Ухвала суду № 61596875, 21.09.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/1911/16-ц Провадження № 22-ц/772/3011/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 2Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21 вересня 2016 рокум. Вінниця

Суддя апеляційного суду Вінницької області Голота Л.О.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29.08.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

05.09.2016 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29.08.2016 року, якою його позовну заяву до ОСОБА_3 про припинення права власності було повернуто йому у зв»зку з невідповідністю позову вимогам ст. 119 ЦПК України.

У строк, визначений статтею 294 ЦПК України ОСОБА_2 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу у якій просив звільнити його від сплати судового збору на підставі клопотання та скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про відкриття провадження.

У клопотанні про звільнення від сплати судового збору, доданому до апеляційної скарги позивач просив врахувати, що отримуючи лише пенсію у розмірі 1130 грн, та сплачуючи аліменти на дітей у розмірі 692 грн, на прожиття йому залишається сума в розмірі 438 грн, яка є єдиним джерелом його існування.

Ухвалою Апеляційного суду від 13.09.2016 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору було відмовлено, оскільки сума яку необхідно було сплатити апелянту не є надмірною та не призведе до значного погіршення життєвого рівня позивача. ( враховано рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 року справа «Креуз проти Польщі»)

19.09.2016 року апелянт повторно подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору, надавши довідки банків про відсутність відкритих рахунків на його ім»я та ухвалу Апеляційного суду від 29.06.2016 року, яка як стверджує апелянт суперечить ухвалі від 13.09.2016 року.

Розглянувши повторно клопотання апелянта про звільнення його від сплати судового збору приходжу до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України « Про судовий збір» , кожен позивач ( за винятком певних категорій справ) зобов»язаний сплатити судовий збір під час подання позовної заяви до суду. В ході розгляду справи кожна сторона зобов»язана сплатити подальші судові збори під час подання апеляційної або касаційної скарги, якщо її не буде звільнено від сплати судового збору. Певні категорії позивачів звільняються від сплати судового збору на підставі передбачених законом положень.

Судові витрати справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як зазначає апелянт у своєму клопотанні єдиним джерелом його існування є пенсія. Відповідно довідки Управління пенсійного фонду розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.05.2016 року становить 1130 грн.

Доказів про фактичний розмір отриманої ОСОБА_2 пенсії суду надано не було.

Відповідно довідки Жмеринського міськрайонного відділу ДВС від 12.07.2016 року згідно виконавчого листа № 130/3315/15-ц ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/6 частини доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та у червні 2016 року цей розмір становив 692, 57 грн.

Згідно до ст. 70 ЗУ « Про виконавче провадження» розмір щомісячних відрахувань у разі стягнення аліментів не може перевищувати 50 %.

Доказів того, що розмір аліментів, які стягуються з позивача перевищує 50 % його пенсії суду надано не було, що дає підстави вважати, що розмір пенсії позивача є більшим ніж він зазначає у клопотанні.

Таким чином враховуючи, що заявником до повторного клопотання не було надано суду безспірних доказів на підтвердження того факту, що сплата судового збору у розмірі 275 грн 60 коп. призведе до значного зниження рівня його життя, а також не наведено обставин, які свідчать про наявність виняткових випадків для застосування спеціальних заходів приходжу висновку про відмову апелянту у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Звертаю увагу, що ОСОБА_2 у клопотанні наполягав не відстрочувати та не розстрочувати йому сплату судового збору.

Покладення на апелянта сплати судового збору у розмірі визначеному Законом, який у свою чергу не є значним, не порушує саму суть його «права на суд», гарантований п.1 статті 6 Конвенції.

Ухвала Апеляційного суду від 13.09.2016 року та дана ухвала не суперечать ухвалі Апеляційного суду від 29.06.2016 року, оскільки при апеляційному перегляді справи № 130/1112/16-ц колегією суддів було встановлено процесуальне порушення суду першої інстанції при застосуванні ст. 82 ЦПК України, а саме встановлено наявність права у сторони звернутись з клопотанням до суду про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 168 ЦПК України ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню з інших підстав.

Враховуючи, що при повторному заявлені клопотання заявником не було зазначено нових підстав, суд не вбачає підстав для задоволення повторного клопотання.

Згідно п.2 ст.297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст.295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Згідно п.2 ст.121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначенні статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатять суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись п.2 ст. 121, п.2 ст. 297 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29.08.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності, вважати неподаною та повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя : Л.О. Голота

/ПІДПИС/

Згідно з оригіналом: