Рішення № 61589082, 27.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.09.16р. Справа № 904/5625/16За позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

до відповідачів:

1. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

2. Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс", м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 18 211,18 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача:представник ОСОБА_1, довіреність №434-4016 від 11.10.2011;

від відповідача-1: провідний юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність № 617 від 19.04.2016;

від відповідача-2: не з'явився;

за участю слухача ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до 1. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - 1-го відповідача) та до Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс" (далі - 2-го відповідача), у якій заявило вимоги про стягнення майнової шкоди з 1-го відповідача 9105,59 грн та з 2-го відповідача 9105,59 грн за вагову недостачу продукції згідно комерційного акту № АА 007597/172 від 14.07.2015.

1-й відповідач 26.07.2016 надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, строк позовної давності встановлений для пред'явлення позову за комерційним актом АА № 007611/172 від 29.07.2015 вважає пропущеним.

26.07.2016 2-й відповідач до суду подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, посилаючись на необгрунтованість та безпідставність позовних вимог вважає їх такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 26.07.2016 було оголошено перерву до 16.08.2016.

Позивач 28.07.2016 подав до суду заперечення на відзив, у яких не погодився з позицією відповідача, його доводи вважає необгрунтованими та безпідставними.

Позивач 16.08.2016 подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке судом задоволено, строк розгляду справи продовжений до 23.09.2016 включно.

16.08.2016 2-й відповідач у клопотанні підтвердив свою позицію, щодо відсутності своєї вини у недостачі товару.

В засіданні суду 20.09.2016 оголошено перерву до 22.09.2016.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" та Приватним акціонерним товариством "Донецьккокс" укладений договір № 447-ОС/1400544 на постачання позивачу коксової продукції на умовах та у строки, які вказуються у специфікаціях.

30.06.2015 на адресу позивача був направлений вагон № 66725425 з коксовим горішком за накладною № 52542081. Маса вантажу склала 48150 кг, тара 23200 кг.

Вантаж надійшов на адресу позивача 13.07.2015 і під час видачі вантажу з перевіркою була встановлена недостача продукції в кількості 6850 кг, вартість якої з урахуванням норми недостачі 2% склала 18211,18 грн.

14.07.2015 на станції Нікополь Придніпровської залізниці складений комерційний акт № РА 007597.

У розділі "Д" комерційного акту РА№007597 від 14.07.2015 зазначено, що він складений у доповнення до акту загальної форми № 10043 станції ОСОБА_4, акту загальної форми № 1255 та акту про технічний стан вагону № 34 станції Нікополь та вказано, що при комісійному зважуванні вагону на 100т тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача, перевірених органами Держстандарту 29.10.2014, контроль придатності 04.02.2015, виявлено, що маса горішка коксового у вагоні менше на 6850 кг, ніж зазначено у документах і така кількість могла вміститись у вагоні.

Також в комерційному акті № РА № 007597/161, складеному 14.07.2015, вказано що вагон в технічному відношенні справний, по документу - маркування не вказане, вантаж завантажений вище бортів у вологому стані. У дійсності, навантаження тотожно актам загальної форми № 10043 станції ОСОБА_4 та № 1255 станції Нікополь, вище рівня бортів 20 см шапкою, вантаж маркований, крім наявного поглиблення над 1-ми люками посередині вагона довжиною 150 см, шириною - на всю ширину вагона, глибиною - на всю висоту навантаження до дна вагона. З одного боку вагона у 1-му люку нещільне прилягання кришки люка до армувальних листів повздовжньої та поперечної балок, зазор довжиною 100 см, шириною 2-3 см. На момент прибуття двері та люка були закриті, течі вантажу не було, зазор був ущільнений власним вантажем. Згідно акту про технічний стан вагону №34, вагон технічно справний, до навантаження відправник не прийняв мір по ущільненню зазору, втрата вантажу можлива.

Позивач вважає, що недостача вантажу в спірному вагоні виникла з вини обох відповідачів, оскільки залізниця не забезпечила схоронність вантажу з часу прийняття його до перевезення і до видачі одержувачу, а 2-й відповідач здійснював навантаження товару і не впевнився в належному технічному стані вагону, що могло спричинити втрату вантажу через просипання. Таким чином позивач звернувся до суду та просить стягнути вартість втраченого товару по 9105,59 грн з кожного.

1-й відповідач проти позову заперечив та вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.

Згідно з ч. 2 цієї статті претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.

Відповідно до ч. 3 цієї статті перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.

Відповідно до ч. 4 цієї статті якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Враховуючи те, що позивач не звертався до перевізника з претензією з підстав зазначених у позовній заяві, строк на пред'явлення позову сплинув через шість місяців з дня виявлення обставин, які є підставою для його заявлення.

Обставини були виявлені та зафіксовані комерційним актом АА 007597/161 від 14.07.2015, тому залізниця вважає строк позовної давності, встановлений для пред'явлення позову за зазначеними комерційними актами, пропущеним.

Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці при перевезенні вантажів, засвідчуються комерційними акти або акти загальної форми.

Із опису комерційного акту та ОСОБА_1 про технічний стан вагону № 34 від 13.07.2015 вбачається нещільне прилягання люків, яке вантажовідправник бачити міг, але не вжив заходів для ущільнення.

За змістом статті 31 Статуту та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то відповідні поняття розмежовуються. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження певного вантажу. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження.

Статтею 32 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення, екологічну безпеку та захист навколишнього середовища.

Правилами перевезеш, вантажу у вагонах відкритого типу, затвердженими Міністерством транспорту України № 542 від 20.08.2001, встановлено, що перед навантаженням вантажу відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надасться безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагон відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня боргів.

Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

Доказів вжиття заходів щодо запобігання просипанню вантажу під час перевезення матеріали позовної заяви не містять.

Тобто, відправник не виконав вимоги ст. 31 Статуту залізниць України, пунктів 5 та 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, не підготував вагон до перевезення сипучого вантажу, не вжив заходів, що запобігають висипанню вантажу на шляху прямування.

2-й відповідач також заперечив проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до ст.31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці;

Згідно з п.28 "Правил приймання вантажів до перевезення", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 Договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту оформлення перевізних документів і накладення в них календарного штемпеля станції відправлення. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про користування вагонами (контейнерами) працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу".

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення"

Відповідно до параграфу 19 розділу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Вантаж, завантажений ПРАТ "Донецьккокс" був прийнятий ДП "Донецька залізниця" без зауважень про це свідчить накладна № 52542081 від 30.06.2015.

Виходячи з цього дорога прийняла від ПРАТ "Донецьккокс" вагон з коксовим горішком без зауважень, отже нею взяті зобов'язання згідно ст. 909 ЦК України, 307 ГК України, ст. 110 Статуту за договором перевезення доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його одержувачу та несе відповідальність з моменту прийняття його до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно ч. 17-18 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, якщо під час приймання продукції буде виявлена недостача, одержувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника відправника. Повідомлення про виклик представника відправника (виготовлювача) має бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) на пізніше 24 год.00.

Але до ПРАТ "Донецьккокс" таких повідомлень не надходило, між покупцем та постачальником був підписаний акт прийому-передачі від 30.06.2015 до договору № 447-ОС/1400544 від 19.12.2013, згідно якого Покупець не має претензій до Постачальника за фактом передачі готової продукції,

При тому поглиблення довжиною 150см, шириною - на всю ширину вагона, глибиною - на всю вишину навантаження до дна вагона, течі вантажу немає, що вказано в комерційному акті № РА № 007597/161, були б виявлені при візуальному огляді при прийнятті вантажу до перевезення і що дане поглиблення не могло виникнути у результаті вивітрювання.

Вищевикладене свідчить про доступ до вагону третіх осіб та сліди розкрадання під час перевезення.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно з ч.3 ст. 308 ГК України вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

За ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Судом не приймаються до уваги заперечення позивача щодо спливу строку позовної давності, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців; зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

У визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України. Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Відповідно до статті 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії; претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців; перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців; якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Вказана правова позиція також викладена в пункті 4.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Комерційний акт складено 14.07.2015, а позовна заява надійшла до господарського суду Дніпропетровської області 08.07.2016, отже позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст. 610, 614 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 917 ЦК встановлено, що перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч.1 п. 31 Статуту залізниць України (далі Статут) залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Частиною 5 п. 31 Статуту встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно з ч.3 п. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до п. 4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (далі - Правила перевезення вантажів), можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, розмір яких не перевищує 13 мм, визначається відправником.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника (абз. 3 п. 3.9 Роз'яснень президії ВГС України № 04-5/225 від 29.09.08р.).

Відповідно до п. 113 Статуту за не збереження прийнятого до перевезення вантажу залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що нестача виникла з незалежних від неї причин.

За п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Згідно з п.115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 п. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.

З наведених норм вбачається, що у встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка ваг), а отже недостача маси вантажу, за які відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

1-й відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що позивачем пропущений строк позовної давності, визначений ч. 4 ст.315 ГК України, але його доводи спростовуються доводами, що викладені вище.

2-й відповідач в обгрунтування доводів про відсутність його вини у втраті вантажу вказує на те, що позивач 30.06.2015 підписав акт приймання товару без зауважень, а товар під час доставки у вагоні був викрадений, оскільки у разі просипання товару в наявну у вагоні повздовжню щілину не могло привести до утворення поглиблення на всю ширину вагону.

В той же час з комерційного акта вбачається, що мало місце нещільне прилягання кришки 1-го люка до армувальних листів повздовжньої та поперечної балок. Відсутність вантажу виявлено саме над 1-ми люками вагону, на всю висоту навантаження до дна вагона, що було б сумнівним при розкраданні, оскільки дістати вантаж з дна значно складніше, ніж з поверхні вагону. Також в акті зазначено, що при наявності виявленого зазору втрата вантажу є можливою, що у будь-якому випадку свідчить про наявність вини 2-го відповідача у завантаженні вагону, перевезення у якому може привести до втрати вантажу.

Підписання акту передачі позивачу вантажу відбулось 30.06.2016 - в день відправлення вантажу і цілком логічним є те, що позивач міг підписати його без зауважень, оскільки частина вантажу була втрачена вже пізніше.

2-й відповідач не надав доказів завантаження вантажу у справний у комерційному та технічному відношенні вагон чи відмову в прийнятті вагону від залізниці під навантаження.

Несправність вагону № 66725425 не мала прихованого характеру, а була очевидною, яку перевізник і відправник могли бачити, тому, виходячи з обставин справи, вина за заподіяну у даному випадку шкоду повинна покладатись на обох відповідачів.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що нестача вантажу підтверджується поданими до матеріалів справи документами, за нестачу вантажу у даному випадку відповідальність повинні нести обидва відповідачі порівно, оскільки в порушення ст. 31 Статуту 1-й відповідач допустив подачу під навантаження несправного у комерційному відношенні вагону, а 2-й відповідач завантажив цей вагон, не вживши заходів для запобігання втрати вантажу.

Таким чином позов слід визнати обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів порівну - по 689,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код: 40075815; місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 108, 40081237) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольский завод феросплавів" (ідентифікаційний код: 00186520; місцезнаходження: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310) суму вартості недостачі в розмірі 9105,59 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 689,00 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс", Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, буд. 116, корпус А, код 00191112 на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольский завод феросплавів" (ідентифікаційний код: 00186520; місцезнаходження: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310) суму вартості недостачі в розмірі 9105,59 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 689,00 грн.

Видати позивачу накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 27.09.2016.

Суддя В.Д. Воронько