Постанова № 61588931, 21.09.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р.Справа № 909/390/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» від 08.08.2016 р. № 587 (вх. № ЛАГС 01-05/4221/16 від 30.08.2016 р.),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19 липня 2016 року

у справі № 909/390/16 (суддя Максимів Т.В.),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина", м. Бучач, Тернопільської області,

До відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", в особі Прикарпатського військового лісгоспу (вул. Л. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014), ,

Про стягнення 70000,00 грн. основного боргу та 1378,009 грн. судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_2 п/к за довіреністю від 24.02.2016 р. № 153, довіреність дійсна до 31.12.2016 р.;

від позивача: ОСОБА_3 п/к за довіреністю від 19.11.2014 р., довіреність видана на три роки, нотаріально посвідчена 19.11.2014 р. приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрована в реєстрі за № 1287; ОСОБА_5 - п/к за довіреністю б/н від 19.10.2015 р., довіреність видана на три роки до 19.10.2018 р. (а.с. 76).

Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам розяснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

Представники, які прибули в дане судове засідання, 21.09.2016 р. подали спільне письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р., дану справу розподілено до розгляду колегії суддів: Данко Л.С. головуючий суддя, суддям Галушко Н.А., Орищин Г.В. (а.с. 211).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2016 р. у справі № 909/390/16 поновлено Державному підприємству «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», за його клопотанням (п. 1 прохальної частини апеляційної скарги) (а.с. 134), встановлений для апеляційного оскарження строк по даній справі (а.с. 213), ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2016 р. апеляційну скаргу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» від 08.08.2016 р. № 587 (вх. № ЛАГС 01-05/4221/16 від 30.08.2016 р.) прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 21.09.2016 р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: апелянт/відповідач 08.09.2016 р. рекомендованою поштою № 7601403006768 (а.с. 215), позивач, за юридичною та фактичною адресами, 08.09.2016 р. рекомендованою поштою № 7601838612724 та № 4840100016845 (а.с. 216, 217).

В судове засідання, яке відбулося 21.09.2016 р., від апелянта/відповідача представник прибув, через канцелярію суду за вх. № ЛАГС 01-04/6895/16 від 21.09.2016 р. подав Клопотання від 21.09.2016 р. про долучення до матеріалів справи /за текстом/: копію Положення про Прикарпатський ВЛГ, копію договору № 275 від 10.09.2016 р.; апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, з покликанням на додаткові докази, які ним долучено до апеляційної скарги та клопотання, зокрема, покликався: на листа від 16.12.2015 р. № 167/1, адресований Директору ТзОВ «Охоронна фірма «Галичина» ОСОБА_6, при цьому не надав доказів надсилання цього листа позивачеві та/або вручення йому під розписку; на листа від 14.12.2015 р. № 206; на копії Актів складених на території Прикарпатського ВЛП ДП «Івано-Франківського ВЛПК» за період з 25.09.2015 р. по 30.11.2015 р. - 21 шт., на копію списку працівників Прикарпатський ВЛГ від 08.08.2016 р. № 195; на договір № 09/15 (ФО) про фізичну охорону обєкту «Прикарпатський військовий округ» від 10.09.2015 р.; на копію Акта приймання-передачі матеріальних цінностей (Додаток № 1 до Договору № 09/15 від 10.09.2015 р.), просить долучити зазначені докази до матеріалів справи та, на їх підставі з урахуванням викладеного в апеляційній скарзі, скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2016 р. у справі № 909/390/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальність «Охоронна фірма «Галичина» про стягнення 70000,00 грн. в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Представники позивача, в судове засідання, яке відбулося 21.09.2016 р., прибули, через канцелярію суду подали відзив на апеляційну скаргу за вх. № ЛАГС 01-04/6884/16, яке було вручено представнику апелянта; проти апеляційної скарги заперечили, надали усні пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу та пояснили, що представник відповідача ОСОБА_2, згідно поданої у справу довіреності, була уповноважена представляти інтереси відповідача у суді першої інстанції, в процесі розгляду справи № 909/390/16 представник відповідача, крім клопотання від 30.05.2016 р. про відкладення справи та заяви 14.07.2016 р. з клопотанням про зобовязання позивача надати йому додатки до позову та про відкладення розгляду справи, не подавала на підтвердження своїх доводів і заперечень жодних Актів складених на території Прикарпатського ВЛП ДП «Івано-Франківського ВЛПК» за період з 25.09.2015 р. по 30.11.2015 р., списку працівників Прикарпатського ВЛГ від 08.08.2016 р. № 195, договору № 09/15 (ФО) про фізичну охорону обєкту «Прикарпатський військовий округ» від 10.09.2015 р., Акта приймання-передачі матеріальних цінностей (Додаток № 1 до Договору № 09/15 від 10.09.2015 р.), листа від 16.12.2015 р. № 167/1, якими обгрунтовує апеляційну скаргу і ці докази не були предметом дослідження судом першої інстанції, на думку представників позивача, подані апелянтом докази є додатковими, заявник не обгрунтував неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, тому в силу приписів ст. 101 ГПК України просять апеляційний суд не приймати їх до розгляду. Крім того, представники позивача зазначили, що у клопотанні апелянта від 21.09.2016 р. йдеться про долучення копії Положення про Прикарпатський ВЛГ та копії договору № 275 від 10.09.16 р., однак до клопотання, крім Положення, долучено інший договір за № 09/15 (ФО) про фізичну охорону обєкту «Прикарпатський Військовий лісгосп» від 10.09.2015 р. з додатком № 1 до договору № 09/15 від 10.09.2015 р., договору за № 275 від 10.09.16 р. до клопотання не долучено, в матеріалах справи відсутній, стверджують, що ні договір № 09/15 (ФО) про фізичну охорону обєкту «Прикарпатський Військовий лісгосп» від 10.09.2015 р. з додатком № 1 до договору № 09/15 від 10.09.2015 р., який долучено до клопотання від 21.09.2016 р., ні договір № 275 від 10.09.16 р., якого не долучено до цього клопотання та такий відсутній у справі, не були предметом дослідження суду першої інстанції, відповідачем місцевому суду не подавалися, є додатковими доказами, а так як заявник у клопотанні не обгрунтував неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, в силу приписів ст. 101 ГПК України просять відхилити клопотання апелянта про долучення додаткових доказів до даної справи.

Колегія суддів заслухала пояснення представників сторін в частині щодо долучених до апеляційної скарги доказів та поданого клопотання про долучення доказів, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, долучені до апеляційної скарги представником апелянта докази, в певній їх частині, є додатково поданими доказами, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, апелянтом/відповідачем суду першої інстанції - не подавалися, про їх витребування у порядку ст. 38 ГПК України скаржником/відповідачем не заявлялося, це зокрема: копії Актів складених на території Прикарпатського ВЛП ДП «Івано-Франківського ВЛПК» за період з 25.09.2015 р. по 30.11.2015 р. в кількості 21 шт. (а.с. 232-252), копія списку працівників Прикарпатський військовий лісгосп від 08.08.2016 р. № 195 на 2-х арк. (а.с. 253-254), копії листів від 16.12.2015 р. № 167/1 на 2-х арк. та від 14.12.2015 р. № 206 (а.с. 229 230, 231), тому в цій частині скаржнику слід відмовити у прийнятті додаткових доказів, так як вони подані без обгрунтування скаржником неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

До клопотання скаржника від 21.09.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/6895/16) поданого суду апеляційної інстанції про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, долучено: копію договору № 09/15 (ФО) про фізичну охорону обєкту «Прикарпатський військовий округ» від 10 вересня 2015 р. та копію Акта приймання-передачі матеріальних цінностей (Додаток № 1 до Договору № 09/15 від 10.09.2015 р.), які не були предметом дослідження суду першої інстанції, апелянтом/відповідачем суду першої інстанції - не подавалися, про їх витребування у порядку ст. 38 ГПК України скаржником/відповідачем не заявлялося, колегія суддів вважає зазначені докази додатково поданими, без обгрунтування скаржником неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, тому апелянту/відповідачу слід відмовити у їх прийнятті.

До клопотання від 21.09.2016 р. також долучено копію Положення Прикарпатського військового лісгоспу на 6-ти арк., яким посвідчується правовий статус зазначеного підприємства, статус якого відповідає зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виданого станом на 04.05.2016 р. (а.с. 68-73), що досліджувалося місцевим судом, тому зазначене Положення приймається апеляційним господарським судом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у клопотанні апелянта від 21.09.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/6895/16) згідно з текстом, зазначено про долучення до матеріалів справи: копії «договору № 275 від 10.09.16 р.», однак до клопотання долучено інший договір за № 09/15 (ФО) про фізичну охорону обєкту «Прикарпатський Військовий лісгосп» від 10.09.2015 р. з додатком № 1 до договору № 09/15 від 10.09.2015 р., копія договору за № 275 від 10.09.16 р. до цього клопотання не долучена, він не був предметом дослідження суду першої інстанції, апелянтом/відповідачем, суду першої інстанції та апеляційної інстанції такого договору не подано, в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до п. 9 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно зясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і обєктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обгрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобовязаний самостійно зясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Представник апелянта у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, який, згідно Довіреності від 24 лютого 2016 р. № 153, виданої Державним підприємством «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», уповноважений вести всі судові підприємства в місцевому, господарському, адміністративному судах, Апеляційному цивільному суді, Апеляційному господарському суді, Апеляційному адміністративному суді, Вищому господарському суді України, Верховному Суді України, з усіма правами передбаченими законом для позивача, відповідача, третьої особи, в т.ч. з правом підпису та подачі позову, заявляти клопотання, одержувати рішення суду та будь-які інші документи, оскаржувати рішення суду, знайомитись з матеріалами справи, робити з них виписки, знімати копії, вести переговори, давати пояснення, приймати участь у розгляді справи, подавати заяву про перевірку рішень, ухвал, постанов суду, подавати накази та виконавчі листи до виконання, ознайомлюватись з матеріалами виконавчого провадження, брати участь у виконавчих діях, подавати скарги на дії державного виконавця, а також вирішувати від імені підприємства будь-які інші питання, повязані з цим дорученням, в усіх державних установах, кооперативних та громадських організаціях, на підприємствах усіх форм власності, не надав апеляційному суду конкретних та обгрунтованих пояснень ні в усній, ні у письмовій формі, причини, що не залежали від нього, щодо неподання суду першої інстанції таких доказів, як копії: Актів складених на території Прикарпатського ВЛП ДП «Івано-Франківського ВЛПК» за період з 25.09.2015 р. по 30.11.2015 р. - 21 шт. (а.с. 232-252), списку працівників Прикарпатський військовий лісгосп від 08.08.2016 р. № 195 2-а арк. (а.с. 253-254), листів від 16.12.2015 р. № 167/1 - 2-а арк. та від 14.12.2015 р. № 206 1 арк. (а.с. 229 230, 231), договору № 09/15 (ФО) про фізичну охорону обєкту «Прикарпатський Військовий лісгосп» від 10.09.2015 р. з додатком № 1 до договору № 09/15 від 10.09.2015 р. - не обгрунтував, тим більше, що судячи із дат складання вищевказаних документів, вони були наявними у відповідача на час розгляду справи судом першої інстанції, до Клопотання та Заяви (а.с. 77, 84-85) про відкладення розгляду справи, які були заявлені відповідачем, вищезазначені докази не долучалися.

Представник апелянта також не надав суду обгрунтованих пояснень зазначення у клопотанні від 21.09.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/6895/16) «договору № 275 від 10.09.16 р.», в той час, коли до самого клопотання долучено інший договір № 09/15 (ФО) про фізичну охорону обєкту «Прикарпатський Військовий лісгосп» від 10.09.2015 р. з додатком № 1 до договору № 09/15 від 10.09.2015 р.

Вирішуючи питання щодо прийняття додаткових доказів скаржника суд апеляційної інстанції повно і всебічно зясовуючи причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і обєктивно оцінивши поважність цих причин приходить до висновку, що вищезазначені додатково подані докази не були подані суду першої інстанції апелянтом/відповідачем без поважних причин, а тому колегія суддів приходить до висновку відмовити скаржнику у прийнятті цих додаткових доказів та лише долучити їх до матеріалів даної справи.

Разом з тим не заслуговують на увагу покликання скаржника на лист від 16.12.2015 р. № 167/1 (а.с. 229-230), як відповідь на лист № 206 від 14.12.2015 р.(а.с. 231), з огляду на заперечення представників позивача про отримання ними такого листа від відповідача, оскільки скаржником не надано суду жодних доказів про надсилання цього листа позивачу та/або вручення під розписку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Правилами надання послуг поштового звязку, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (з наступними змінами і доповненнями), поштовим відправленням є реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення визначеною відправником.

Поштовий конверт, згідно вказаних Правил, це упаковка, виготовлена за встановленим стандартом і призначена для пересилання письмових повідомлень та іншого вкладення відповідно до цих Правил (п. 14 Правил). В свою чергу, поштове відправлення з оголошеною цінністю, це реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником.

Згідно зазначених Правил, приймання поштового відправлення, поштового переказу виробнича операція, яка полягає в оформленні поштового відправлення, поштового переказу, що подаються до пересилання.

Реєстрованим поштовим відправленням є поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Розрахунковий документ це документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового звязку. Штриховий кодовий ідентифікатор штрихова позначка, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2008 р. № 01-08/208 «Про постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового звязку» незмінною залишається правова позиція Вищого господарського суду України, згідно з якою: 2.1. Розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового звязку (касовий чек, поштова квитанція тощо), може вважатися доказом надсилання іншій стороні (сторонам) у справі копії позовної заяви, апеляційної або касаційної скарги тощо.

Скаржник не надав апеляційному суду жодних доказів надсилання зазначеного листа позивачу (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), тому зазначений лист в розумінні статей 33 та 34 ГПК України не може слугувати предметом доказування.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обовязку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обовязок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини, що, зокрема, не суперечить і приписам Конвенції.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з приписів статті 4-3 ГПК України, яка передбачає змагальний характер судового процесу у господарських судах та те, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. А так як апелянтом/відповідачем не було надано до місцевого суду жодних доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві та зібраним судом першої інстанції доказам, відтак місцевий суд правомірно прийняв рішення на підставі доказів, які були в матеріалах справи.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, уповноважені представники сторін прибули у судове засідання, інших заяв та клопотань, в т.ч. про відкладення розгляду даної справи не подавали, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 909/390/16.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні.

Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (із змінами та доповненнями) затверджена Інструкція з діловодства в господарських судах України (далі за текстом Інструкція).

Відповідно до зазначеної Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

ОСОБА_2 відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482).

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу сторін у даній справі ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду було надіслано сторонам у справі з повідомленням про вручення (а.с. 215, 216, 217), у порядку передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (а.с. 213/зворот, 214/зворот).

Відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що сторони по даній справі, представники яких прибули у судове засідання, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19 липня 2016 р. у справі № 909/390/16 залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Максимів Т.В.) від 19 липня 2016 р. у справі № 909/390/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина" до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення 70000,00 грн. задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина" - 70000,00 грн. - заборгованості, а також 1378,00 грн. судового збору (абзаци перший та другий резолютивної частини судового рішення)(а.с. 204, 205-206).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19 липня 2016 р. по справі № 909/390/16 апелянт/відповідач (Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат") звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 218-220), просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2016 р. у справі № 909/390/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина" про стягнення 70000,00 грн. в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу апелянт/відповідач обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд при постановленні рішення неповно зясував обставини, що мають значення для справи, відтак вважає, що оспорювань рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт/відповідач в апеляційній скарзі, зокрема, стверджує, що Державне підприємство "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат Міністерства оборони України" створений наказом Міністра Оборони України № 104 від 20 травня 1993 року. Підприємство є самостійним господарським субєктом з правами юридичної особи. Підприємство є державним підприємством Міністерства Оборони України, діяльність якого регулюється законодавством України, наказами Міністерства Оборони України та Статутом підприємства. 30.09.2008 р. Державне підприємство "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат" Міністерства оборони України наказом Міністра Оборони України № 469 перейменовано у Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", який відповідно до вказаного наказу є правонаступником усіх прав та обовязків Державного підприємства "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат МО України".

Скаржник, в апеляційній скарзі, покликаючись на ст.ст. 54, 56 та 63 ГПК України, зазначає, що всупереч зазначеним вимогам Господарського процесуального кодексу України, щодо обовязковості надсилання примірника позовної заяви з додатками листом з описом відповідачу, суд відкрив провадження у справі, а мав, за твердженнями представника апелянта, повернути позовну заяву і додані до неї документи позивачу без розгляду.

Апелянт зазначає, що висновок суду про те, що відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву є помилковим, так як ухвала місцевого суду про відкладення розгляду справи на 19.07.2016 р. поступила на адресу підприємства тільки 19.07.2016 р. о 14 год. 20 хв., що унеможливило присутність представника відповідача прибути у судове засідання та ознайомитися з додатковими доказами, проданими позивачем 19.07.2016 р.

Крім того, скаржник не погоджується із сумою стягнення, так як ТзОВ "Охоронна фірма "Галичина" з 10.09.2015 р. фактично припинила надання послуг Прикарпатському ВЛГ ДП "Івано-Франківський ВЛПК", що підтверджується актами про відсутність на території автобази Прикарпатського ВЛГ працівників ТзОВ "ОФ "Галичина". Крім того у грудні 2015 р. від ТзОВ "ОФ "Галичина" надійшов лист вих. № 206 від 14.12.2015 р. про дострокове розірвання договору охорони, на який було дано відповідь про припинення будь-яких договірних відносин з фірмою ще з 25.09.2016 р. (№ 167/1 від 16.12.2015 р.), а тому апелянт вважає стягнення суми заборгованості по березень 2016 року є неможливою. Разом з тим, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 651 ЦК України у випадку односторонньої відмови від договору у повному обємі чи частково, якщо право на таку відмову встановлено договором чи законом, договір вважається відповідно припиненим чи зміненим. При цьому договором № 42/15 від 30.07.2015 року було передбачено право сторін на односторонню відмову від договору без зазначення підстав відмови.

Скаржник в апеляційній скарзі, також зіславшись на ст. 907 ЦК України приходить до висновку, що «Таким чином норма ст. 907 ЦК України стосується односторонньої відмови від договору, яка не повязана із порушенням умов договору з боку іншої сторони. Отже одностороння відмова від договору про надання послуг можлива у будь-який час як до початку надання послуги так і в процесі її надання».

Апелянт зазначає, що Кулиній як уповноважена особа від Прикарпатського ВЛГ, яка отримувала акти надання послуг, серед працівників Прикарпатського ВЛГ не числиться.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина" 05.05.2016 р. за вх. № 4495/16 подало позовну заяву у Господарський суд Івано-Франківської області до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", в особі Прикарпатського військового лісгоспу (вул. Л. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014), про стягнення 70000,00 грн. основного боргу та 1378,009 грн. судового збору (а.с. 3-6).

Колегією суддів встановлено, що апелянт/відповідач Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (скорочене найменування ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ: 08033772, місцезнаходження юридичної особи: 76014, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. Л. Ребета, будинок, 6, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виданий станом на 04.05.2016 р. (а.с. 68-73), тобто на час розгляду даної справи місцевим господарським судом.

Прикарпатський військовий лісгосп Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" є відокремленим підрозділом юридичної особи, місцезнаходження підрозділу: 76014, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. Л. Ребета, будинок, 6, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виданий станом на 04.05.2016 р. (а.с. 68/зворот), та п.п. 1.2., 1.3., 1.4., 1.8. Положення Прикарпатський військовий лісгосп Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (далі - Лісгосп), яке затверджено Директором юридичної особи: 01.09.2009 року, що Лісгосп не є юридичною особою, місце розташування управління Лісгоспу: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6.

Пунктом 1.6. Положення передбачено, що Лісгосп здійснює передбачені цим Положенням операції, вступає в незаборонені чинним законодавством цивільно-правові відносини з метою набуття майнових та немайнових прав і обовязків, у т.ч. в договірні відносини, повязані з здійсненням господарської діяльності, та вирішення питань соціального розвитку в межах зароблених коштів, а також майна, що знаходиться на його окремому балансі. Всі відносини, в яких Лісгосп виступає позивачем або відповідачем в суді, здійснюються тільки через Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" або за його дорученням (п. 1.7. Положення).

Так п. 3.3. Положення передбачено, що Лісгосп має право «Заключати договори від свого імені з іншими організаціями». Договори, укладені Лісгоспом, набувають юридичної сили після їх затвердження директором ліспромкомбінату (п. 3.4. Положення). Лісгосп проводить розрахунки за використані ресурси, готову продукцію і послуги по діючих цінах, в т.ч. і по договірних ( п. 6.6. Положення).

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи. Якщо відокремлений підрозділ уповноважений звертатися до господарського суду з позовом від імені юридичної особи, то таке ж право має прокурор за місцезнаходженням цього підрозділу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 38509234, місцезнаходження юридичної особи: 48400, Тернопільська область, Бучачцький район, місто Бучач, вулиця Галицька, будинок, 190, фактична /поштова/ адреса: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Б. Лепкого, буд. 6А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичнихз осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видний 04.05.2016 р. (а.с. 26-27).

Ліцензія на право займатися Товариству з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина" охоронною діяльністю видана Міністерством внутрішніх справ України 01.11.2013 р., Свідоцтво серії АЕ № 284626 (а.с. 25).

Дослідивши факт надсилання місцевим судом процесуальних документів відповідачу, колегією суддів встановлено наступне.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2016 р. справі присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 909/390/16 та розподілено до розгляду головуючому судді Максимів Т.В. (а.с. 1). Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2016 р. у справі № 909/390/16 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Призначено розгляд справи у судовому засіданні на 31.05.2016 р. на 11 год. 30 хв., про що сторони були повідомлені у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України (а. с. 2/зворот), зокрема, відповідач, рекомендованою поштою 03.06.2016 р. (а.с. 83).

У судове засідання, яке відбулося 31.05.2016 р., представник позивача прибув, через канцелярію місцевого суду подав заяву про продовження строків розгляду спору (вх. № 5396/16 від 31.05.2016 р.)(а.с. 79), представник відповідача у судове засідання не прибув, подав, 30.05.2016 р. письмове Клопотання (вх. № 7511/16) про відкладення розгляду справи (а.с. 77), тобто відповідач був повідомлений про день, час та місце розгляду місцевим судом даної справи, оскільки своєчасно подав клопотання про її відкладення.

Як зазначив відповідач у Клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи (а.с. 77), що в провадженні господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа № 909/390/16 за позовною заявою ТзОВ «Охоронна фірма Галичина» до ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про стягнення 70000,00 грн. та просить суд відкласти розгляд справи який призначено на 31.05.2016 р. о 11:30 год. на іншу дату у звязку з неможливістю явки представника по справі в судове засідання через зайнятість в іншому судовому засіданні, при цьому долучив копію судової повістки (а.с. 78), тобто відповідачу було відомо, що Господарським судом Івано-Франківської області розглядається справа № 909/390/16, про сторін у справі, про предмет і ціну позову.

Ухвалою суду від 31.05.2016 р. у даній справі (а.с. 82), за заявою представника позивача) продовжено строк розгляду справи на 15 днів та розгляд справи відкладено на 14.07.2016 р. на 11 год. 20 хв. Зазначена ухвала була скерована місцевим судом за юридичними адресами сторін по справі, про що учасники судового процесу повідомлені у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України (а.с. 82/зворот).

У судове засідання, яке відбулося 14.07.2016 р. прибув представник позивача, подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи на виконання ухвали суду (а.с. 88, 89-113), представник відповідача не зявився, через канцелярію місцевого суду відповідач 14.07.2016 р. за вхідним № 9834/16 подав Заяву (а.с. 84-85), у якій зазначив, що не отримував додатків до позовної заяви, клопотав перед судом зобовязати позивача надіслати йому додатки до позовної заяви та просив суд, судове засідання призначене на 14.07.2016 р. на 11:20 год. відкласти. Вимог ухвали місцевого суду від 05.05.2016 р. та від 31.05.2016 р. не виконав.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про день, час на який було відкладено розгляд даної справи, що підтверджується Заявою, поданою ним до суду 14.07.2016 р. вх. № 9834/16 (а.с. 84-85).

Ухвалою суду від 14 липня 2016 р. у даній справі (а.с. 115) розгляд справи відкладено на 19.07.2016 р. на 11 год. 20 хв. та зобовязано позивача надати відповідачу всі додатки до позовної заяви, докази чого надати в судове засідання (а.с. 115/зворот). Зазначена ухвала була скерована місцевим судом за юридичними адресами сторін по справі, про що учасники судового процесу повідомлені у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України (а.с. 115/зворот).

У судове засідання, яке відбулося 19.07.2016 р. прибув представник позивача, продав копію супровідного листа за № 48 від 14.07.2016 р. про надання, під розписку, Державному підприємству «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» додатків, які були долучені до позовної заяви - на 52 арк., які відповідач отримав - 14.07.2016 р. (а.с. 118) та подав клопотання (а.с. 117) про долучення доказів до матеріалів справи: Журналу прийому-здачі чергувань охоронникам на обєкті Автобаза вул. Д. Галицького, 59,а, с. Крихівці, Прикарпатський військовий лісгосп ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (а.с. 119-202). Представник відповідача не зявився, про причини незявлення суд не повідомив.

З огляду на встановлені вище колегією суду обставини справи, твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які є в будь-якому випадку підставою для скасування судового рішення, так як судове рішення прийнято без участі представника відповідача не заслуговують на увагу, оскільки останній, неодноразово, був належним чином, місцевим судом повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи та про дати, на які розгляд справи відкладався, неодноразово, клопотав перед місцевим судом про відкладення розгляду даної справи (а. с. 77, 84-85), що підтверджується матеріалами справи, однак жодного разу протягом розгляду справи судом першої інстанції не забезпечив участі свого представника у розгляді справи № 909/390/16.

Згідно, норм чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Слід також зазначити, що відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася апелянту/відповідачу місцевим господарським судом за його юридичною адресою (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6), зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 68-73), колегія суддів вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що відповідач відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що місцевий суд зобовязаний був відповідно до ст. 63 ГПК України повернути позовну заяву і додані до неї документи позивачу без розгляду з тих підстав, що позивач надіслав відповідачу лише копію позовної заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, не може слугувати для апеляційного суду підставою для скасування рішення місцевого суду, з огляду на наступне.

В абз. 11 пункту 3.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК України підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК), зокрема, з метою: одержання необхідних доказів чи обгрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми; надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів. Повне найменування і поштові адреси сторін може бути зясовано безпосередньо в судовому засіданні. Не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутність доказів про надсилання відповідачеві додатків долучених до позовної заяви виявлено господарським судом, згідно Заяви відповідача від 14.07.2016 р. (вх. № 9834/16 (а.с. 84-85), уже після прийняття позовної заяви до розгляду, відтак справа підлягала розглядові по суті. Ухвалою суду від 14 липня 2016 р. у даній справі (а.с. 115) місцевим судом розгляд справи було відкладено на 19.07.2016 р. та зобовязано позивача надіслати відповідачу всі додатки до позовної заяви, докази чого надати в судове засідання (п. 2 резолютивної частини ухвали місцевого суду від 14.07.2016 р.)(а.с. 115/зворот). Зазначена ухвала була скерована місцевим судом за юридичними адресами сторін по справі, про що учасники судового процесу повідомлені у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України (а.с. 115/зворот). У судове засідання, 19.07.2016 р. представник позивача, подав копію супровідного листа за № 48 від 14.07.2016 р. про надання, під розписку, Державному підприємству «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» додатків на 52 арк., які ним були долучені до позовної заяви, які ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» отримав - 14.07.2016 р. (а.с. 118).

Колегією суддів встановлено, що юридична особа відповідача знаходиться за адресою: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6, і, за тією ж самою адресою знаходиться структурний підрозділ цієї юридичної особи, що підтверджується матеріалами даної справи, вся поштова кореспонденція, як вбачається з матеріалів справи, теж направлялася за вказаною вище адресою, відтак отримання поштової кореспонденції, відповідно, тим чи іншим працівником, того чи іншого підприємства, за вказаною вище однією і тією ж адресою, не може відноситися на вину місцевого суду, тому твердження представника апелянта, що поштова кореспонденція, яка під розписку була отримана особою на прізвище Кулиній, який серед числа працівників Прикарпатського ВЛГ не числиться, судом до уваги не приймається.

Слід також зазначити, що п. 8.3. Договору передбачено, що усі повідомлення, направлені сторонами одна одній у звязку з укладанням та виконанням умов цього договору повинні бути здійснені у письмовій формі і мають вважатися поданими належним чином, якщо вони направлені листом з повідомленням про одержання його адресатом або доставлені і вручені особисто за вказаними юридичними адресами сторін.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, колегія суддів вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 30.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма «Галичина», в особі директора ОСОБА_6, діє на підставі Статуту підприємства (Виконавець за договором) та Прикарпатський військовий лісгосп ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» в особі начальника ОСОБА_7, який діє на підставі Положення про Прикарпатський військовий лісгосп (за договором Замовник) було укладено Договір № 42/14 на охорону обєкта постами фізичної охорони, чинний з 31.07.2015 р. 30.07.2015 р. сторони погодили Додаток № 1 до договору № 42/15 від 30.07.2015 р. «Протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони» та уклали Додаток № 2 до договору № 42/15 від 30.07.2015 р. «АКТ передачі-приймання обєктів під охорону за Договором № 42/15 від 30.07.2015 р. (а.с. 29-30, 31, 32)(далі за текстом Договір).

Договір № 42/15 від 30.07.2015 року чинний з 31.07.2015 р. з додатками до нього укладено у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками сторін на кожній сторінці договору, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України; погоджено всі істотні умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, оскільки суду не доведено зворотнього. Згідно ст. 204 ЦК України, договір є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

За своїми основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений вище Договір № 42/15 від 30.07.2015 р. чинний з 31.07.2015 р. є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Розділом 2 Положення про структурний підрозділ визначено мету та предмет діяльності, організаційну структуру Лісгоспу. Так п. 2.6. Положення визначено, що Лісгосп здійснює свою діяльність на принципах повного госпрозрахунку та самофінансування, розділом 3 визначено права Лісгоспу, і п. 3.3. передбачено, де серед іншого, що Лісгосп має право заключати договори від свого імені з іншими організаціями. Керівництво діяльністю Лісгоспу здійснює начальник, який призначається директором (п. 4.1. Положення). Начальник Лісгоспу несе повну відповідальність за законність та ефективність діяльності Лісгоспу (п. 4.2. Положення), вирішує всі питання діяльності Лісгоспу, за винятком питань, віднесених до компетенції директора ліспромкомбінату (п. 4.3. Положення), від імені Ліспромкомбінату представляє його інтереси в підприємствах, установах, організаціях та органах виконавчої влади (п. 4.5. Положення), має право підпису на фінансових документах Лісгоспу (п. 4.6. Положення), відкриває в банках поточні рахунки Лісгоспу (п. 4.9. Положення), здійснює інші дії, що випливають із Положення про Лісгосп (п. 4.15 Положення), начальник лісгоспу не має права без письмової згоди директора ліспромкомбінату відчужувати майно Лісгоспу, які відносяться до основних фондів Лісгоспу (п. 4.16 Правил). Відповідно до п. 5.1. Правил, для здійснення виробничої діяльності Ліспромкомбінат наділяє Лісгосп основними і обіговими коштами, наявними на день реєстрації Положення, які визначені в самостійному балансі. Майно лісгоспу обліковується на його відокремленому балансі і на балансі Ліспропкомбінату.

Відповідно до п.1.1. Договору № 42/15 на охорону обєкта постами фізичної охорони, позивач (Виконавець) в інтересах відповідача (Замовника) забезпечує громадський порядок на обєкті охорони, схоронність майна та матеріальних цінностей від викрадення шляхом крадіжки, грабежу або розбою, знищення або пошкодження, яке розташоване за адресою: вул. Д.Галицького, 59А, с. Крихівці (Автобаза) Івано-Франківської області (надалі Обєкт), за що одержує грошову винагороду.

Пунктом 1.2. Договору сторони передбачили, що охорона обєкта проводиться одним постом протягом (мовою оригіналу «на протязі») 24 год. щоденно.

Згідно п.1.3 даного Договору, факт початку виконання обовязків по охороні обєкта за адресою: вул. Д.Галицького, 59А, с. Крихівці (Автобаза) Івано-Франківської області фіксується актом передачі-приймання обєктів під охорону, який є невідємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна охоронних послуг за цим Договором є договірною і визначається сторонами в Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток №1 до договору від 30.07.2015 р. (а.с. 31), згідно якого, сторони засвідчили, що між ними досягнуто домовленості про фіксовану договірну ціну за здійснення заходів охорони по договору № 42/15 від 30.07.2015 р., яка становить 10000 (десять тисяч) грн. за повний календарний місяць.

У п. 1 Протоколу сторони передбачили, що цей протокол є невідємною частиною Договору і є підставою для розрахунків «Замовника» з «Виконавцем», починаючи з дати набрання чинності договору № 42/15 від 30.07.2015 р. Як зазначено вище у цій постанові, договір № 42/15 набрав чинності з 31.07.2015 р.

Як вбачається з Додатку № 2 до договору № 42/15 від 30.07.2015 р. сторони 31.07.2015 р. на виконання Договору оформили «Акт передачі-приймання обєктів під охорону за Договором № 42/15 від 30.07.2015 р., згідно умов якого, виконавець передав, а замовник прийняв обєкт, що знаходиться по вул. Д. Галицького, 59А в с. Крихівці (Автобаза) Івано-Франківської обл., а саме: 1. Будинок контори (А); 2. Огорожа; 3. Їдальня (Б.); 4. Прохідна (навіс) (Л); 5. Естакада; 6. Сховище для а/м (Г); 7. Сховище для а/м (Д); 8. Будка металічна; 9. Маслозаправочна станція (З); 10. Насосна (Л); 11. Гараж (склад з металічними перегородками)(Е); 12. Підстанція (електрощитова)(В); 13. Будівля котельні (Ж). Момент передачі обєкта зафіксований вірно: 16 год. 01 хв. 31.07.2015 р.

Акт передачі-приймання підписаний представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками без жодних зауважень та/або заперечень.

Відповідно до п. 2.2. Договору, оплата за послуги виконавця проводиться відповідно до Акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг), протягом 3 днів з дня отримання, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Акт виконаних робіт (наданих послуг) замовник повинен розглянути протягом 1-го дня та підписати його або за даний період надати заперечення щодо викладеного в Акті. У разі не підписання замовником акта протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

У п/п. 3.1.- 3.1.5. п. 3.1. розділу 3 Договору сторони передбачили обовязки виконавця, у п. 3.2. розділу 3 Договору - обовязки замовника.

Так у п. 3.3.2. п. 3.2. розділу 3 Договору визначено, що замовник зобовязаний своєчасно здійснювати оплату по цьому Договору та витрати виконавця за цим договором при їх наявності; негайно повідомляти виконавця про свою неплатоспроможність (п. 3.2.4. Договору). Права сторін за цим Договором передбачені у розділі 4 Договору, відповідальність у розділі 5 Договору; порядок вирішення спорів у розділі 6 Договору.

Цей Договір укладається сторонами терміном на 1 рік і починає свою дію з 31 липня 2015 р. (п. 7.1. Договору).

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що кожна із сторін тільки у письмовій формі може достроково розірвати цей договір, попередивши про це, із зазначенням причин, іншу сторону за 15 календарних днів до запланованої дати розірвання договору. У разі розірвання договору сторони зобовязані провести всі необхідні взаєморозрахунки між собою по останній день дії договору включно (п. 7.3. Договору).

Як зазначено у п. 8.2. договір з додатками, що є його невідємною частиною, складається у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, з яких один примірник знаходиться у виконавця, а два інші у замовника. Усі зміни та доповнення до договору дійсні лише в тому випадку, коли їх оформлено у письмовій формі та підписано сторонами.

Усі повідомлення, направлені сторонами одна одній у звязку з укладанням та виконанням умов цього договору повинні бути здійснені у письмовій формі і мають вважатися поданими належним чином, якщо вони направлені листом з повідомленням про одержання його адресатом або доставлені і вручені особисто за вказаними юридичними адресами сторін (п. 8.3. Договору). Усі зміни місцезнаходження, платіжних або інших реквізитів однієї із сторін, сторона зобовязана протягом 3-х днів з дня настання таких фактів повідомити про це іншу сторону (п. 8.4. Договору).

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 8.6. Договору).

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується із статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оскільки Договір № 42/15 від 30.07.15 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до нього застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України). Наведена правова норма кореспондується зі ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів даної справи, на виконання умов цього Договору сторони 31.07.2015 р. підписали Акт передачі - приймання обєктів під охорону за договором № 42/15 від 30.07.2015 р. чинний з 31.07.2015 р., копія якого долучена до матеріалів справи, який підтверджує факт початку виконання позивачем обовязків по охороні обєкта, що знаходиться за адресою: вул. Д.Галицького, 59А, с. Крихівці (Автобаза) Івано-Франківської області та протягом серпня 2015 року - березня 2016 року ТзОВ "Охоронна фірма "Галичина" надавала послуги охорони на даному обєкті, відповідно до умов Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження надання послуг охорони подано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які направлено на адресу відповідача, відповідно до умов визначених п. 8.3. Договору, докази чого знаходяться в матеріалах справи (а.с. 39, 40, 42, 43, 44, 46, 47, 49, 50, 52, 53, 55, 56), а саме: Акт № ОУ-0000157 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2015 р., Акт № ОУ-0000184 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2015 р., Акт № ОУ-0000222 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2015 р., Акт № ОУ-0000227 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2015 р., Акт № ОУ-0000693 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2015 р., Акт № ОУ-0000017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2016 р., Акт № ОУ-0000086 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.02.2016 р., Акт № ОУ-0000122 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2016 р. (а.с. 33, 35, 37, 41, 45, 48,51, 54).

З зазначених вище Актів здачіприйняття робіт (надання послуг) відповідач підписав Акт № ОУ-0000157 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2015 р. (а.с. 33). Інших актів, які відповідачу надавалися позивачем, відповідач не підписав, письмових заперечень щодо викладеного в актах - не надав, надані послуги оплатив частково, 14.09.2015 р. платіжним дорученням № ПН441553 сплатив позивачу 10000,00 грн., призначення платежу: «Оплата за охорону обєкта, зг. Рах. № СФ-0000147 від 31.08.2015 р. в т.ч. ПДВ. Платник - Прикарпатський військовий лісгосп ...» (а.с. 75).

Заборгованість відповідача перед позивачем за послуги надані ним згідно Акта № ОУ-0000184 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2015 р., Акта № ОУ-0000222 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2015 р., Акта № ОУ-0000227 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2015 р., Акта № ОУ-0000693 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2015 р., Акта № ОУ-0000017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2016 р., Акта № ОУ-0000086 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.02.2016 р., Акта № ОУ-0000122 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2016 р., на дану звернення з позовом до господарського суду складає 70000,00 грн.

Фактичне надання охоронних послуг за даний період підтверджується поданими позивачем доказами: витягами з наказів про працевлаштування охоронників (а.с. 88-92), відомостями виходу на чергування (а.с. 93-99), відомостями про виплату заробітної плати (а.с.100-113) та журналом прийому-здачі чергувань охоронниками на обєкті. У журналі пронумеровано, прошнуровано та скріплено печаткою 202 сторінки (а.с. 119-202) .

Відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення (21.07.2016 р.) становить 70 000,00 грн. /без урахування оплати 10000,00 грн. вчиненої відповідачем 14.09.2015 р. платіжним дорученням № ПН441553/.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача, 21.10.2015 р. (а.с. 57), 27.11.2015 р. (а.с. 61) та 21.03.2016 р. (а.с. 64) було направлено претензії № 153, № 163 та № 17 з вимогами оплатити заборгованість, докази чого долучено до матеріалів справи (а.с. 58, 59, 60, 62, 63, 65, 66 67), які надсилалися відповідно до умов договору, на юридичну адресу відповідача. Проте, дані вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведені правові норми кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач протягом розгляду даної справи місцевим господарським судом позовних вимог позивача не спростував, доказів погашення заборгованості суду не подав.

Покликання представника апелянта у судовому засіданні на те, що Договір № 42/15 від 30.07.2015 року чинний з 31.07.2015 р., не набрав юридичної сили так як відповідно до п. 3.4. Положення Прикарпатського військового лісгоспу не затверджений директором Ліспромкомбінату, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки його виконання, навіть часткове, а саме: оплата 14.09.2015 р. платіжним дорученням № ПН441553 позивачу 10000,00 грн., призначення платежу: «Оплата за охорону обєкта, зг. рах. № СФ-0000147 від 31.08.2015 р. в т.ч. ПДВ. Платник - Прикарпатський військовий лісгосп ...» (а.с. 75), підтверджує наступне його схвалення юридичною особою.

Не заслуговують на увагу апеляційного суду покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що з 10 вересня 2015 року ТзОВ «Охоронна фірма «Галичина» фактично припинила надання послуг Прикарпатському ВЛГ ДП «Івано-Франківський ВЛПК», що підтверджується, як зазначає апелянт «актами про відсутність на території автобази Прикарпатського ВЛГ працівників ТзОВ «ОФ «Галичина», при цьому представник апелянта зазначає, що такими доказами є акти, долучені ним до апеляційної скарги (а.с. 232-252), з огляду на наступне.

Як зазначено вище у цій постанові, подані скаржником до апеляційної скарги акти за 2015 р., в кількості 21 шт. (а.с. 232-252), не були подані ним суду першої інстанції під час розгляду даної справи, не зважаючи на те, що повинні були бути у нього в наявності, при цьому в апеляційній скарзі відповідач, а в судовому засіданні представник відповідача не обгрунтував неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, тому апеляційний суд відмовив апелянту у їх прийнятті, лише долучив їх до матеріалів справи.

Однак, не буде порушенням приписів чинного законодавства про зазначення того, що акти (а.с. 232-252), на які покликається скаржник в апеляційній скарзі, а представник апелянта у судовому засіданні, як на підставу своїх доводів для скасування рішення місцевого суду, є складеними в односторонньому порядку, без доказів про виклик для їх складання представника ТзОВ «Охоронна фірма «Галичина», без повного зазначення прізвищ та ініціалів осіб, які складали вказані акти, без зазначення місця, адреси та години, коли ці акти складалися та не вказано причини, чому жоден із цих актів (21 шт.) не підписаний представниками зі сторони позивача, а також не надано доказів надсилання цих актів позивачеві та/або вручення їх під розписку (наручно), відтак вони не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33 та 34 ГПК України.

Як стверджує апелянт в апеляційній скарзі, «Крім того у грудні 2015 р. від ТзОВ "ОФ "Галичина" надійшов лист вих. № 206 від 14.12.2015 р. про дострокове розірвання договору охорони, на який було дано відповідь про припинення будь-яких договірних відносин з фірмою ще з 25.09.2016 р. (№ 167/1 від 16.12.2015 р.), а тому апелянт вважає стягнення суми заборгованості по березень 2016 року є неможливою».

Зазначене вище твердження скаржника є помилковим, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, місцевому господарському суду, сторони, зокрема, апелянт/відповідач, доказів про одностороннє з 25.09.2016 р. розірвання договору № 42/15 на охорону обєкта постами фізичної охорони від 30.07.2015 р. чинний з 31.07.2015 р. - не представив, та й не міг представити, оскільки судове рішення у даній справі постановлено - 19.07.2016 р., а договір розірвано за твердженнями апелянта з 25.09.2016 р.

Разом з тим, припинення будь-яких договірних відносин з фірмою, як зазначено в апеляційній скарзі, з 25.09.2016 р. не позбавляє позивача права на стягнення суми заборгованості за надані ним послуги за спірним Договором по березень 2016 року, оскільки розірвання договору, не суть тотожне припиненню виконання зобовязань за договором.

Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ст. 509 ЦК України). Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Відповідно до п. 8.6. Договору закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Главами 48 та 50 Цивільного кодексу України передбачено порядок виконання зобовязання та підстави припинення зобовязання. Скаржник не надав суду жодних доказів про виконання ним в повному обсязі зобовязання за Договором № 42/15 від 30.07.2015 р. чинний з 31.07.2015 р., при цьому судом враховано часткове погашення відповідачем боргу 14.09.2015 р. платіжним дорученням № ПН441553 (а.с. 75).

Покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що відповідно до п. 3 ст. 651 ЦК України у випадку односторонньої відмови від договору у повному обємі чи частково, якщо право на таку відмову встановлено договором чи законом, договір вважається відповідно припиненим чи зміненим, при цьому, як зазначає скаржник, договором № 42/15 від 30.07.2015 року було передбачено право сторін на односторонню відмову від договору без зазначення підстав відмови, на думку колегії суддів є надуманим, оскільки п. 7.2. Договору чітко та однозначно передбачено, що кожна із сторін тільки у письмовій формі може достроково розірвати цей договір, попередивши про це, із зазначенням причин, іншу Сторону за 15 календарних днів до запланованої дати розірвання договору. У разі розірвання договору сторони зобовязані провести всі необхідні взаєморозрахунки між собою по останній день дії договору включно (п. 7.3. Договору).

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень Ст. 34 ГПК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають фактичне значення для вирішення даного спору, колегія суддів приходить до висновку, рішення Івано-Франківського суду від 19 липня 2016 року у справі № 909/390/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19 липня 2016 року у справі № 909/390/16 - залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

21.09.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано, з урахуванням святкових та вихідних днів, - 26.09.2016 р.