Рішення № 61588461, 20.09.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2016р. Справа№ 914/773/16

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: суддя-головуючий Фартушок Т.Б., судді Блавацька-Калінська О.М., Трускавецький В.П.,

при секретарі Полюхович Х.М.

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Борислав Львівська область

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг», м.Борислав Львівська область

про: визнання дійсним Договору №2 про безоплатну передачу майна від 01.03.2016р., що укладений Відкритим акціонерним товариством «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 про передачу Відкритим акціонерним товариством «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» у власність Фізичні особі-підприємцю ОСОБА_2 приміщення 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3 та павільйону площею 176,4кв.м за адресою: АДРЕСА_4,

та визнання за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 права власності на приміщення 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3 та павільйону площею 176кв.м за адресою: АДРЕСА_3.

ціна позову: 241700,00 грн.

Представники:

Позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2; ОСОБА_4 - представник (довіреність від 03.10.2015р. б/н);

Відповідача: Кришталь В.П. - представник (довіреність від 06.06.2016р. б/н)

Суть спору:

Фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» про: визнання дійсним Договору №2 про безоплатну передачу майна від 01.03.2016р., що укладений Відкритим акціонерним товариством «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 про передачу Відкритим акціонерним товариством «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» у власність Фізичні особі-підприємцю ОСОБА_2 приміщення 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3 та павільйону площею 176,4кв.м за адресою: АДРЕСА_4, та визнання за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 права власності на приміщення 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3 та павільйону площею 176кв.м за адресою: АДРЕСА_4.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 22.03.2016р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 09год. 15хв. 05.04.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 05.04.2016р., 19.04.2016р., 10.05.2016р., 24.05.2016р. Строк розгляду спору продовжено на 15 днів з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 10.05.2016р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 03.06.2016р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 03.06.2016р. визначено склад колегії: Фартушок Т.Б. - головуючий суддя, судді Манюк П.Т., судді Блавацька-Калінська О.М.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області №467 від 01.07.2016р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Манюка П.Т. відповідно до пункту 2.3.23. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів господарського суду Львівської області від 07.12.2015 року призначено повторний автоматичний розподіл члена колегії суддів у справі № 914/773/16. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.07.2016р. по даній справі суддю Манюка П.Т. замінено на суддю Пазичева В.М.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області №658 від 11.08.2016р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пазичева В.М. відповідно до пункту 2.3.23. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів господарського суду Львівської області від 07.12.2015 року призначено повторний автоматичний розподіл члена колегії суддів у справі №914/773/16. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.08.2016р. по даній справі суддю Пазичева В.М. замінено на суддю Манюка П.Т.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області №661 від 12.08.2016р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Манюка П.Т. відповідно до пункту 2.3.23. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів господарського суду Львівської області від 07.12.2015 року призначено повторний автоматичний розподіл члена колегії суддів у справі №914/773/16. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.08.2016р. по даній справі суддю Манюка П.Т. замінено на суддю Трускавецького В.П.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 07.06.2016р. справу призначено колегією суддів до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду по даній справі від 15.06.2016р., 08.07.2016р. В судових засіданнях 01.07.2016р., 12.08.2016р. та 06.09.2016р. оголошувались перерви.

Впродовж розгляду справи Позивачу та представникам Сторін по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та письмові повідомлення про оголошення ухвал) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід суддів чи судді не надходило.

Позивач та представник Позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали повністю.

Впродовж розгляду справи Позивачем подано суду наступні документи: клопотання від 10.05.2016р. вх.№19620/16 про долучення до матеріалів справи документів згідно опису; клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів; клопотання від 24.05.2016р. вх.№22163/16 про долучення до матеріалів справи копій документів згідно з додатком; заяву від 29.06.2016р. вх.№27192/16 про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; заяву про збільшення позовних вимог від 29.06.2016р. вх.№27193/16 (яка судом відхилена з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 08.07.2016р.); заяву (пояснення) від 29.06.2016р. вх.№27191/16 щодо обраного способу захисту по кожній з позовних вимог; пояснення від 08.07.2016р. вх.№28981/16.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, позов в частині позовної вимоги щодо визнання договору дійсним визнав, в частині визнання права власності заперечив, зазначивши, що, на його думку, на даний час немає жодних перешкод для Позивача щодо реєстрації за ним права власності на спірні приміщення, при цьому визнавши, що голова правління Товариства Відповідача не з'являвся для нотаріальоного посвідчення договору.

Впродовж розгляду справи Відповідачем подано суду наступні документи: заяву (клопотання) про ознайомлення з матеріалами справи від 21.06.2016р. вх.№25900/16 (задоволено, представник Відповідача з матеріалами справи ознайомився); заперечення (відзив) на позов від 01.07.2016р. вх.№27716/16 з додатками згідно опису; клопотання від 09.08.2016р. вх.№32814/16 про доручення до матеріалів справи документу з додатком згідно опису; пояснення по договору новації від 13.09.2016р. вх.№36568/16, які підписані представниками обох Сторін.

01.07.2016р. за вх.№3411/16 від Сторін надійшла заява про затвердження мирової угоди наступного змісту:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) (надалі - Позивач) та Відкрите акціонерне товариство «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» (ЄДРПОУ 05468021) (надалі - Відповідач), разом надалі - Сторони, обговоривши між собою предмет позову, що перебуває на розгляді в Господарському суді Львівської області (справа № 914/773/16) про визнання дійсним Договору №2 про безоплатну передачу майна від 01.03.2016 року, визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 права власності на приміщення та стягнення судових витрат, прийшли до висновку про можливість закінчення розгляду даного спору миром і укладенням між Сторонами мирової угоди на наступних умовах:

1. Сторонами спору визнається за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 право власності на приміщення 546,4 кв.м. (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3 та павільйону площею 176 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3, одночасно право власності Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» на приміщення 546,4 кв.м. (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3 та павільйону площею 176 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 припиняється.

2. Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 відмовляється від позову в частині визнати дійсним Договір №2 про безоплатну передачу майна від 01.03.2016 року, що укладений Відкритим акціонерним товариством «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 про передачу Відкритим акціонерним товариством «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» у власність фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 приміщення 546,4 кв.м. (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3 та павільйону площею 176 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3

3. Усі судові витрати залишаються за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та відповідачем на його користь не сплачуються.

4. Ця Мирова угода складена у 3-х примірниках, один з яких передається в суд на затвердження, решта примірників по одному для сторін.

З приводу поданої заяви та мирової угоди суд зазначає наступне.

Так, як пояснив представник Позивача, подану заяву не слід розцінювати як відмову від позову в частині визнання Договору про безоплатну передачу майна дійсним, оскільки окремо заяви про відмову від позову Позивачем не подавалось, а відмова від вимоги можлива лише у разі затвердження судом мирової угоди.

Представник Відповідача зазначив, що він не заперечує проти затвердження судом мирової угоди, проте, просить суд винести рішення суду по даній справі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи; ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами; мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що мирова угода є одним із способів вирішення господарського спору; мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову.

Окрім того, що у мировій угоді не передбачено права Позивача на відмову від позову і така відмова, в силу вимог ч.1 ст.78 ГПК України, викладається в окремій заяві, суд зазначає, що підставою до задоволення вимоги про визнання права власності на спірні приміщення за Позивачем є власне, як зазначено Позивачем, визнання Договору про безоплатну передачу майна дійсним. Без вирішення спору в частині позовної вимоги про визнання Договору про безоплатну передачу майна дійсним неможливе вирішення спору в частині вимоги про визнання права власності. Крім того, в силу вимог ч.2 ст.220, ч.3 ст.334 ЦК України, питання щодо визнання дійсним не посвідченого нотаріально договору є компетенцією суду та законодавстві відсутні положення щодо можливості вирішення такої позовної вимоги шляхом укладення між Сторонами мирової угоди.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що подана Сторонами на затвердження суду мирова угода не може бути затверджена господарським судом у даній справі, оскільки вона не вирішує спір по суті та не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому судом відмолено в затвердженні поданої Сторонами мирової угоди.

Також, ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі від 07.06.2016р. та від 15.06.2016р. викликано в судове засідання для дачі пояснень голову правління (керівника) та головного бухгалтера Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг», яких зобов'язано надати докази наявності на праві власності спірного майна, повноважень керівника на укладення зазначених у позовній заяві договорів (правочинів). Зазначені особи на виклик суду не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, витребувані документи надано представником Відповідача.

Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 08.07.2016р. зобов'язано:

Комунальне підприємство «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації Львівської обласної ради та експертної оцінки» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, Площа Ринок, буд.25) в строк до 20.07.2016р. надати суду (подавши супровідним листом з посиланням на номер справи через канцелярію суду) інвентаризаційну та реєстраційну справи на будівлі за адресами: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3; у випадку відсутності таких справ за однією з адрес, - письмово повідомити про це суд із зазначенням причин такої відсутності. Листом від 18.07.2016р. вх.№30166/16 Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» надано суду інвентаризаційну справу №4627 на будівлю за адресою АДРЕСА_5 та реєстраційну справу за даною адресою; крім того, надано інвентаризаційну справу №4985 на будівлю за адресою АДРЕСА_3 та реєстраційні справи за даною адресою.

Відділ Державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області (82300 м. Борислав, вул. Міцкевича, 64) в строк до 20.07.2016р. письмово повідомити суд чи пред'являвся до виконання наказ Господарського суду Львівської області від 04.01.2016р. у справі №914/3789/15, якщо так, то які заходи вчинені з метою його виконання, на якій стадії перебуває виконання та чи в межах виконавчого провадження мали місце заяви про зміну способу та порядку виконання рішення. Листом від 18.07.2016р. вх.№30164/16 Бориславський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області повідомив суд, що у Відділ відсутнє виконавче провадження, за яким перебував би на виконанні наказ Господарського суду Львівської області від 04.01.2016р. у справі №914/3789/15, де стягувачем є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, а боржником - ВАТ «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг».

Подані Сторонами та іншими особами документи судом оглянуто, оголошено та долучено до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.04.2012р., виданого Виконавчим комітетом Бориславської міської ради, Відкритому акціонерному товариству «Бориславська швейна фабрика «Спеодяг» на праві приватної власності належить 1/1 частка павільйону, 1Ж, загальна площа 176,4кв.м за адресою АДРЕСА_5.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.04.2012р., виданого Виконавчим комітетом Бориславської міської ради, Відкритому акціонерному товариству «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» на праві приватної власності належить 1/1 частка будівлі складу допоміжних матеріалів, 1Д, загальна площа 546,4кв.м за адресою АДРЕСА_5.

Наведене також підтверджується наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2015р. у справі №914/3789/15 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» про стягнення 240684,00грн. вирішено позовні вимоги задоволити, стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Коновальця, 9В, код ЄДРПОУ 05468021) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (82300, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) - 240684,00 грн. - основного боргу та 3 610,26 грн. - судового збору.

Вказане Рішення не оскаржувалось, 29.12.2015 року набрало законної сили в порядку, встановленому статтею 85 ГПК України, та, у відповідності до приписів ч.5 ст.124 Конституції України і ч.1 ст. 115 ГПК України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

На виконання зазначеного рішення суду у справі №914/3789/15 Господарським судом Львівської області 04.01.2016р. видано наказ про примусове виконання рішення. Як зазначено вище в описовій частині рішення суду, листом від 18.07.2016р. вх.№30164/16 Бориславський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області повідомив суд, що у Відділі відсутнє виконавче провадження, за яким перебував би на виконанні наказ Господарського суду Львівської області від 04.01.2016р. у справі №914/3789/15, де стягувачем є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, а боржником - ВАТ «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг».

Суд зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2015р. у справі №914/3789/15 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» про стягнення 240684,00грн. встановлено наступне:

«…11 жовтня 2013 року між Відкритим акціонерним товариством «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» (надалі Замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі Генпідрядник) укладено договір з виконання робіт (ген підряд) № 1.

Відповідно до умов п.1.1 договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується власними силами у передбачений Договором строк виконати роботи з капітального ремонту приміщення ВАТ БШФ «Спецодяг».

Згідно п. 2.1. договору, за роботи згідно п.1.1 цього договору Замовник сплачує на користь Виконавця суму згідно договірної ціни.

Як вбачається з пункту 2.4 договору, розрахунки за роботи здійснюються Замовником шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Виконавця на протязі одного місяця після підписання акту приймання-передачі робіт.

Згідно акту № 1 приймання виконаних робіт за березень 2013 року здійснено будівельних робіт на суму 111 305,00 грн. та акту № 1 приймання виконаних робіт за червень здійснено будівельних робіт на суму 129 379,00 грн. Дані акти пропечатані та підписані повноважними представниками сторін.

Однак, Замовником не оплачено за виконані будівельні роботи, чим заборговано Виконавцю 240 684,00 грн. …».

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Бориславської міської ради від 06.03.2012р. №64, вирішено присвоїти ВАТ «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» номер АДРЕСА_3.

Рішенням Позачергових зборів Правління Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг», оформленого протоколом №1 від 22.02.2016р., вирішено наступне:

1. Надати дозвіл Голові правління ВАТ «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» укласти із ФОП ОСОБА_2 договір новації та/або будь-якого іншого договору, істотними умовами якого є:

- передача у власність ФОП ОСОБА_2 приміщення 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3 та павільйону площею 176кв.м за адресою: АДРЕСА_4;

- оплата ФОП І.Д.ОСОБА_2 1016,00грн. вартості приміщень як різниця між вартістю та боргом згідно рішення Господарського суду України від 14.12.2015р. у справі №914/3789/15;

- припинення зобов'язань перед ФОП ОСОБА_2 по погашенню боргу у 240684грн. боргу за капітальне поліпшення приміщення 542,2кв.м (механічної майстерні), які виникли за договором генпідряду №1 від 11 жовтня 2013 року, пдтвердженого рішенням Господарського суду України від 14.12.2015 року у справі №914/3789/15.

2. Договір новації укласти у 10-ти денний строк з моменту прийняття такого рішення позачерговими Зборами Правління.

3. Для недопущення блокування нормальної роботи ВАТ «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» Голові правління забезпечити виконання договору новації із передачі у власність ФОП І.Д.ОСОБА_2 вказаних вище приміщень у 10-ти денний строк з моменту підписання договору новації.

Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ серії 21762708 станом на 10.03.2016р., керівником та підписантом Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» (код ЄДРПОУ 05468021) є ОСОБА_9.

23.02.2016р. між Відповідачем (Боржник) та Позивачем (Кредитор) підписано договір новації №1 до договору генпідряду №1 від 11.10.2013р. (далі - Договір новації).

Відповідно до п.1 Договору новації, цим договором сторони констатують, що по договору №1 генпідряду від 11.10.2013р., укладеному між сторонами, зобов'язання Боржника перед Кредитором по виплаті 240684грн. за капітальний ремонт приміщення площею 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_4, який підтверджений рішенням Господарського суду України від 14.12.2015р. у справі №914/3789/15, припиняється.

Згідно п.2. Договору новації, взамін зобов'язання по договору №1 генпідряду від 11.10.2013р., укладеному між сторонами, по виплаті 240684грн. за капітальний ремонт приміщення площею 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3, Боржник в 10-ти денний термін з моменту підписання цього договору (в рахунок погашення боргу згідно рішення Господарського суду України від 14.12.2015р. у справі №914/3789/15) передає у власність Кредитора: приміщення 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3; павільйон площею 176кв.м за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до п.3 Договору новації, Кредитор оплачує за передачу йому приміщень 1016грн. вартості приміщень як різницю між їх вартістю та боргом згідно рішення Господарського суду України від 14.12.2015р. у справі №914/3789/15.

Згідно п.3 Договору новації, Сторони встановили, що з моменту підписання цього договору новації договір генпідряду №1 від 11.10.2013р. припиняє дію.

01.03.2016р. між Відповідачем (Сторона 1) та Позивачем (Сторона 2) підписано договір №2 про безоплатну передачу майна (далі - Договір про безоплатну передачу майна).

Як зазначено у преамбулі Договору про безоплатну передачу майна, цей договір укладено на виконання умов договору новації №1 від 23.02.2016р. (до договору генпідряду №1 від 11.10.2013р.).

Відповідно до п.1 Договору про безоплатну передачу майна, Відкрите акціонерне товариство «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» передає у власність Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 приймає у власність від Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» наступне нерухоме майно: приміщення 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3; павільйон площею 176кв.м за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно п.1.2 Договору про безоплатну передачу майна, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 за передачу вказаних у п.1 цього договору приміщень сплачує на користь Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» 1016грн. вартості приміщень як різницю між їх вартістю та боргом згідно рішення Господарського суду України від 14.12.2015р. у справі №914/3789/15.

Відповідно до п.2 Договору про безоплатну передачу майна, цей договір підлягає нотаріальному посвідченню до 03.03.2016р.

Згідно п.3 Договору про безоплатну передачу майна, передача-прийом майна відбувається до 05.03.2015р.

01.03.2016р. між Відповідачем (Сторона 1) та Позивачем (Сторона 2) на виконання умов договору №2 про безоплатну передачу майна від 01.03.2016р. складено акт прийому-передачі приміщень про наступне: Відкрите акціонерне товариство «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» передало у власність, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 прийняв у власність наступне нерухоме майно: приміщення 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3; павільйон площею 176кв.м за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до квитанції від 02.03.2016р. №NOHAG56856, ОСОБА_2 здійснено оплату в розмірі 1016грн. на користь ВАТ «БШФ «Спецодяг» з призначенням платежу: «ЗА КОМПЕНС ЗГ ДОГ 2 ВІД 01,03,16Р».

Позивачем 02.03.2016р. (вх.№42) вручено Відповідачу звернення про те, що на виконання Договору про безоплатну передачу майна Позивач просить голову правління ВАТ Відповідача з'явитись 03.03.2016р. в 11год. 00хв. до приватного нотаріуса Бориславського нотаріального округу ОСОБА_10 для нотаріального посвідчення Договору про безоплатну передачу майна.

Звернення аналогічного змісту (із зазначенням про неявку до нотаріуса 03.03.2016р. та сплатою Позивачем 1016р.) Позивачем вручено Відповідачу 04.03.2016р. (вх.№45), в якому також зазначено прохання явки до нотаріуса для нотаріального посвідчення Договору про безоплатну передачу майна на 10год. 00хв. 09.03.2016р.

Відповідно до висновку від 22.04.2016р. про вартість майна станом на 15.04.2016р., складеного ФОП ОСОБА_11 (сертифікат ФДМУ №17041/14 суб'єкта оціночної діяльності від 11.10.2014р.), ринкова вартість павільйону літ.»Ж-1» загальною площею 176,4м2 (власником якого є ВАТ «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» та який знаходиться за адресою АДРЕСА_5) становить 145000грн. Наведене підтверджується також звітом про оцінку майна ФОП ОСОБА_11

Згідно висновку від 22.04.2016р. про вартість майна станом на 15.04.2016р., складеного ФОП ОСОБА_11 (сертифікат ФДМУ №17041/14 суб'єкта оціночної діяльності від 11.10.2014р.), ринкова вартість будівлі складу допоміжних матеріалів літ. «Д-1» загальною площею 546,4м2 (власником якого є ВАТ «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» та який знаходиться за адресою АДРЕСА_5) становить 97000грн. Наведене підтверджується також звітом про оцінку майна ФОП ОСОБА_11

З підстав наведеного Позивач зазначає, що Сторонами вчинено дії щодо виконання Договорів новації та про безоплатну передачу майна, Відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення правочину, а відтак, на думку Позивача, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, визнання права є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.626, ч.1 ст.627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.ч.1, 2, 4 ст.604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним; у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ч.1 ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч.4 ст.640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до п.22 ч.2 ст.33 Закону України «Про акціонерні товариства», до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Згідно ч.2 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом; переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Відповідно до ч.3 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно п.1 ч.1 ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

У своїх поясненнях по Договору новації (від 13.09.2016р. вх.№36568/16) Позивач акцентує, що новація припиняє попередні правовідносини та є підставою до виникнення нових, - відбувається заміна зобов'язання; у підписаному Договорі новації Сторони замінили грошове зобов'язання обов'язком Боржника відчужити майно; Позивач зазначає відмінність між підписаним Сторонами Договором новації та договором відступного, акцентуючи на втрату Позивачем права вимоги основного (первісного) зобов'язання.

У поданій заяві від 29.06.2016р. вх.№27191/16 Позивач обґрунтовує обраний ним спосіб захисту та зазначає, що договір новації не відноситься до договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню чи державній реєстрації.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, в силу вимог ч.1 ст.6, ч.1 ст.626, ч.1 ст.627 ЦК України, сторони вправі укладати договір, який містить елементи різних договорів.

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір новації, в силу норм ст.604 ЦК України, припиняє первісне зобов'язання шляхом заміни новим зобов'язанням. Отже, при підписанні договору новації у Сторін виникають інші зобов'язання, які містять елементи іншого(их) (окрім договору новації) договору(ів).

Так, відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Наведена норма закону дійсно не визначає обов'язковості нотаріального посвідчення чи державної реєстрації договору новації.

Проте, як зазначено вище, у підписаному Сторонами Договорі новації Сторони домовились про наступне:

Боржник в 10-ти денний термін з моменту підписання цього договору (в рахунок погашення боргу згідно рішення Господарського суду України від 14.12.2015р. у справі №914/3789/15) передає у власність Кредитора: приміщення 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: вул.Коновальця, 9В, м.Борислав, Львівська обл.; павільйон площею 176кв.м за адресою: вул.Коновальця, 9В, м.Борислав, Львівська обл.» (п.2 Договору новації);

відповідно до п.3 Договору новації, Кредитор оплачує за передачу йому приміщень 1016грн. вартості приміщень як різницю між їх вартістю та боргом згідно рішення Господарського суду України від 14.12.2015р. у справі №914/3789/15.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що згідно підписаного між Сторонами Договору новації Сторони домовились про виникнення у Відповідача обов'язку щодо передачі Позивачу нерухомого майна, а у Позивача - обов'язку щодо оплати такого майна відповідно до положень підписаного Договору новації.

Згідно вимог ЦК України, договори про відчуження нерухомого майна (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) відповідно до положень ст.ст.657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 ЦК України підлягають нотаріальному посвідченню.

З наведених вище п.п.2,3 Договору новації вбачається оплатність нового зобов'язання Позивача, а саме: оплата 1016грн. вартості приміщень та передача приміщень в рахунок погашення боргу (грошового зобов'язання).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому суд також зазначає, що рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг», оформленого протоколом від 27.04.2015р., надавались повноваження голові правління Товариства Відповідача саме на продаж належної Відповідачу будівлі.

Крім того, надаючи правову оцінку Договору про безоплатну передачу майна суд також зазначає, що він містить елементи інших договорів, стосується переходу права власності на нерухоме майно та є оплатним, відтак, містить ознаки договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Крім того, навіть при безоплатній передачі нерухомості такий договір також підлягає нотаріальному посвідченню. Наведене підтверджується також положенням ч.2 ст.719 ЦК України.

При цьому суд зазначає, що домовленість щодо передачі Відповідачем нерухомого майна та його оплати досягнута Сторонами саме у підписаному Договорі новації.

Крім того, в силу вищенаведених норм ст.604 ЦК України, домовленість сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація) досягається саме в договорі новації, а не в інших укладених на його виконання договорах, і саме в договорі новації зазначається нове зобов'язання сторін.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч.4 ст.640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (із змінами та доповненнями), що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими) не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що підписаний між Сторонами Договір цесії є неукладеним.

При цьому суд зазначає, що згідно ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним; у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази звернення до суду з позовною вимогою про визнання дійсним Договору новації; крім того, такої позовної вимоги не заявлялось і у даній справі.

Крім того, беручи до уваги, що підписаний між Сторонами Договір про безоплатну передачу майна, відповідно до змісту останнього, є укладеним: «На виконання умов договору новації №1 від 23.02.2016р….» (Договору новації), який, як встановлено судом, є неукладеним, суд зазначає про наявність самостійної правової підстави для відмови у задоволенні позовної вимоги в частині визнання дійсним Договору про безоплатну передачу майна, оскільки невчинений правочин не може породжувати правові наслідки.

Суд також зазначає, що, як описано вище, підписані між Сторонами Договір новації та Договір про безоплатну передачу майна констатують, що по договору №1 генпідряду від 11.10.2013р., укладеному між сторонами, зобов'язання Боржника перед Кредитором по виплаті 240684грн. за капітальний ремонт приміщення площею 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3, який підтверджений рішенням Господарського суду України від 14.12.2015р. у справі №914/3789/15, припиняється (п.1 Договору новації); передача нерухомості повинна відбутись в рахунок погашення боргу згідно рішення Господарського суду України від 14.12.2015р. у справі №914/3789/15 (п.2 Договору новації); (також п.п.3 Договору новації та п.1.2 Договору про безоплатну передачу майна).

Проте, як зазначено у підписаних Договорах, у Відповідача наявний перед Позивачем обов'язок щодо сплати 240684грн. по договору №1 генпідряду від 11.10.2013р., який підтверджений рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2015р. у справі №914/3789/15.

Вказане Рішення не оскаржувалось, набрало законної сили в порядку, встановленому статтею 85 ГПК України, та, у відповідності до приписів ч.5 ст.124 Конституції України і ч.1 ст.115 ГПК України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

На виконання зазначеного рішення суду у справі №914/3789/15 Господарським судом Львівської області 04.01.2016р. видано наказ на примусове виконання рішення.

Згідно положень ст.604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Договір про безоплатну передачу майна, як зазначалось вище, підписаний Сторонами на виконання умов Договору новації.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Позивачем не доведено факту припинення зобов'язання, встановленого рішенням суду у справі №914/3789/15, на виконання якого видано наказ, за умови відсутності доказів визнання наказу по справі №914/3789/15 таким, що не підлягає виконанню чи затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення тощо. Домовленість Сторін про припинення зобов'язання за рішенням суду, на підставі якого виданий наказ, не є достатньою підставою для припинення зобов'язань за судовим рішенням та наказом, оскільки для настання таких наслідків повинно бути винесено відповідне судове рішення, яке припинить зобов'язання, що випливають з рішення суду та наказу. В протилежному ж випадку (за відсутності відповідного судового рішення) Позивач, незважаючи на підписані між Сторонами Договори, не буде позбавлений права звернення наказу до виконання.

Наведене є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги в частині визнання дійсним Договору про безоплатну передачу майна, оскільки зобов'язання Відповідача по виконанню рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/3789/15 не припинилось.

Крім того, щодо повноважень голови правління Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» на укладення Договору новації чи Договору про безоплатну передачу майна суд зазначає наступне.

В обґрунтування повноважень голови правління на укладення зазначених в абзаці вище Договорів Позивачем додано рішення Позачергових зборів Правління Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг», оформленого протоколом №1 від 22.02.2016р., зазначене рішення підписано всіма членами правління.

На підтвердження наявності повноважень у Правління щодо надання дозволу голові правління на укладення договорів, істотними умовами яких є передача у власність Позивачу приміщень на суму 241700грн. Відповідачем надано статут Товариства Відповідача, затверджений Загальними зборами ВАТ «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» 28.11.2001р., зареєстрований Виконкомом Бориславської Ради народних депутатів за реєстраційним номером 38-р від 12.02.2002р. (далі - Статут).

Відповідно до п.п.6.6, 6.10 Статуту, до компетенції правління відносяться усі питання діяльності Товариства, окрім тих, що згідно з чинним законодавством, цим Статутом або рішенням вищого органу Товариства віднесені виключно до компетенції іншого органу Товариства; вищий орган може приймати рішення про передачу частини належних йому прав до компетенції правління; на підставі рішень, прийнятих правлінням, голова правління видає накази та інші розпорядчі документи щодо діяльності Товариства; всі документи, пов'язані з розпорядженням майна та фінансами Товариства, повинні бути підписані головою правління Товариства у відповідності з чинним законодавством.

Згідно п.22 ч.2 ст.33 Закону України «Про акціонерні товариства», до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Сторонами ж не надано суду доказів того, що ринкова вартість майна, що є предметом підписаних між Сторонами Договору новації та Договору про безоплатну передачу майна, не перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.

При цьому суд зазначає, що в силу принципу змагальності, встановленого ст.43 ГПК України, з врахуванням вимог ст.38 ГПК України, суд позбавлений можливості самостійно збирати докази впродовж розгляду справи. Крім того, згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Позивачем не доведено наявності повноважень у голови правління на укладення як Договору новації, так і Договору про безоплатну передачу майна, визнати дійсним який просить Позивач, а відтак, не доведено наявність необхідної умови, яка, в силу ст.203 ЦК України, є необхідною для чинності правочину, а відтак, не доведено наявності підстав для задоволення позову в частині визнання Договору про безоплатну передачу майна дійсним.

Крім того, в обґрунтування повноважень голови на укладення Договорів новації та про безоплатну передачу майна Відповідачем надано рішення позачергових Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг», оформлене протоколом №1 від 27.04.2015р., відповідно до якого вирішено продати належну на праві власності Товариству будівлю за адресою: АДРЕСА_5 за ціною не менше 75тис.грн., для чого надати повноваження голові правління вчиняти відповідний правочин.

Відтак, Загальними зборами акціонерів вирішено питання щодо можливості відчуження не двох будівель (які є предметом Договору про безоплатну передачу майна та є предметом позовної вимоги щодо визнання права власності), а однієї будівлі.

Крім того, відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 11.04.2012р., виданих Виконавчим комітетом Бориславської міської ради (наявних в інвентаризаційній справі №4985 та інвентаризаційних справах), Відповідач є власником павільйону (площею 176,4м2), будівлі складу допоміжних матеріалів (546м2), будівлі головного корпусу (3465,4м2), будівлі складу готової продукції (460,6м2), будівлі котельні (81,6м2), будівлі їдальні (417,3м2), будівлі прохідної (16,4м2), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3. У Рішенні ж Загальних зборів (протокол №1 від 27.04.2015р.) не зазначено яку саме будівлю вирішено продати.

Також суд зазначає, що Рішенням Загальних зборів (протокол №1 від 27.04.2015р.) вирішено продати будівлю за адресою АДРЕСА_5. Проте, відповідно до інвентаризаційної справи №4627 та реєстраційної справ (наданих суду «Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» супровідним листом від 18.07.2016р. вх.№30166/16) власником будівлі за адресою АДРЕСА_5 є інша (не Відповідач) особа. Згідно ж інвентаризаційної справи №4985 та реєстраційних справ, в тому числі описаних вище свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 11.04.2012р., Відповідач є власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_3. При цьому суд зазначає, що, відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Бориславської міської ради від 06.03.2012р. №64, вирішено присвоїти ВАТ «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» номер АДРЕСА_3. Відтак, станом на момент прийняття Загальними зборами Рішення (протокол №1 від 27.04.2015р.) адреса: вул.Коновальця, 9 В вже була присвоєна Відповідачеві.

Наведене є додатковим доказом відсутності повноважень у голови правління на укладення як Договору новації, так і Договору про безоплатну передачу майна, визнати дійсним який просить Позивач, а відтак, не доведено наявність необхідної умови, яка, в силу ст.203 ЦК України, є необхідною для чинності правочину, а відтак, не доведено наявності підстав для задоволення позову в частині визнання Договору про безоплатну передачу майна дійсним.

Суд також зазначає, що, як описано вище в мотивувальній частині рішення, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.04.2012р., виданого Виконавчим комітетом Бориславської міської ради, Відкритому акціонерному товариству «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» на праві приватної власності належить 1/1 частка будівлі складу допоміжних матеріалів, 1Д, загальна площа 546,4кв.м за адресою АДРЕСА_5. Наведене також підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №36774150 від 17.12.2012р.

Позивач ж у позовній заяві просить визнати за ним право власності на приміщення 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази того, що приміщення механічної майстерні є будівлею складу допоміжних матеріалів, право власності на яку просить визнати Позивач.

Рішенням Позачергових зборів Правління Відкритого акціонерного товариства «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг», оформлене протоколом №1 від 22.02.2016р., підписані Сторонами Договір новації та Договір про безоплатну передачу майна стосувались саме механічної майстерні, а не будівлі складу допоміжних матеріалів.

Суд також зазначає, що в силу вимог ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами ж не обґрунтовано додержання зазначених вище вимог законодавства при зобов'язанні Відповідача, за підписаними Договорами новації та про безоплатну передачу майна, передачі Позивачу спірного майна за зобов'язаннями Відповідача, які виникли в останнього внаслідок проведеного Позивачем ремонту у спірному належному Відповідачу майні, яке Позивач, згідно доводів Сторін, використовував як орендар (орендодавець Відповідач); тобто, взамін зобов'язання щодо здійснення оплати за виконані Позивачем ремонті (будівельні) роботи в орендованому ним майні Відповідач втрачає (передає Позивачу) право власності на все спірне майно; при цьому суд зазначає, що вартість ремонтних (будівельних) робіт склала понад 99% вартості спірного майна.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що Договір новації, на виконання якого підписано Договір про безоплатну передачу майна, є неукладеним, беручи до уваги інші встановлені вище судом обставини та зроблені висновки, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання дійсним Договору про безоплатну передачу майна.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі відмову судом в задоволенні позовної вимоги щодо визнання Договору про безоплатну передачу майна дійсним, беручи до уваги вищенаведені положення чинного законодавства, в тому числі ст.ст.328, 334 ЦК України, суд зазначає про відсутність правових підстав до задоволення позову в частині визнання за Позивачем права власності на на приміщення 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3 та павільйону площею 176кв.м за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

20.09.2016р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 26.09.2016р.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем за подання позовної заяви до суду Квитанцією від 10.03.2016р. №0.0.517395675.1 сплачено судовий збір в розмірі 3625,50 грн. оригінал вказаної Квитанції є додатком №1 до позовної заяви.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п.п.1,2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Нормою статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2016 рік» передбачено, що станом на 01.01.2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 грн. 00 коп.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.2.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 55 ГПК України у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог ціна позову визначається загальною сумою усіх вимог.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), що, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду заявлено одну вимогу майнового характеру - про визнання за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 права власності на приміщення 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3 та павільйону площею 176кв.м за адресою: АДРЕСА_4, а також одну вимогу немайнового характеру - про визнання дійсним Договору №2 про безоплатну передачу майна від 01.03.2016р., що укладений Відкритим акціонерним товариством «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 про передачу Відкритим акціонерним товариством «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» у власність Фізичні особі-підприємцю ОСОБА_2 приміщення 546,4кв.м (механічної майстерні) за адресою: АДРЕСА_3 та павільйону площею 176,4кв.м за адресою: АДРЕСА_4, та визначено ціну позову в розмірі 241700,00 грн.

Однак, як вбачається із долучених до матеріалів справи висновків від 22.04.2016р. про вартість майна станом на 15.04.2016р., складених ФОП ОСОБА_11 (сертифікат ФДМУ №17041/14 суб'єкта оціночної діяльності від 11.10.2014р.), а також звітів про оцінку майна ФОП ОСОБА_11, ринкова вартість павільйону літ. «Ж-1» загальною площею 176,4м2 (власником якого є ВАТ «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» та який знаходиться за адресою АДРЕСА_5) становить 145000,00 грн., ринкова вартість будівлі складу допоміжних матеріалів літ. «Д-1» загальною площею 546,4м2 (власником якого є ВАТ «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» та який знаходиться за адресою АДРЕСА_5) становить 97000,00 грн. Наведене підтверджується також звітом про оцінку майна ФОП ОСОБА_11

Таким чином, загальна вартість майна, на яке Позивач просить суд визнати право власності становить 242000,00 грн.

Відтак, судом встановлено, що сума судового збору, належного до сплати за подання позовної заяви до суду повинна становити 5008,00 грн. (3630,00 грн. за позовною вимогою про визнання права власності + 1378,00 грн. за позовною вимогою про визнання договору дійсним).

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що, відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, залишити сплачений Квитанцією від 10.03.2016р. №0.0.517395675.1 судовий збір в розмірі 3625,50 грн. за Позивачем та стягнути з Позивача в доход Державного Бюджету України 1382,50 грн. суми недоплаченого судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.5 ст. 124, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-3, 4-5, 4-7, 22, 33, 34, 35, 38, 43, 44, 55, 49, 78, 82-85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.16, 209, 213, 220, 328, 334, 346, 509, 525, 604, 626, 627, 629, 640, 655, 657, 719 ЦК України, п.22 ч.2 ст.33 Закону України «Про акціонерні товариства», суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (82300, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного Бюджету України 1382,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя-головуючий Фартушок Т. Б.

Суддя Блавацька-Калінська О.М.

Суддя Трускавецький В.П.