Рішення № 61602457, 22.09.2016, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2/235/2581/16

Справа №235/5697/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі : головуючого судді Хмельової С.М.

за участю: секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 м. Покровськ цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Красноармійську,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Красноармійську. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 05.12.2005 року, працюючи гірноробочим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті..

Наказом № 280 к від 21.04.2016 року позивача було звільнено з шахти за ст.. 38 КЗпП України, за власним бажанням, у звязку з виходом на пенсію.

21 березня 2009 року при виконанні трудових обовязків, в результаті падіння куска породи на праву руку позивача було травмовано, що потягло за собою ушиблену розтрощену рану нігтьової фаланги 2 пальця правої кисті з дефектом м'яких тканин та ампутацію 2 пальця на рівні дистального міжфалангового с/ва.

За результатами проведення розслідування нещасного випадку 21.03.2009 року, комісією були складені акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 та акт № 30 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Міжрайонною травматологічною МСЕК м Красноармійська було встановлено 10% втрати працездатності по травмі 21.03.2009 року.

14.03.2012 року перебуваючи на робочому місці та виконуючи свої трудові обовязки по перетяжці секцій стався обрив рукава високого тиску, який проходив від блоку управління до домкрату засувки. Емульсія під тиском на відстані 1 метра потрапила в область лівого вуха. Наслідками нещасного випадку є посттравматична перфорація барабанної перетинки зліва. Даний нещасний випадок було повязано з виробництвом; у звязку з чим були складені акти розслідування нещасного випадку (Н-5) та про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (Н-1).

Після проведення обстеження, МСЕК було встановлено 5% втрати працездатності по травмі 14.03.2012 року.

30.10.2015 року виконуючи свої трудові обовязку позивача знову було травмовано: він встановлював відкосну стійку між бортом виробки і корпусом перехідного конвеєра. Під час перетяжки підливного конвеєра відкосна стійка вийшла із зачеплення, яку він намагався установити на місце. Після зняття тиску перехідна секція конвеєра послабла в результаті чого пальці правої кисті були затиснуті перехідною секцією до жолобів конвеєра. Даний нещасний випадок привів до травматичної ампутації 3 пальця на рівні дистальної третини середньої фаланги; 4 пальця на рівні середньої фаланги; 5 пальця - на рівні третини нігтьової фаланги.

МСЕК у звязку з травмою 30.10.2015 року було встановлено 25% втрати працездатності.

Таким чином, після огляду на МСЕК 14.01.2016 року позивачу було встановлено 40% втрати працездатності, із них 10% - травма 21.03.2009 року, 5% - травма 14.03.2012 року і 25% - травма 30.10.2015 року.

Внаслідок трудових каліцтв на шахті, Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань позивачу були призначені страхові виплати.

У звязку з травмами на виробництві позивачу спричинена моральна шкода, яка виражається у наступному: після отриманих травм позивач залишився без чотирьох пальців на правій руці. Враховуючи, що він пожитті правша, то не може виконувати звичні йому справи по домогосподарству, навіть не може самостійно себе обслуговувати. Позивач почуває себе недієздатним та пригніченим, не має можливості не тільки допомагати своїй сімї, а й почувається тягарем для неї. Сам факт фізичного болю, який він переніс в результаті травми правої руки являється стресом для нього.

Травма спричинена вуху також не залишилася без наслідків. Після травми у позивача розвився: хронічний лівосторонній посттравматичний адгезито-рубцовий отіт, хронічно лівостороння змішана туговухість. У звязку з травмою, майже постійно тривожать больові відчуття; позивач недочуває.

На теперішній час позивач відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Фізичний та моральний стан не дозволяють йому відчувати себе повноцінною людиною; він майже постійно перебуває в подавленому стані, у звязку з чим відносини в родині погіршилися.

Також слід врахувати, що в достатньо молодому віці, на день подачі позову позивачу виповнилося 42 роки, він втратив працездатність. Працювати за фахом за станом здоровя не має можливості.

Враховуючи, що після каліцтва і втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина, моральну шкоду, яка була йому завдана трудовим каліцтвом, позивач оцінює в 40 000 гривень та просить стягнути цю суму з відповідача.

Позивач та представник позивача до судового засідання не зявились, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю, на задоволенні позову наполягають.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника. Проти позову заперечує, надав письмові заперечення в яких зазначив, що відповідно ч.З ст.23 ЦКУ розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На його думку іншими обставинами, які повинні бути враховані судом при визначенні розміру моральної шкоди, є те, що травмування ОСОБА_1 в трьох випадках відбулося внаслідок його провини, це підтверджується:

п. 7 акту № 30 по формі Н-1 від 04 травня 2009р., згідно з яким причиною нещасного випадку є особиста необережність потерпілого не приведення робочого місця в безпечний стан, порушення п. 1.11 «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поведінці в шахті гірника очисного вибою», ст.14 Закону України "Про охорону праці", п.2.11 «Колективного договору підприємства на 2007-2009 p.p.».,

п. 10.1 акту № 13 по формі Н-1 від 19 травня 2012р., згідно з яким причиною нещасного випадку є особиста необережність потерпілого при виконанні робіт з обслуговування механізованого комплексу ДМ, порушення п. 1.11 «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поведінці в шахті гірника очисного вибою», ст.14 Закону України "Про охорону праці", п.2.11 «Колективного договору підприємства на 2011-2013 p.p.».,

п. 10.1 акту № 71 по формі Н-1 від 3 листопада 2015р., згідно з яким причиною нещасного випадку є особиста необережність потерпілого при виконанні робіт з обслуговування механізованого комплексу ДМ, порушення п. 1.11 «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поведінці в шахті гірника очисного вибою», ст.14 Закону України "Про охорону праці", п.2.11 «Колективного договору підприємства на 2013-2015 p.p.»..

Зміст жодного з актів про нещасний випадок позивачем не оскаржено.

Відповідно п.9 ППВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95р. розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Позивач вказує, що після травмування порушені його нормальні життєві звязки, а також просить врахувати душевний біль, та ніяких доказів на підтвердження факту та глибини моральних страждань Островський суду не надає. Розмір позовних вимог ОСОБА_1. занадто високий та не відповідає критеріям розумності та справедливості.

На підставі викладеного просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Красноармійську, до судового засідання не зявився, суду надали відзив на позовну заяву в якому зазначили, що просять суд розглядати справу за їх відсутності та винести рішення на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 5.11.2005 року прийнято на роботу у ВАТ «ВК шахта «Красноармійська-Західна №1» на посаду горно робочого очисного забою 4 розряду підземний з повним робочим днем у шахті. 1.04.2007 року переведено горно робочим 5 розряду. 21.06.2010 року звільнено за ст.. 38 КЗпП України. 29.06.2010 року прийнято на туж посаду. 20.04.2016 року звільнено за ст.. 38 КЗпП України за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію (а.с.3-6). ВАТ «ВК шахта «Красноармійська-Західна №1» перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське».

21.03.2009 року о 19 годині 20 хвилин з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, про складено акт за формою Н-5 розслідування нещасного випадку від 04.05.2009 року (а.с.7-8). Причинами нещасного випадку визначені не приведення робочого місця у безпечний стан, особиста необережність. При цьому винними особами, які припустили порушення нормативних актів з питань охорони праці, невиконання яких привело до даного нещасного випадку визначені як позивач так і інші працівники.

За фактом нещасного випадку складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом 21.03.2009 року, де діагнозом згідно з листком непрацездатності зазначено: мовою оригіналу «ушибленная разможенная рана ногтевой фаланги 2 пальца правой кисти с дефектом мягких тканей» (а.с.9-10).

При надходженні до лікарні проведена операція: ампутація 2 пальця на рівні дистального меж фалангового с/ва, знаходився на лікуванні з 21.03.2009р. по 09.04.2009 року (а.с.21).

14.03.2012 року о 6 годині 30 хвилин з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, про що складено акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5. Причинами нещасного випадку визначені не виконання вимог інструкції з охорони праці, порушення правил експлуатації виробничого обладнання, невиконання посадових обовязків, відсутність належного нагляду за безпечним виробництвом робіт на даному робочому місці. Винними особами, які припустили порушення нормативних актів з питань охорони праці, невиконання яких привело до даного нещасного випадку визначені як позивач так і інші працівники (а.с.11-12).

За фактом нещасного випадку складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом 14.03.2012 року, де діагнозом згідно з листком непрацездатності зазначено: мовою оригіналу «посттравматическая перфорация барабанной перепонки слева» (а.с.13-14).

Знаходився на лікуванні з 14.03.2012р по 26.03.2012 року (а.с.22).

30.10.2015 року о 14 годині 30 хвилин з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, про що складено акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5. Причинами нещасного випадку визначені невиконання вимог інструкцій з охорони праці, особиста необережність потерпілого під час виконання змінного завдання. Винною особою визначений позивач (а.с.15-16).

За фактом нещасного випадку складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом 30.10.2015 року, де діагнозом згідно з листком непрацездатності зазначено: травматична ампутація 3 пальця на рівні дистальної третини середньої фаланги; 4 пальця на рівні середньої третини фаланги; 5 пальця правої кисті на рівні середньої третини нігтьової фаланги (а.с. 17-20).

Перебував на лікуванні з 30.10.2015р. по 11.11.2015р. (а.с.23).

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічний лівосторонній посттравматичний адгезито-рубцовий отіт, хронічно лівостороння змішана туговухість (а.с.24).

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 10 АА № 241952 ОСОБА_1 встановлено без строку 40% втрати працездатності, з яких 10% - за трудовим каліцтвом 21.03.2009 року, 5% - за трудовим каліцтвом 14.03.2012 р., 25% - трудове каліцтво 30.10.2015 року.(а.с.25).

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, наданими в п.13постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4зі змінами, внесенимипостановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1ст.153 КЗпП Українина всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаноїстатті цього Кодексупокладено на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обовязків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно дост. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно дорішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 рокуза наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідністі встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоровя, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обовязку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтями15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 4 статті 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно дост. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва,використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із нещасними випадками на виробництві, які є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Також є безпідставними доводи відповідача про ненадання позивачем доказів на підтвердження позовних вимог, оскільки сам факт ушкодження здоров'я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному лікуванні.

Відповідно до частини 1 статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 30000 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частина 3ст.88 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 2 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі ч.1ст.4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно дост.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» №928- VIІІ від 25 грудня 2015 рокуз 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата складає 1378 грн.

Отже, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 551,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153,233,234,237-1 КЗпП України, ст. ст.60,88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ПРОШУ:

с

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Красноармійську, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 39790445, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 39790445, на користь держави судовий збір 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 20 копійок.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу доАпеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

В судовому засіданні 22 вересня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено протягом пяти днів.

Суддя