Постанова № 61588835, 27.09.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016 року Справа № 904/2821/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідача ),

суддів: Пархоменко Н.В., Вечірка І.О.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник ( дов. від 25.07.2016 р. № 09-32/363 )

від відповідача: ОСОБА_2 представник ( дов. від 01.04.2015 р. )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 р., прийнятого за результатами розгляду справи

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства

"Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 11 559 085 грн. 69 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про стягнення 11 559 085 грн. 69 коп., що складає 4 000 000 грн. 00 коп. заборгованості за простроченим кредитом, який було надано відповідно до умов договору від 15.04.2014 р. № 20-11702-1 про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, 2 065 902 грн. 54 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 891 645 грн. 18 коп. пені за прострочення повернення кредиту, 1 976 258 грн. 06 коп. інфляційних втрат за прострочення повернення кредиту, 202 119 грн. 02 коп. - 3 % річних за прострочення повернення кредиту, 372 373 грн. 28 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом та 50 787 грн. 61 коп. 3 % річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 р. у справі 904/2821/16 ( суддя: Загинайко Т.В.) позов задоволено частково - стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - 4 000 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 2 065 573 грн. 80 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 976 258 грн. 06 коп. інфляційних нарахувань по кредиту, 202 119 грн. 02 коп. 3 % річних по кредиту, 372 306 грн. 64 коп. інфляційних нарахувань по процентам; 50 779 грн. 45 коп. 3 % річних по процентам та 130 005 грн. 55 коп. витрати по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 р. по справі № 904/2821/16 в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача: 2 065 573 грн. 80 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 976 258 грн. 06 коп. інфляційних нарахувань по кредиту, 202 119 грн. 02 коп. - 3 % річних по кредиту,372 306 грн. 64 коп. інфляційних нарахувань по процентам; 50 779 грн. 45 коп. - 3 % річних по процентам та 130 005 грн. 55 коп. витрати по сплаті судового збору.

На обґрунтування апеляційної скарги, публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" послалося на те, що при прийняті оскаржуваного рішення судом не в повній мірі були досліджені докази у справі, рішення було винесене судом частково з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає частковому скасуванню. Також, Відповідач не погоджується із розрахунком процентів в цілому, оскільки фактично Позивач не скористався правом встановленим ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, а 3 % річних та інфляційні втрати підпадають під визначення пені. Розмір пені встановлений в Кредитному договорі, а тому подвійне нарахування пені та трьох процентів річних не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України. У Позивача відсутні правові підстави для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на підставі норми ст. 625 ЦК України, яка є диспозитивною та застосовується, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В кредитному договорі передбачено інший розмір процентів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційний суд скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 р. у справі № 904/2821/16 залишити без задоволення, а рішення господарського суду ( відповідно до уточнень до відзиву на позов ) змінити в частині стягнення процентів за користування кредитом, інфляційних нарахувань та 3 % річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

В подальшому, Відповідачем була подана заява в якій Банк просив не приймати до уваги зазначені уточнення до відзиву на позов.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М., суддів: Євстигнеєва О.С., Пархоменко Н.В. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16.08.2016 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 27.09.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 27.09.2016 р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, у звязку з перебуванням у відпустці судді Євстигнеєва О.С. Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_3 у складі колегії суддів: Пархоменко Н.В., Вечірко І.О.

Представником Відповідача було заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, підтримане представником Позивача, у звязку з тим, що відбувається процес відступлення права вимоги.

Оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не наявність процесів відступлення права вимоги, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги судом не задоволено.

У судовому засіданні 27.09.2016 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч. 1 ст. 1054 ЦК України ).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" ( Банк ) та Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" ( Позичальник ) укладено Договір № 20-0989/2-1 про відкриття траншевої кредитної лінії ( надалі Кредитний договір ), відповідно до п. 2.1 якого Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії зі встановленням максимального ліміту кредитної лінії у розмірі 36 000 000,00 грн.

За умовами п. 2.2 Кредитного договору кредитування відбувається шляхом надання Позичальнику кредитних коштів в межах окремих траншів; розмір суми отриманих траншів, по яких існують боргові зобовязання , в будь-який момент дії цього договору не може перевищувати встановлений ліміт кредитної лінії; встановлення розміру кожного траншу відбувається після підписання з позичальником Договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, в якому визначається, крім іншого, строк користування траншем, процентна ставка; договори про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування є невід'ємними частинами цього договору; позичальник зобов'язується отримати кошти в межах траншу, виконати всі обов'язки, що витікають зі змісту цього договору, і повністю погасити свої боргові зобов'язання у терміни (строки), встановлені відповідним Договором про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування.

П. 2.3 Кредитного договору встановлений порядок надання кредиту в межах траншу: Банк надає Позичальнику кредит в межах окремого траншу шляхом перерахування коштів з кредитного рахунку на поточний рахунок Позичальника, вказаний у Договорі про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування.

Датою видачі кредиту, у відповідності до п. 2.4 Кредитного договору, вважається дата списання коштів з кредитного рахунку; кредит вважається наданий у тій самій сумі та валюті, в якій кошти були списані з кредитного рахунку, незалежно від того чи фактично використав Позичальник кредит, що перерахований на його поточний рахунок, у повному розмірі чи ні.

Згідно п. 2.5 Кредитного договору строк дії ліміту кредитної лінії встановлений по 15.07.2014 р. ( включно ); при цьому строк кредитування, встановлений в межах кожного траншу повинен закінчуватись не пізніше дати, вказаної у цьому пункті договору.

У пунктах 11.1, 11.3 Кредитного договору погоджено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування кредитом та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобовязань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

15.04.2014 р. між сторонами в межах Кредитного договору було укладено Договір № 20-1170/2-1 про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування ( надалі - Договір про надання траншу ), відповідно до п. 1 якого Банк в межах ліміту кредитної лінії надає Позичальнику транш (кредит) в розмірі 4 000 000,00 грн. шляхом перерахування коштів з кредитного на поточний рахунок Позичальника.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч. 1 ст. 193 ГК України ).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України ).

На виконання умов Кредитного договору та Договору про надання траншу Банком було надано Позичальнику кредитні кошти у сумі 4 000 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами.

У п. 5 Договору про надання траншу сторонами обумовлено, що кінцевим терміном повернення кредиту, наданого в межах цього траншу, є 15.07.2014 р.

Отже, строк повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами вважається таким, що настав.

На момент розгляду справи доказів повернення Позивачу кредитних коштів та погашення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами Відповідачем надано не було.

Відповідно до п. 2 Договору про надання траншу, проценти за користування кредитом нараховуються Банком та сплачуються Позичальником у розмірі 27 % річних; проценти нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит; нарахування та сплата процентів, а також зміна розміру відсоткової ставки відбувається у порядку та на умовах, передбачених кредитним договором.

Згідно п. 3 Договору про надання траншу проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються Позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного кредиту ( його частини ), на частину кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі, що на 5 процентних пунктів вище, ніж розмір процентів за користування кредитом, але не більше 30 % річних; сторони домовились, що обов'язок Позичальника сплачувати проценти за неправомірне користування кредитом не потребує додаткового укладання угод про внесення змін і відбувається на підставі виключно цього Договору; після повернення ( сплати ) Позичальником простроченого до сплати кредиту (або його частини ), Позичальник продовжує сплачувати за користування кредитом, строк сплати якого не є простроченим, проценти за користування кредитом.

У відповідності до п. 6 Договору про надання траншу всі інші умови користування кредитом в межах цього траншу передбачені умовами кредитного договору.

Розділом 4 „Проценти Кредитного договору передбачено, що: - за користування кредитом в рамках встановлених траншів, Позичальник повинен сплачувати Банку проценти, які нараховуються до повного погашення заборгованості по кредиту; за користування кредитом в межах строку його погашення, позичальник сплачує проценти за користування кредитом; у випадку прострочення позичальником виконання зобов'язань по погашенню кредиту, банк надалі нараховує проценти за неправомірне користування кредитом на частину кредиту, що є простроченою до сплати та проценти за користування кредитом на частину кредиту, строк сплати якої не настав (пункт 4.1.); - розмір процентів за користування кредитом і процентів за неправомірне користування кредитом встановлюється у Договорах про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, при цьому сторони домовились, що розмір процентів не може перевищувати максимальний розмір процентної ставки, який дорівнює 30% річних (пункт 4.2); - проценти нараховуються банком у розмірі, встановленому у Договорі про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом; проценти нараховуються у валюті кредиту; при розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод факт/факт, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році; банк нараховує проценти на кредит кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня; проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при настанні дати сплати (повернення) кредиту - в цю дату; проценти, які нараховуються на кредит після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення кредиту, отриманого в межах траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), сплачуються позичальником з наступного робочого дня за датою виникнення простроченої заборгованості, і надалі щоденно, виходячи із залишку заборгованості на кінець попереднього операційного дня (пункт 4.3).

Отже, за користування кредитними коштами Позичальник повинен був сплатити Банку проценти, які після перерахунку становлять загальну суму 2 284 532 грн. 70 коп., у тому числі 263 342 грн. 46 коп. ( з 18.04.2014 р. по 15.07.2014 р. ), виходячи з процентної ставки по кредиту у розмірі 27 %, та 2 021 190 грн. 24 коп. ( з 16.07.2014 р. по 21.03.2016 р.), виходячи з процентної ставки 30 %.

Відповідач проценти за користування кредитними коштами сплатив частково у сумі 218 958 грн. 90 коп., у звязку з чим заборгованість Позичальника перед Позивачем по сплаті процентів становить 2 065 573 грн. 80 коп. ( з 01.07.2014 р. по 21.03.2016 р.).

Судом першої інстанції при перерахунку процентів за користування кредитними коштами було враховано, що кінцевим терміном повернення кредиту є 15.07.2014 р., а не 14.07.2014 р., а тому датою початку періоду нарахування процентів за неправомірне користування кредитними коштами є 16.07.2014 р. Крім того, Позивачем у розрахунку процентів за користування кредитними коштами було невірно зазначено кількість днів у серпні ( 30 замість 31 ) та вересні ( 31 замість 30 ) місяцях 2014 р.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу; якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку за прострочення повернення кредитних коштів інфляційні нарахування становлять 1 976 258 грн. 06 коп. ( з 16.07.2014 р. по 29.02.2016 р.), а річні - 202 119 грн. 02 коп. (з 16.07.2014 р. по 21.03.2016 р.), та після перерахунку за прострочення сплати процентів інфляційні нарахування становлять 372 306 грн. 64 коп. ( з 01.08.2014 р. по 29.02.2016 р.), а річні 50 779 грн. 45 коп. ( з 01.08.2014 р. по 21.03.2016 р.).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки ( ст. 611 ЦК України ).

Ст. 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

П. 10.2 Кредитного договору передбачено за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату плати за кредит позичальник сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення; за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення кредиту, отриманого в межах траншу, або його останньої частини згідно встановленого графіку погашення), пеня не нараховується.

У звязку з тим, що Відповідачем було прострочено виконання грошового зобовязання, Позивачем нараховано пеню за період з 16.07.2014 р. по 21.03.2016 р. (включно) у сумі 2 891 645 грн. 18 коп.

Відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції було подано заяву про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення пені.

Згідно зі ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один різ застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

В даному випадку перебіг строку позовної давності починається з 16.07.2014 р. ( з наступного дня після кінцевої дати повернення кредиту ) і закінчується 16.07.2015 р.

Позивач звернувся до суду 12.04.2016 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції господарського суду Дніпропетровської області, тобто з пропуском строку позовної давності.

Ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дійшовши висновку про невірне застосування Позивачем періоду нарахування пені понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано ( оскільки умовами Кредитного договору та Договору про надання траншу не передбачено зобовязання Позичальника зі сплати пені за весь період існування прострочки за кредитом ) та складання пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 16.07.2014 р. по 16.01.2015 р. після перерахунку у розмірі - 524 493 грн. 15 коп., місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволені позовних вимог повязаних зі стягненням пені.

Враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов"язань за договором в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості, сплати процентів за користування кредитом, приписи ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком попередньої інстанції про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог Позивача стосовно стягнення з Відповідача - 4 000 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 2 065 573 грн. 80 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 976 258 грн. 06 коп. інфляційних нарахувань по кредиту, 202 119 грн. 02 коп. 3 % річних по кредиту, 372 306 грн. 64 коп. інфляційних нарахувань по процентам; 50 779 грн. 45 коп. 3 % річних по процентам та 130 005 грн. 55 коп. витрати по сплаті судового збору.

Стосовно посилань Відповідача, що у Банку відсутнє право на застосування Процентної ставки по кредиту в підвищеному розмірі, колегія суддів зазначає, що укладаючи Кредитний договір та Договір про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, Відповідач висловив свою цілковиту згоду не тільки щодо розміру встановленої процентної ставки за користування кредитом, а й стосовно розміру процентної ставки за неправомірне користування кредитом у випадку прострочення Відповідачем виконання зобовязань по погашенню Кредиту.

Стягнення 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобовязання та процентів за неправомірне користування кредитом після настання строку повернення кредиту у відповідності із умовами п. п. 4.1, 4.2 Кредитного договору та п. 3 Договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування не встановлює подвійної відповідальності Відповідача та не суперечить приписам чинного законодавства України, в т. ч. ст. 61 Конституції України, оскільки обов'язок Позичальника сплачувати як проценти за користування кредитними коштами, так і проценти за неправомірне користування кредитними коштами є істотною умовою вказаних договорів, не вважається іншим розміром процентів, як про це зазначає Відповідач та не носить характеру штрафних санкцій.

За таких обставин справи, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та об'єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення місцевого господарського суду немає.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 р. у справі № 904/2821/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 28.09.2016 року

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяІ.О. Вечірко

СуддяН.В. Пархоменко