Постанова № 61588943, 20.09.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р.Справа № 914/1107/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддівГриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засіданняОштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України, б/н від 04.07.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/3422/16 від 12.07.2016 р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2016 р.

у справі №914/1107/16 (суддя Крупник Р.В.)

за позовом Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України, м. Львів

до Приватного підприємства Унікор, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ОСОБА_2 підприємство Виробничо-торгівельна фірма Львів, м. Львів

про виселення з приміщення

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3- представник (довіреність 226/А від 30.12.15 р.);

від відповідача: не з»явились;

третя особа: ОСОБА_3 представник (довіреність від 30.12.15 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.06.2016 р. у справі №914/1107/16 відмовлено в задоволенні позовних вимог Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України, м. Львів (надалі Позивач) до Приватного підприємства Унікор, м. Львів (надалі Відповідач) за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ОСОБА_2 підприємство Виробничо-торгівельна фірма Львів, м. Львів (надалі третя особа) про виселення з нежитлових приміщень.

Дане рішення мотивоване тим, що Позивач обрав зобов»язально-правовий спосіб захисту своїх прав, при цьому не врахував відсутність зобов»язальних правовідносин із Відповідачем. Договір оренди від 01.10.2012 р. укладено Відповідачем та Третьою особою, відповідно до цього, в позові відмовлено.

Позивач - Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України, не погодившись з винесеним рішенням, подала апеляційну скаргу б/н від 04.07.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/3422/16 від 12.07.2016 р.), в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Скаржник вказує, що місцевим господарським судом невірно кваліфіковані встановлені ним обставини, обґрунтовуючи відмову в позові лише тим фактом, що Позивач не навів вірної правової підстави позову. Вважає, що суд повинен був самостійно вирішити яку правову норму слід застосувати для захисту порушеного права Позивача.

Скаржник зазначає, що його позовні вимоги містили формулювання виселити ПП «Унікор» з нежитлового приміщення, що розташоване на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, загальною площею 421,2 кв. м.», тобто йшлося про витребування майна з чужого незаконного володіння як речово-правовий спосіб захисту. Однак, суд помилково розтлумачив цю позовну вимогу як зобов»язально-правовий спосіб захисту, хоча в прохальній частині позову відсутня прив»язка до договірних відносин. Лише в тексті позовної заяви Позивачем було наведено опис обставин справи, зокрема, описано підставу Відповідача володіння майном (договір) і той факт , що Відповідач всупереч нормам права про найм (оренду) майна не повернув цього майна третій особі (КПФ «Львів»). Покликання на ці норми права лише описувало та підтверджувало протиправні дії Відповідача, який на сьогодні володіє майном без достатньої правової підстави.

Дані обставини Скаржник вважає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.

Відповідач ПП «Унікор» - у відзиві №11 від 30.08.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-04/6285/16 від 30.08.2016 р.) заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що жодних договірних відносин між ПП «Унікор» та Львівською обласною асоціацією інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» не існує. Вказує, що обравши зобов»язально-правовий спосіб захисту своїх прав, Позивач не звернув увагу на те, що він не є учасником зобов»язальних відносин із Відповідачем, так як Договір оренди від 01.10.2012 р. укладено між Відповідачем та Третьою особою у справі КП ВТФ «Львів». Як встановлено судом, станом на момент розгляду справи, Третя особа надалі є титульним володільцем спірного нерухомого майна відповідно до Договору безоплатного користування майном (позички) від 01.10.2015 р., строк дії якого з 01.10.2015 р. до 30.09.2016 р. Однак, в ході розгляду справи судом, Третьою особою самостійних вимог не заявлялось. Таким чином, вважає, що суд правомірно зазначив, що права Позивача не підлягають захисту шляхом задоволення позову до Відповідача із застосуванням правового механізму, передбаченого положеннями законодавства, які регулюють зобов»язально-правовий спосіб захисту права власності. Такий захист можливий лише шляхом задоволення позову, поданого з підстав та в порядку речово-правового способу захисту прав. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

У письмових поясненнях б/н і б/д (вх.№ апеляційного суду 01-04/6433/16 від 05.09.16 р.) Третя особа - КП ВТФ «Львів» - вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду незаконним, зважаючи на наступне. Власником майна за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 3 є Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України». Приміщення Третього поверху будівлі за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери 3 передані підприємству ВТФ «Львів» у користування за договором безоплатного користування майном (позички) від 01.10.2015 р. Строк дії вказаного договору закінчується 30.09.2016 р. Зважаючи на те, що ПП «Унікор» незаконно володіє майном Позивача, який є його власником, саме власник пред»явив позов про виселення Відповідача з незаконно займаного приміщення витребування майна з незаконного володіння. Вважає, що місцевий господарський суд у рішенні від 22.06.2016 р. не виконав свого обов»язку щодо захисту порушеного права власника майна Позивача по справі. Невірно кваліфікував встановлені обставини справи, обґрунтовуючи відмову від позову лише тим фактом, що Позивач не навів вірної правової підстави позову.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України, б/н від 04.07.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/3422/16 від 12.07.2016 р.) на рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2016 р. у справі №914/1107/16 та призначено до розгляду в судове засідання на 05.09.2016 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т.(а.с.93).

Заслухавши в судовому засіданні 05.09.2016 р. представників сторін та Третьої особи, з метою повного та всестороннього дослідження всіх обставин справи, судова колегія (головуючий суддя Давид Л.Л., судді Гриців В.М. та Кордюк Г.Т.) оголосила перерву до 20.09.2016 р. (а.с.116,117). Крім цього, сторонами та Третьою особою подано клопотання про продовження строку розгляду справи в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України (а.с.115).

Ухвалою суду від 05.09.2016 р. продовжено строк розгляду справи №914/1107/16 в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України на п»ятнадцять днів (а.с.118-119).

В судове засідання 20.09.2016 р. з»явився представник Позивача та Третьої особи. Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання 20.09.2016 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи в судовому засіданні 05.09.2016 р.(а.с.116).

Станом на 20.09.2016 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних в ній матеріалах.

Представник Скаржника та Третьої особи в судовому засіданні 20.09.2016 р. підтримала доводи апеляційної скарги та письмових пояснень.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї та письмовими пояснення, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників Сторін та Третьої особи в попередньому судовому засіданні та представника Позивача та Третьої особи в даному судовому засіданні, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Позивач є власником майна об»єкта нерухомості по вул. Медової Печери, 3 у м. Львові на підставі Свідоцтва про право власності на обєкт нерухомості, виданого 10.02.1999 р. Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (а.с.19).

11.01.2010 р. Львівською обласною асоціацією інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України та КП ВТФ Львів укладено договір безстрокового безоплатного користування майном (а.с.20), згідно п.1.1. якого предметом цього Договору є передача об»єктів виробничого призначення за адресою м.Львів вул. Медової Печери,3. ЛОАІ ВОІ СОІУ передає, а КП ВТФ «Львів» приймає в безстрокове безоплатне користування майно.

За умовами п. 4.1. вказаного Договору, користувач вправі самостійно здійснювати господарську діяльність у межах, визначених законодавством і цим договором щодо використання майна. Також з п. 4.2. згаданого договору вбачається, що користувач має право з дозволу Позивача, зокрема, здійснювати заходи, що обумовлюють підвищення їх ефективного використання.

01.10.2012 р. КП ВТФ Львів (орендодавцем) та ПП Унікор (орендарем) укладено Договір оренди нежитлового приміщення (а.с.21-22), згідно п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду приміщення загальною площею 420 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 3.

З акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 03.12.2012 р. вбачається, що вказані приміщення передані в користування відповідача 03.12.2012 р. (а.с.23).

У відповідності до вимог п. 2.1. Договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2012 р., обєкт передається в оренду терміном на 2 роки 11 місяців з першочерговим правом подальшої пролонгації або викупу при умові дії даного договору.

Місцевим господарським судом враховано, що Львівським апеляційним господарським судом у постанові від 16.05.2016 р. у справі №914/4231/15 встановлено, що договір оренди нежитлових приміщень, укладений КП «ВТФ «Львів» і ПП «Унікор» 01.10.2012 р. припинив свою дію 03.11.2015 р. і підстави для продовження дії договору відсутні (а.с.69-72).

Як зазначає представник Позивача та Третьої особи в суді першої та апеляційної інстанцій, незважаючи на припинення дії договору оренди від 01.10.2012 р., винесення Львівським апеляційним господарським судом постанови у справі №914/4231/15 (якою залишене без змін рішення господарського суду Львівської області від 25.02.2016р. у справі №914/4231/15 про відмову в задоволенні позову ПП Унікор про продовження дії договору), Відповідач не звільняє раніше орендовані ним приміщення та продовжує використовувати їх для здійснення господарської діяльності. Відтак, представник Позивача просить суд позов задоволити та виселити Відповідача з нежитлового приміщення, загальною площею 420 кв. м., що розташоване на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 3.

Місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що Позивачем обрано невірний зобов»язально-правовий спосіб захисту своїх прав.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ч.1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У ст. 16 Цивільного кодексу України перелічені основні засоби захисту цивільних прав, які стосуються і захисту права власності.

Позивач звернувся до суду за захистом свого права власності, обравши зобов»язально-правовий спосіб захисту таких прав. Матеріально-правовими підставами позову вказує положення ст.ст. 526, 530, 785, 795 Цивільного кодексу України, а також п.4.3 Договору оренди від 01.10.2012 р. В позовній заяві не зазначено законодавство, передбачене главою 29 Цивільного кодексу України (ст.ст. 386-394), котре містить речово-правові засоби захисту права власності.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, речово-правові засоби захисту спрямовані на захист суб'єктивного права власності як абсолютного цивільного права громадян чи організацій, які на момент порушення права не перебувають у договірних чи інших зобов'язальних відносинах з порушником. Характерними ознаками таких засобів є те, що вони покликані захистити право власності, а також інше речове право на майновий об'єкт, що є індивідуально визначеним і зберігся в натурі. Зобов'язально-правові способи захисту мають на меті захист інтересів власника як учасника зобов'язальних відносин і розраховані на випадки порушення цих прав особою, яка знаходиться із власником чи іншим носієм цивільного права в договірних чи інших зобов'язальних правовідносинах. Зобов'язально-правові засоби відзначаються відносним характером взаємовідносин сторін, а також тим, що об'єктом захисту можуть бути будь-які речі та майнові права.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Позивач обрав зобов»язально-правовий спосіб захисту своїх прав, не будучи учасником таких. Договір оренди від 01.10.2012 р. укладено ПП «Унікор» та КП «ВТФ «Львів», при цьому, станом на момент розгляду справи, КП «ВТФ «Львів» є титульним володільцем спірного нерухомого майна згідно Договору безоплатного користування майном (позички) від 01.10.2015 р. (а.с.31-32), строк дії якого згідно п.3.1. з 01.10.2015 р. по 30.09.2016 р. Третьою особою самостійних вимог не заявлялось.

Відтак, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що права Позивача не підлягають захисту шляхом задоволення позову до Відповідача із застосуванням правового механізму, передбаченого положеннями законодавства, які регулюють зобов»язально-правовий спосіб захисту права власності. Такий захист є можливим лише шляхом задоволення позову, поданого з підстав та в порядку речово-правового способу захисту прав.

Місцевим господарським судом при відмові в позові вірно зазначено, що суд не вправі самостійно змінювати цивільно-правовий засіб захисту прав Позивача, оскільки така зміна стосуватиметься не лише зміни норм матеріального права, на котрі покликається Позивач, така зміна стосуватиметься і зміни обставин, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, що матиме наслідком зміну підстав позову та виходу за межі позовних вимог.

Крім цього, за змістом ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вправі виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, Апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України, б/н від 04.07.2016 р. залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2016 р. у справі № 914/1107/16 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.09.2016 р.

Головуючий суддяДавид Л.Л.

СуддіГриців В.М.

ОСОБА_1