Ухвала суду № 61589391, 31.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 823/706/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

31 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ліквідаційної Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що суд першої інстанції під час судового розгляду даної справи не дав належної оцінки доказам, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.09.2000 ОСОБА_2 являлася студентом Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

04.04.2005 згідно наказу УМВС в Черкаській області № 560 о/с від 18.04.2005 прийнята на службу в органи внутрішніх справ на посаду слідчий слідчого відділення Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області.

З 03.05.2013 по 19.09.2013 ОСОБА_2 надано відпустку по вагітності та пологах, а з 20.09.2013 по 23.07.2016 надано відпустку по догляду за дітьми до досягнення ними 3-ох річного віку у відповідності до наказу УМВС № 289 о/с від 15.10.2013.

В подальшому, наказом УМВС України в Черкаській області від 06 листопада 2015 року № 312 о/с капітана міліції ОСОБА_2 звільнено з посади опероуповноваженого міліції у справах дітей Корсунь-Шевченківського РВ УМВС, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-ох річного віку - відповідно до п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів). Проте, як зазначає позивач, в даному наказі відсутні відомості щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням зменшених позовних вимог, просить зобов'язати відповідача провести ОСОБА_2 виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби з 18.04.2005 по 06.11.2015.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що одноразова грошова допомога при звільненні має обчислюватися виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на 02.05.2013 (день, що передує виходу позивача у відпустку). Крім того, виходячи за межі позовних вимог, суд першої інстанції врахував період навчання позивача для розрахунку періоду, з якого відбувається розрахунок одноразової грошової допомоги.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до абз. 3 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» № 393 від 17.07.1992 (у редакції, чинній станом на момент звільнення позивача, далі - Постанова № 393), <…> особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, <…>, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, <…>, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Матеріалами справи підтверджується, що позивача було звільнено у зв'язку із скороченням штатів, її вислуга років на момент звільнення складає 12 років 10 місяців 18 днів, що підтверджується листом відповідача від 12.12.2015 №14/9-К-13-1, а.с. 48), а тому, в силу наведеної вище норми, вона має право на отримання 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абз. 2 п. 14 Постанови № 393 <…> особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, <…>, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, <…>, службі в органах внутрішніх справ, <…>, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Враховуючи, що до звільнення позивач працювала в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, яке наразі ліквідується то виплату одноразової грошової допомоги при звільненні має здійснити саме Ліквідаційна Комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє посилання відповідача на те, що позивач у період до звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною та не отримувала у цей період грошового забезпечення, оскільки норми чинного законодавства не пов'язують перебування у відпустці по догляду за дитиною з втратою особою права та отримання одноразової допомоги при звільнені.

При цьому, дійсно, в силу пп. 3.6 п. 3.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31.12.2007 (далі - Інструкція № 499) особам рядового і начальницького складу за час перебування у відпустці по догляду за дитиною грошове забезпечення не виплачується. Однак, приписи наведеного підпункту не позбавляють особи права на отримання інших виплат та не нівелюють отримання нею грошового забезпечення у інші періоди служби.

Статтею 24 Конституції України проголошено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Однак, у зв'язку з перебуванням позивача у відпустці, право на яку передбачає закон, відповідач фактично позбавив її права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, поставивши таким чином позивача у нерівне становище поряд з іншими особами, які у такій відпустці не перебували. Такими діями відповідач порушив право позивача на мирне володіння своїм майном, що передбачене ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про право позивача на отримання від відповідача 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повних років служби.

Однак, спеціальним законодавством, що стосується грошового забезпечення начальницького складу органів внутрішніх справ, не врегульовано питання визначення розміру місячного грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, якщо на момент звільнення особа грошове забезпечення не отримувала.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів <…> відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною 4 ст. 9 КАС передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вдало застосував аналогію закону та, з метою визначення грошового забезпечення, з якого має розраховуватись одноразова грошової допомоги при звільненні, розповсюдив на спірні правовідносини Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100), який окрім іншого визначає порядок обчислення вихідної допомоги, яка за своєю правовою природою аналогічна одноразовій грошовій допомозі при звільненні.

Відповідно до абз. 3, 4, 7 п. 2 Порядку № 100, <…> середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

З аналізу викладених норм вбачається, що період перебування особи у відпустці не включається до розрахунку середньої заробітної плати (місячного грошового забезпечення) особи. При цьому, у цей розрахунок входять суми, які були отримані особою за останні дні фактичного її перебування на роботі (службі) та виконання нею посадових (службових) обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 03.05.2013 по 19.09.2013, з 20.09.2013 по 23.07.2016 позивач перебувала у відпустках: по вагітності та пологах, по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, а тому вказаний період не може враховуватись для визначення розміру місячного грошового забезпечення з метою виплати грошової допомоги при звільненні.

Проаналізувавши наведені вище обставини та норми, колегія суддів апеляційного суду дійшла погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що одноразова грошова допомога при звільненні, відповідно до абз. 3 п. 10 Постанови № 393, має обчислюватися, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на 02.05.2013 (день, що передує виходу позивача у відпустку).

Також апеляційний суд підтримує позицію суду першої інстанції щодо необхідності для повного захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та врахувати період навчання позивача для розрахунку періоду, з якого відбувається розрахунок одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до

Викладені вище обставини цілком узгоджуються з практикою Верховного Суду України, що стосується законодавства, яке застосовується до відносин проходження служби в органах внутрішніх справ. З огляду на це, колегія суддів відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ліквідаційної Комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.