні про стягнення аліментів викладені обставини, що зазначені в вимогах позивача, відповідач в судовому засіданні не давав своїх пояснень щодо цього факту, будь яким іншим способом наявність цього факту на зясовувалась.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги та проігноровано деякі норми Житлового, Цивільного кодексів, а також ст.ст. 1, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п. 34 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року та правову позицію колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в рішенні від 31 січня 2011 року при розгляді аналогічних справ є безпідставними.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

За таких обставин, виходячи з викладеного віще, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно зясував обставини, що мають значення для справи в межах позовних вимог, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже рішення суду є законним і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2016 року відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: