Рішення № 61588236, 19.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016Справа №910/14173/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Медфарком-центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ-2002"

про стягнення 318004,85 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Гончаров О.О. за довіреністю № 131 від 06.11.2012

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Медфарком-центр" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ-2002" (відповідача) про стягнення з останнього 318004,85 грн. заборгованості за Договором № 0112/15 від 01.12.2015 (з урахуванням змін і доповнень до нього від 01.02.2016), з яких: 290000,00 грн. заборгованості, 4929,85 грн. 3 % річних, 23075,00 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором № 0112/15 від 01.12.2015 (з урахуванням змін і доповнень до нього від 01.02.2016), щодо повернення позивачу позики в повному обсязі не пізніше 29.02.2016. Відповідач повернув суму позики лише частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 290000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 було порушено провадження у справі № 910/14173/16, розгляд справи призначено на 19.09.2016 о 11:20 год.

В судове засідання, призначене на 19.09.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.09.2016, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 04.08.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 12А), яка відповідає місцезнаходженню відповідача згідно наявних в матеріалах справи відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103038826550 підтверджує факт одержання ухвали суду про порушення провадження у справі уповноваженим представником відповідача 10.08.2016.

Як зазначено у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до п.п. 3.9.1 п. 3.9 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п.п 3.9.2 п. 3.9 вказаної постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.09.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2016 подав супровідний лист, згідно якого підтвердив відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що є предметом розгляду даної справи, а також відсутність рішення з такого спору. Згідно наведеного супровідного листа позивач також надав копії власних статутних документів для приєднання до матеріалів справи. Супровідний лист і додані до нього документи залучені до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 19.09.2016 здійснювався розгляд справи по суті.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.09.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2015 між Приватним акціонерним товариством "Медфарком-центр" (позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ-2002" (позичальник, відповідач) було укладено Договір № 0112/15 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, позикодавець (позивач) надає позичальнику (відповідачу) строкову безвідсоткову позику, а позичальник зобов'язується повернути зазначену позику в строки, вказані у даному Договорі.

Розмір позики відповідно до п. 2.1 Договору складає 500000,00 грн., а пунктом 2.2 Договору (в редакції змін і доповнень до нього від 01.02.2016) узгоджено строк повернення позики не пізніше 29.02.2016.

Відповідно до п. 3.2 Договору позичальник зобов'язався повернути вищевказану суму не пізніше строку, вказаного у п. 2.2 Договору.

Платіжним дорученням № 4646 від 16.12.2015 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму позики в розмірі 500000,00 грн. згідно Договору № 0112/15 від 01.12.2015.

Як зазначив позивач, відповідач не повернув суму позики в розмірі 500000,00 грн. в строк, встановлений п. 2.2 Договору, в редакції змін і доповнень до нього від 01.02.2016.

Позивач також зазначив, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення позики в розмірі 500000,00 грн., наданої на підставі Договору (лист позивача № 149 від 15.03.2016 та претензія позивача про повернення коштів від 13.05.2016), проте відповідач лише частково повернув суму наданої позики в загальному розмірі 210000,00 грн., здійснивши перерахування на розрахунковий рахунок позивача 12.05.2016 суми в розмірі 100000,00 грн., 23.05.2016 - суми в розмірі 20000,00 грн., 25.05.2016 - суми в розмірі 20000,00 грн., 03.06.2016 - суми в розмірі 20000,00 грн., 12.07.2016 - суми в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 12.05.2016 по 12.07.2016.

Наразі, в повному обсязі та в строк, встановлений Договором, в редакції змін і доповнень до нього від 01.02.2016 (не пізніше 29.02.2016), відповідач не повернув позику позивачу, у зв'язку з чим спірна заборгованість відповідача за Договором визначена позивачем в розмірі 290000,00 грн. (500000,00 грн. - 210000,00 грн. = 290000,00 грн.).

Відповідач в судове засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір позики, а тому саме умови укладеного сторонами Договору № 0112/15 від 01.12.2015 та відповідні положення статей параграфу 1 глави 71 підрозділу 1 розділу III книги п'ятої ЦК України регулюють права та обов'язки сторін при одержанні та поверненні позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов пункту 2.2 Договору (в редакції змін і доповнень до нього від 01.02.2016), відповідач був зобов'язаний повернути позику позивачу не пізніше 29.02.2016.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню позики в частині суми в розмірі 290000,00 грн. (500000,00 грн., загальний розмір наданої позивачем відповідачу позики, - 210000,00 грн., частина суми наданої позики, повернута відповідачем позивачу в період з 12.05.2016 по 12.07.2016, = 290000,00 грн.), у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за Договором у розмірі 290000,00 грн., доказів сплати якої станом на час вирішення справи по суті матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 290000,00 грн. заборгованості за Договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі 290000,00 грн.

Крім того, оскільки відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасного повернення позики, позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача 4929,85 грн. 3 % річних за період з 01.03.2016 по 19.07.2016, 23075,00 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2016 по 22.05.2016.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, визначеного умовами Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем в якості додатку до позовної заяви розрахунку 3% річних за період з 01.03.2016 по 19.07.2016 та інфляційних втрат за період з 01.03.2016 по 22.05.2016, суд дійшов висновку, що позивач вірно визначив з 01.03.2016 початок періоду прострочення грошового зобов'язання з повернення позики в сумі 500000,00 грн., а також вірно визначив розмір позики та періоди прострочення оплати позики з урахуванням здійснених відповідачем часткових платежів по її поверненню, а тому вимоги позивача про стягнення з 4929,85 грн. 3 % річних за період з 01.03.2016 по 19.07.2016 та 23075,00 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2016 по 22.05.2016 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 4770,07 грн. повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ-2002" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 12А, ідентифікаційний код 32041844) на користь Приватного акціонерного товариства "Медфарком-центр" (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 60; ідентифікаційний код 33239630) 290000,00 грн. (двісті дев'яносто тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, 4929,85 грн. (чотири тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 85 грн.) 3% річних, 23075,00 грн. (двадцять три тисячі сімдесят п'ять гривень 00 коп.) інфляційних втрат, 4770,07 грн. (чотири тисячі сімсот сімдесят гривень 07 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2016

Суддя Гумега О.В.