Рішення № 61588141, 23.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2016Справа №910/19450/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля"простягнення 8 208 520, 56 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Коротун О.М. - представник за довіреністю;від першого відповідача:Насонов Є.В. - представник за довіреністю;від другого відповідача:не з'явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі - позивач, ПАТ "КБ "Український фінансовий світ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" (далі - перший відповідач, ТОВ "Монтажінвест") про стягнення з останнього основного боргу в сумі 6 500 000, 00 грн. та нарахованими процентами в сумі 1 708 520,56 грн. відповідно до кредитного договору від 19.09.2013 року за № 008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 року позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" про стягнення основного боргу за кредитом в сумі 6 500 000, 00 грн. та заборгованості за нарахованими процентами в сумі 1 708 520, 56 грн. відповідно до кредитного договору від 19.09.2013 року за № 008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ"КБ"УФС" Гончарова Сергія Івановича залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 року - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2016 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Оберемко Р.А. задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.0.2016 року у справі № 910/19450/15 скасовано. Справу № 910/19450/15 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року справу № 910/19450/15 призначено до розгляду у судовому засіданні 29.07.2016 року.

Судом прийнято до уваги, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи відповідно до вимог статті 111 №І ГПК України. У якості фактів, які повинні бути досліджені судом під час нового розгляду спору по даній справі є:

- надання відповідної оцінки обставинам, викладеним у позовній заяві щодо неможливості позивача надати оригінали кредитного договору та договору про переведення боргу;

- надання оцінки первинним документам (меморіальні ордери, платіжні доручення, надані відповідачем на підтвердження сплати ним відсотків за користування кредитними коштами);

- залучення до участі у справі первісного боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля", з метою з'ясування обставин щодо вибуття його із зобов'язання і вступ у зобов'язання нового боржника, а також з'ясування можливості витребування у ТОВ "Ресурсдонвугілля" оригіналів чи копій кредитного договору від 19.09.2013 року № 008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії та договору про переведення боргу від 31.03.2014 року.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, і судом з урахуванням вимог ст.ст. 4І, 4і ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Представник позивача наполягав на позові. Відповідно до ст. 24 ГПК України надав клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля". Обґрунтовуючи дане клопотання тим, що відповідач заперечує проти переведення на нього заборгованості по кредитному договору від 19.09.2013 року за № 008/2283-Кл на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест", а тому позивач вважає за можливим залучити до участі іншого відповідача - первісного боржника за кредитним договором, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля".

Керуючись ст. ст. 24, 33, 34, 43 ГПК України, суд задовольнив клопотання позивача про залучення до участі у справі іншого відповідача, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля" (далі - другий відповідач, ТОВ "Ресурсдонвугілля").

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надав усні пояснення по справі, посилаючись, зокрема на доводи, викладені у письмових поясненнях по суті позовних вимог, поданих через загальний відділ діловодства суду 27.07.2016 року.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 26.08.2016 року.

Крім того, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля" знаходиться за адресою: 83015, м. Донецьк, пр-т. Миру, 13, на Офіційному веб-порталі "Судова влада України" було розміщено повідомлення про призначення до розгляду справи № 910/19450/15 на 26.08.2016 року (повідомлення розміщене 02.08.2016 року).

У судовому засіданні 26.08.2016 року представник позивача наполягав на позові, надав усні та письмові пояснення по справі, відповідно до яких позивач вважає, що в матеріалах справи знаходиться достатня кількість документів, які свідчать про суть господарських правовідносин між банком та відповідачами.

Перший відповідач позов не визнавав посилаючись на те, що належним відповідачем по даній справі є другий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля".

Другий відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 29.07.16 р. не виконав.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання представника другого відповідача, що перешкоджає розгляду спору по суті, суд вирішив відкласти розгляд справи на 23.09.2016 року.

31.08.2016 року на Офіційному веб-порталі "Судова влада України" було розміщено повідомлення до уваги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля" про призначення до розгляду справи № 910/19450/15 на 23.09.2016 року.

У судовому засіданні 23.09.2016 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог та 16.09.2016 року через канцелярію Господарського суду міста Києва позивачем було подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: роздруківок із Єдиного державного реєстру судових рішень копій судових рішень у справах за позовами Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до позичальників про стягнення заборгованості по кредитним договорам, згідно з додатком до клопотання.

Також, 16.09.2016 року позивач через загальний відділ діловодства суду звернувся із заявою про уточнення позовних вимог із врахуванням залучення до участі у справі іншого відповідача, відповідно до якої просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" заборгованість по кредитному договору від 19.09.2013 року № 008/2283-Кл, що станом на 01.07.2015 року складала 8 208 520, 56 грн., з яких заборгованість по кредиту 6 500 000, 00 грн., заборгованість по процентах 1 708 520, 56 грн.

Відповідно до п 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Суд дійшов висновку, що позивачем у справі було змінено одночасно підстави та предмет позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Отже, суд відмовляє у задоволенні заяви ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" про уточнення позовних вимог.

Представник першого відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду усні пояснення.

Другий відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 23.09.2016 року не забезпечив, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва не виконав, хоча судом було вчинено всі дії, спрямовані на повідомлення другого відповідача про час та місце розгляду справи № 910/19450/15.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.09.2016 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та першого відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із фактичних даних, наведених у позовній заяві, 19.09.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля" було укладено Кредитний договір № 008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії (далі - кредитний договір). За користування кредитними коштами, як відзначає позивач, встановлено плату в розмірі 26,00% річних.

На підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014 року, укладеного між ТОВ "Ресурсдонвугілля" та ТОВ "Монтажінвест" до кредитного договору № 008/2283-Кл від 20.12.2012 перенесено позичкову заборгованість на першого відповідача.

Відповідно до кредитного договору, дата остаточного повернення отриманого в межах кредитної лінії кредиту - 25.08.2015 року.

В межах відкличної відновлюваної кредитної лінії першому відповідачеві було надано кредитні кошти в сумі 6 500 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 185_51 від 31.03.2014 року, призначення платежу перенесення позичкової заборгованості згідно дог. № 008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії від 19.09.2013 (з усіма змінами та доповненнями), на підставі дог. про переведення боргу від 31.03.2014.

Позивач посилається на те, що вказаний меморіальний ордер № 185_51 від 31.03.2014 року є підтвердження видачі кредитних коштів в сумі 6 500 000, 00 грн. саме першому відповідачу в межах відкличної відновлюваної кредитної лінії.

При цьому, суд зазначає, що жодної копії кредитного договору на відкриття кредитної лінії №008/2283-Кл від 19.09.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля", та договору про переведення боргу від 31.03.2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" до матеріалів справи учасниками судового процесу долучено не було, оригіналів таких договорів для огляду суду надано також не було, у зв'язку з чим встановити умови договорів, на які посилається позивач не видається можливим.

Після часткового погашення заборгованості за відсотками перший відповідач припинив виконувати взяті за кредитним договором зобов'язання, не повернув залишок кредиту і не сплатив проценти за користування наданими коштами, внаслідок чого станом на 01.07.2015 року виникла заборгованість, яка складає 8 208 520, 56 грн.:

- поточна заборгованість за кредитом 6 500 000, 00 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами 1 708 520, 56 грн.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з першого відповідача заборгованість за кредитним договором № 008/2283-Кл від 19.09.2013 у сумі 8 208 520, 56 грн.(заборгованість за неповернутим кредитом - 6 500 000 ,00 грн.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 1 708 520, 56 грн.).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Як встановлено судом, Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" було здійснено перенесення простроченої позичкової заборгованості, що виникла, на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014 року, укладеного між ТОВ "Ресурсдонвугілля" та ТОВ "Монтажінвест" до кредитного договору № 008/2283-Кл від 20.12.2012, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест", що підтверджується долученим до позову меморіальним ордером №185_51 від 31.03.2014 року.

Так, як зазначає позивач у позові, вказаний меморіальний ордер № 185_51 від 31.03.2014 є підтвердження видачі кредитних коштів в сумі 6 500 000,00 грн. саме відповідачу в межах відкличної відновлювальної кредитної лінії, а також одночасно підтвердженням перенесення простроченої позичкової заборгованості позичальника (другого відповідача) перед позивачем в сумі 6 500 000, 00 грн. на першого відповідача (на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014).

З цього приводу суд зазначає, що з огляду на вказані у складеному позивачем меморіальному ордері № 185_51 від 31.03.2014 реквізити (платник - перший відповідач; призначення платежу - перенесення простроченої заборгованості на підставі договору про переведення боргу), даний документ банку не може підтверджувати видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" кредитних коштів за кредитним договором на відкриття кредитної лінії № 008/2283-Кл.

Що ж до вказаних у позові обставин стосовно переведення на першого відповідача боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля" за даним договором, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно зі статтею 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 Цивільного кодексу України визначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Наведені положення чинного законодавства України дають підстави для висновку, що заміна боржника у зобов'язанні (в даному разі у зобов'язанні другого відповідача щодо повернення наданих кредитних коштів) може відбуватись виключно за згодою кредитора (в даному разі банку - позивача), а правочин щодо заміни кредитора повинен бути вчинений у письмовій формі.

Тобто, договір про переведення боргу повинен містити волевиявлення попереднього боржника на передання боргу та волевиявлення нового боржника щодо прийняття на себе відповідного зобов'язання, за умови отримання при цьому згоди кредитора.

В той же час, суд зазначає, що жодної копії (оригіналу для огляду) договору про переведення боргу, на підставі якого позивач дійшов висновку про перехід до першого відповідача обов'язків зі сплати заборгованості другого відповідача, та на підставі якого позивачем складено меморіальний ордер № 185_51 від 31.03.2014 у підтвердження перенесення простроченої позичкової заборгованості на суму 6 500 000, 00 грн., суду не надано.

Більше того, як зазначає відповідач, жодного договору про переведення боргу відносно зобов'язань ТОВ "Ресурсдонвугілля" за кредитним договором № 008/2283-Кл від 19.09.2013 року не укладалося між ТОВ "Монтажінвест" та ПАТ "КБ "Український фінансовий світ".

ТОВ "Монтажінвест" погасив частину грошових зобов'язань ТОВ "Ресурсдонвугілля" перед позивачем у розмірі 453 397, 28 грн. згідно прохання керівництва ТОВ "Ресурсдонвугілля", що було викладене у відповідному листі від 31.03.2014 року вих. № 58. Вказане погашення було здійснено за умови подальшого відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" суми сплачених процентів не пізніше закінчення 2015 року, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок.

З огляду на вищенаведене, за відсутності належних та допустимих в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів у підтвердження існування правочину щодо переведення на відповідача боргу другого відповідача стосовно сплати існуючої перед позивачем заборгованості, зокрема, у заявленому в позові розмірі, відсутні підстави вважати, що такий правочин було вчинено, у зв'язку з чим, відповідно, відсутні підстави вважати, що на першого відповідача було переведено борг та саме перший відповідач є новим боржником у зобов'язанні, невиконанням якого обґрунтований позов.

Більше того, як встановлено судом, відповідачем було сплачено грошові кошти в сумі 453 397, 28 грн. відповідно до платіжного доручення № 40я007 від 04.04.2014 року; платіжного доручення № 50я002 від 06.05.2014 року; платіжного доручення № 60я001 від 06.06.2014 року; платіжного доручення № 70я004 від 04.07.2014 року. В усіх вказаних платіжних дорученнях призначення платежу - сплата відсотків по кредиту по договору № 008/2283-Кл від 19.09.2013 року.

Суд зазначає, що за змістом ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

В той же час, положеннями ст. 528 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Наведені норми цивільного законодавства дають підстави для висновку, що будь-яка особа вправі виконати зобов'язання замість боржника (якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто), а кредитор в такому разі повинен прийняти це виконання як належне. Водночас, часткове виконання зобов'язання боржника іншою особою саме по собі ще не свідчить про перехід до останньої такого зобов'язання в повному обсязі (за відсутності відповідного правочину щодо переходу зобов'язання - переведення боргу), так як не містить чіткого волевиявлення відповідача на прийняття на себе обов'язку щодо виконання зобов'язання у повному обсязі. Так само відсутні і докази волевиявлення другого відповідача (позичальника) на переведення свого боргу у повному обсязі на іншу особу.

Так, суд зазначає, що з листа № 58 від 31.03.2014 не вбачається волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля" на переведення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" боргу у повному обсязі, в тому числі, й у сумі, заявленій у позові.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що погашення першим відповідачем процентів за кредитним договором № 008/2283-Кл від 19.09.2013 здійснювалось на підставі досягнутої між першим відповідачем та другим відповідачем домовленості (лист № 58 від 31.03.2014).

Щодо доводів позивача про наявність належних та допустимих доказів у підтвердження обставин, якими обґрунтовані вимоги, зокрема, щодо існування меморіального ордеру №185_51 від 31.03.2014, з відповідними посиланнями на Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. № 254 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 року за № 559/7880, суд зазначає таке.

Так, відповідно до п.п. 4.1.-4.7. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. № 254 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 року за № 559/7880, операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Касовими документами оформляються операції з готівкою. Вони поділяються на прибуткові та видаткові. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України. Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку). Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Так, суд зазначає, що за умови наявності посилання на договір переведення боргу від 31.03.2014 у меморіальному ордері № 185_51 від 31.03.2014, який, з огляду на положення наведених вище нормативно-правових актів, є виключно внутрішнім документом банку, та відсутності у зв'язку з ненаданням суду оригіналу/копії такого договору переведення боргу від 31.03.2014, як первинного документу, на підставі якого, за твердженням позивача, відбувся перехід до першого відповідача обов'язків боржника за зобов'язанням та який є належним доказом у підтвердження волевиявлення першого відповідача на прийняття на себе обов'язку щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними, у суду відсутні підстави вважати, що такий договір було укладено, а отже доводи позивача є такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" про стягнення 8 208 520, 56 грн. не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 28.09.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко