Рішення № 61597142, 22.09.2016, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 127/26647/14-ц Провадження № 22-ц/772/2462/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Берегового О.Ю., Сопруна В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на заочне рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В с т а н о в и л а:

В грудні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 серпня 2007 року між банком і відповідачем укладено кредитний договір № VIW3GK05931562, за яким останній отримав кредит в розмірі 60000 доларів США на строк до 12 серпня 2037 року.

Відповідно до умов договору відповідач зобовязався щомісячно сплачувати кредит, відсотки, комісію та інші витрати. У випадку порушення зобовязань за кредитним договором відповідач зобовязався сплатити банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі.

Свої зобовязання за договором відповідач належним чином не виконував, в звязку з чим станом на 25 листопада 2014 року склалася заборгованість за кредитним договором в сумі 243927,79 доларів США, із яких: 48652,83 доларів США заборгованість за кредитом; 58473,63 доларів США заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 9120 доларів США заборгованість з комісії за користування кредитом; 116049,85 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; 16,67 доларів США штраф (фіксована частина) та 11614,82 доларів США штраф (процентна складова).

В звязку з цим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 243927,79 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25 листопада 2014 року складає 3658916,88 грн.

Заочним рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 243927,79 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 25 листопада 2014 року складає 3658916,88 грн., а також судовий збір в сумі 3654 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову банку.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним й необґрунтованим через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і через порушення норм процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить її відхилити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання двічі не зявився, надіслав письмову заяву, якою просив застосувати строки позовної давності і відмовити позивачу у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором в звязку із закінченням строків позовної давності.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із таких підстав.

По справі встановлено, що 14 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», назву якого змінено на ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № VIW3GK05931562, згідно умов якого банк зобовязався надати відповідачу кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 14 серпня 2007 року по 12 серпня 2037 року включно в розмірі 78000 доларів США, із яких: 60000 доларів США на купівлю нерухомості, 18000 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбаченому п. 2.1.3., 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 0,84% за місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а. с. 9-11).

Відповідно до заяви на видачу готівки № 1 банком надано відповідачу і ним отримано кредит в сумі 60000 доларів США (а. с. 12).

Згідно п. 7.1. кредитного договору банк зобовязався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 14 серпня 2007 року по 12 серпня 2037 року включно, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 78000 доларів США на наступні цілі: купівля нерухомості в сумі 60000 доларів США, а також у розмірі 18000 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.7.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2 даного договору. Щомісяця в період сплати, який встановлено з 16 по 21 число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) в сумі 656,32 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди.

Умовами кредитного договору встановлено обовязок позичальника сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п. 7.1., 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 3.1., 3.2. даного договору; повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту (п. 2.2.2.); сплатити банку винагороду згідно з п. 7.1 та 6.2 даного договору (п. 2.2.3); погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п. 7.1. та п. 2.3.3. цього договору (п. 2.2.4.).

Також кредитним договором передбачено, що в забезпечення виконання позичальником зобовязань за даним договором виступає іпотека квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також всі інші види: застави, іпотеки, поруки й т.п., надані банку з метою забезпечення зобов?язань за даним договором (пункт 7.3).

Пунктом 7.4. договору передбачено, що згідно ст. 212 ЦК України при порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту, передбачених п. 1.1., 2.2.4., 2.3.3. цього договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,11% за місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Договором передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого зобовязання, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гр. за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати (пункт 4.1). При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором більше ніж на 30 днів, у звязку з чим банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 гр. + 5 % від суми позову (пункт 5.4).

Взяті на себе зобовязання відповідач ОСОБА_3 не виконував взагалі: жодного платежу в рахунок повернення кредиту не сплатив, починаючи з моменту виникнення у нього такого зобовязання і по сьогоднішній день, що стало підставою для звернення банку до суду із позовом до боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення і зняття з реєстрації.

Рішенням Староміського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2008 року такий позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 537903,50 гр., звернено стягнення на предмет іпотеки квартири і виселено боржника із квартири (а. с. 73-74).

Згідно пояснень представника позивача це судове рішення не виконано у звязку з тим, що ним не визначено механізм звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням (заочним) Вінницького міського суду Вінницької області від 28 листопада 2013 року задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 79228,56 доларів США, звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_2 шляхом її продажу банком з укладенням ним від імені боржника договору купівлі-продажу квартири (а. с. 75-76).

Із пояснень у судовому засіданні представника позивача вбачається, що на виконання цього рішення суду предмет іпотеки реалізований 28.10.2014 року. Кошти від реалізації квартири в сумі 25866,84 долари США були зараховані в рівних частинах на погашення тіла кредиту і пені.

Це також підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, де борг по кредиту із суми 59076,79 доларів США зменшився до 48652,83 доларів США і пеня зменшилася із 123794,44 доларів США до 116049,85 доларів США (а. с. 7).

Після реалізації предмета іпотеки відповідач не здійснював погашення залишку заборгованості за кредитним договором.

Станом на 25.11.2014 року заборгованість склала суму: по кредиту 48652,83 доларів США, по відсоткам 58473,63 доларів США, по комісії 9120,00 доларів США.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (параграф 1 глава 71) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за кредитом в сумі 48652,83 доларів США, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 58473,63 доларів США та заборгованості зі сплати комісії в сумі 9120,00 доларів США.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У пункті 4.1 кредитного договору № VIW3GK05931562 від 14 серпня 2007 року зазначено, що при порушенні позичальником будь-якого зобовязання, передбаченого п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гр. за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Пунктом 5.4. кредитного договору визначено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, у звязку з чим банк змушений буде звернутися до суду. Позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 гр. + 5 % від суми позову.

За порушення взятого позичальником зобовязання банк нарахував йому штраф в сумі 16,67 доларів США (фіксована частина) і 11614,82 доларів США, що складає 5 відсотків від суми заборгованості.

Штрафи у таких сумах до стягнення не підлягають, оскільки умовами договору визначено фіксовану частину штрафу у вигляді 250 гр., яка стягується із відповідача за порушення взятих на себе зобовязань.

Щодо процентної складової, то 5 відсотків слід рахувати від суми, яка складається із заборгованості за кредитом 48652,83 доларів США, заборгованості по відсотках за користування кредитом 58473,63 доларів США і заборгованості зі сплати комісії 9120,00 доларів США, разом 116246,46 доларів США. Сума штрафу складатиме 5812,32 доларів США, що еквівалентно 87184,84 гр., яка підлягає до стягнення з відповідача.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню за порушення ним строків платежів по кожному грошовому зобовязанню в сумі 127421,78 доларів США, яку з урахуванням погашеного розміру в сумі 11371,93 долари США від реалізації предмету іпотеки квартири, зменшено до 116049,85 доларів США.

При задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені слід виходити із такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Згідно розяснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 27 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, положення ч. 3 статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Таким чином, розмір неустойки може бути зменшений судом за наявності двох обставин: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно розрахунку суми заборгованості за кредитним договором розмір нарахованої банком пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитом: борг за кредитом складає 48652,83 доларів США, а пеня нарахована розміром 116049,85 доларів США (а. с. 7).

Із цього розрахунку також вбачається, що позичальник, отримавши у 2007 році (а. с. 12) суму кредитних коштів, не приступив до виконання взятих на себе зобовязань по їх поверненню і взагалі до цього часу, не провів жодного платежу по його погашенню, за виключенням реалізації банком іпотечного майна квартири, кошти від якої були зараховані у жовтні 2014 року на погашення тіла кредиту і пені (а. с. 5-7). Після реалізації заставного майна відповідач залишок заборгованості не погашає.

Доказів настання для позивача негативних наслідків через прострочення позичальником виконання зобовязання, ним не надано.

При цьому враховуються і такі обставини:

- квартира, яка була придбана відповідачем за рахунок кредитних коштів, ним повернута банку, банком реалізована та проведено часткове погашення заборгованості по кредиту;

- відповідач ОСОБА_3 являється учасником бойових дій і безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях в період з 11.05.2015 року по 12.05.2015 року, з 09.06.2015 року по 14.07.2015 року, з 14.09.2015 року по 22.09.2015 року, з 2.10.2015 року по 2.10.2015 року, з 10.10.2015 року по 2.11.2015 року та з 11.11.2015 року по 22.12.2015 року, що підтверджується копією військового квитка серії МО № 419572 виданого 22 травня 2000 року (а. с. 79), довідкою № 1133/26 від 7.04.2016 року, виданою командиром військової частини польова пошта В 0440 (а. с. 80), копією посвідчення часника бойових дій серії УБД № 035428, виданого 3 грудня 2015 року (а. с. 81).

З урахуванням таких обставин розмір пені може бути зменшений до розміру заборгованості по кредиту, тобто до суми, яка в гривневому еквіваленті складатиме 729792,45 гр.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Заява відповідача, подана ним до суду апеляційної інстанції 21.09.2016 року про застосування позовної давності, до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За правилами статей 256, 257, 258 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно вимог статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року розяснив, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, заяву про застосування строку позовної давності відповідач ОСОБА_3 мав би подати до ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, тобто до 27 лютого 2015 року, чого ним зроблено не було і не було подано ним такої заяви при зверненні до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення від 30.05.2016 року.

На підставі викладеного і керуючись ст. 526, 527, 530, 549, 551, 610, 611, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 88, 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570; вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпропетровськ, р/р №29092829003111, МФО 305299) заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором № VIW3GK05931562 від 14 серпня 2007 року: заборгованість за кредитом в сумі 48652,83 долари США, що згідно курсу НБУ станом на 25.11.2014 року еквівалентно 729792,45 гр., заборгованість зі спати відсотків за користування кредитом в сумі 58473,63 долари США, що згідно курсу НБУ станом на 25.11.2014 року еквівалентно 877104,45 гр., заборгованість зі сплати комісії в сумі 9120,00 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 25.11.2014 року еквівалентно 136800,00 гр., пеню в сумі 729792,45 гр., штраф (фіксована частина) 250 гр., штраф (процентна складова) в сумі 5812,32 долари США, що згідно курсу НБУ станом на 25.11.2014 року еквівалентно 87184,80 гр. і 3654,00 гр. в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_4

Судді: /підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська