Ухвала суду № 61589644, 13.09.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

13 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Коротких О.А., Терлецького О.О.,розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (далі - ПАТ) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 березня 2016 року, постановленої у справі за позовом приватного підприємства "Шива" до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, державного реєстратора реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Євгенії Юріївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Микитченка Олексія Васильовича, державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка Олександра Анатолійовича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк", про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 березня 2016 року залишив без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року про часткове задоволення позову.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, ПАТ подало заяву про її перегляд Верховним Судом України з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, частин шостої, сьомої статті 3, частини першої статті 33, частин першої, другої статті 37 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку», абзацу п'ятого частини першої статті 2, пункту 5 частини першої статті 24, частини другої статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що, на думку заявника, підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від 14 липня і 3 серпня 2016 року (справи №№ К/800/11776/16, К/800/52318/15).

Покликається також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладених у постановах Верховного Суду України від 1, 8 і 14 червня 2016 року висновках щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Посилання на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2016 року є неприйнятним, оскільки в ньому суд касаційної інстанції не висловлював правових висновків в рамках означених в заяві правовідносин, а з огляду на неповноту фактичних обставин справи скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У постановах Верховного Суду України, на які робиться посилання як на підставу перегляду оспореного рішення суду касаційної інстанції, не формулювався правовий висновок про те, як саме має застосовуватися норма матеріального права, що була неоднаково застосована. У цих судових актах Верховний Суду України дійшов висновку про неправильне застосування юрисдикційних процесуальних норм права, що потягло ухвалення рішень закриття проваджень у цих справах.

З цих же підстав, тобто через недотримання правил юрисдикції вирішення спірних правовідносин, суд касаційної інстанції ухвалою від 3 серпня 2016 року скасував рішення судів попередніх інстанцій і закрив провадження у справі. При цьому правового висновку про правильне застосування норм права не формулював.

В аспекті наведених обставин прийняття рішення про допуск справи до провадження Верховного Суду України не є можливим.

Керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом приватного підприємства "Шива" до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, державного реєстратора реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Євгенії Юріївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Микитченка Олексія Васильовича, державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка Олександра Анатолійовича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк", про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 березня 2016 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.А. Коротких

О.О. Терлецький