Ухвала суду № 61602929, 28.09.2016, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 237/1268/16-к

Провадження № 1-кп/266/209/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року м. Маріуполь

Головуючий колегії суддів Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області суддя Пантелєєв Д.Г., за участі секретаря Циганкової М.М., прокурора Сулейманова О.Г., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050690001908, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сербка Комінтернівського району Одеської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_2, мешкаючого без реєстрації в АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця х. Шевченко Комінтернівського району Одеської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_3, мешкаючого без реєстрації в АДРЕСА_4

у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою колегії суддів Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 2 серпня 2016 року відносно обвинувачених продовжено строк тримання під вартою на строк до 30 вересня 2016 р. включно.

У зв'язку із цим, відповідно до ст. 331 КПК України, головуючим суддею, оскільки судове провадження здійснюється судом присяжних, на обговорення було поставлено питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, так як судове провадження не було завершене до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Під час вирішення зазначеного питання прокурор Сулейманов О.Г. просив продовжити строк тримання під вартою, оскільки передбачені законом ризики на даний час не змінились, обвинувачені можуть ухилитися від суду і незаконно впливати на учасників кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти продовження терміну тримання під вартою. ОСОБА_1пояснив, що розумні строки розгляду кримінального провадження порушуються не вини обвинуваченого, ОСОБА_4 має сім'ю, утриманців неповнолітніх та непрацездатних, в умовах слідчого ізолятору не забезпечується належною медичною допомогою. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. ОСОБА_4 зобов'язався прибувати за викликом до суду.

Захисник ОСОБА_2 також просив змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід на непов'язаний із триманням під вартою, зазначивши, що провина обвинуваченого не доведена. ОСОБА_3 підтримав позицію захисника, додавши, що ОСОБА_4 не винуватий у вчиненні злочинів, що йому інкримінуються.

Заслухавши думку учасників судового провадження, головуючий суддя дійшов наступного висновку.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У національному законодавстві поняття «обґрунтована підозра» не визначене. Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд має враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обмежує права і свободи обвинувачених, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v.Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).

Зважаючи на те, що на даний час розгляд кримінального провадження по суті не розпочався, існує обґрунтована підозра про вчинення обвинуваченими особливо тяжких злочинів, що їм інкримінуються, передбачені ст. 177 КПК України ризики не відпали та продовжують існувати, зокрема, обидва обвинувачені не працюють, не мають власної сім'ї, проживають не за місцями їхньої реєстрації, а від цього у них відсутні міцні соціальні зв'язки, мешкають в регіоні, який знаходиться на значній відстані від м. Маріуполя, де не мають житла. Та з огляду на викладене суд вважає, що існують ризики їх ухилення від суду, та перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб, шляхом вчинення незаконного впливу на потерпілих, свідків. Також суд враховує те, що ОСОБА_3 також обвинувачується у вчиненні збройного опору працівникам правоохоронних органів при його затриманні. Таким чином, обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості діяння, яке кожному з них інкримінуються, позбавляє їх можливості перешкодити інтересам правосуддя, а тому вважає за необхідне продовжити термін тримання під вартою на 60 днів. А інший, більш м'який, запобіжний захід, на думку головуючого судді, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених. А від цього підстав для задоволення клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу немає. Як немає і відомостей, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 перешкоджає його подальшому триманню під вартою.

Крім того, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, у головуючого судді немає підстав для визначення розміру застави, оскільки вчинено злочин, який спричинив загибель людини.

Керуючись ст. 177, 331 КПК України, головуючий суддя -

УХВАЛИВ:

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженцю с. Сербка Комінтернівського району Одеської області, громадянину України на 60 днів, тобто, до 26 листопада 2016 року включно.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженцю х. Шевченко Комінтернівського району Одеської області, громадянину України, на 60 днів, тобто, до 26 листопада 2016 року включно.

Копію даної ухвали направити до Маріупольського слідчого ізолятора для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.Г. Пантелєєв