Рішення № 61588122, 19.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016Справа №910/14632/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача

ОСОБА_1

про стягнення 500 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Горбунова Г.М. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування в сумі 13 629,84 грн., виплаченого заявником страхувальнику за договором №1994394-02-19-01 від 04.06.2015р. добровільного страхування наземного транспорту.

Ухвалою від 15.08.2016р. було порушено провадження по справі №910/14632/16 та призначено її розгляд на 05.09.2016р. Одночасно, ухвалою від 15.08.2016р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

Представник позивача у судовому засіданні 05.09.2016р. надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.09.2016р. надав відзив на позов.

Представник третьої особи у судове засідання 05.09.2016р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 05.09.2016р. року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 19.09.2016р.

Представник позивача 19.09.2016р. подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 500 грн. Означена заява була розглянута та прийнята судом з урахуванням наступного.

У відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги, викладені в останній.

Відповідач та третя особа у судове засідання 19.09.2016р. не з'явились, представників не направили, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористались, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач та третя особа не з'явились у судове засідання 19.09.2016р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 19.09.2016р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2015р. у Святошинському районі міста Києва на вулиці Академіка Туполева, 1 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1, керування яким здійснював ОСОБА_1, 2. Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_2, керування яким здійснював ОСОБА_3 та 3. ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_3, керування яким здійснювала ОСОБА_4.

Згідно постанови від 16.10.2015р. Святошинського районного суду м.Києва у справі №759/15540/15-п дорожньо-транспортна пригода сталась в результаті порушення водієм автомобіля Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_4, ОСОБА_3 вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України.

Одночасно, згідно постанови від 07.10.2015р. Святошинського районного суду м.Києва у справі №759/15539/15-п винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди також визнано ОСОБА_1 з огляду на порушення останнім п.13.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до договору №1994394-02-19-01 від 04.06.2015р. добровільного страхування наземного транспорту страховиком майнових інтересів власника транспортного засобу Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_2, пов'язаних з володінням та користуванням транспортним засобом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО».

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, страхувальник на підставі договору №1994394-02-19-01 від 04.06.2015р. звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» з заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просив перерахувати відповідну суму грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування.

З метою встановлення обставин страхового випадку представниками страховика було проведено огляд транспортного засобу Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_2, про що складено відповідний акт.

Згідно рахунку-фактури №АОТ0000575 від 14.09.2015р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ОПЛОТ» (станція технічного обслуговування), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_2 становила 28 259,67 грн.

29.10.2015р. представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №3585-2. Відповідно до означеного страхового акту страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику на підставі договору договору №1994394-02-19-01 від 04.06.2015р. страхового відшкодування в сумі 28 259,67 грн. за наслідками настання 07.09.2015р. страхового випадку При цьому, частина суми відшкодування в розмірі 4197,50 грн., була зарахована позивачем в рахунок несплаченого страхового платежу, що відповідає умовам п.16.11 договору №1994394-02-19-01 від 04.06.2015р.

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №13462 від 29.10.2015р. на суму 24062,17 грн. підтверджується, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» було виплачено страхове відшкодування страхувальнику шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ОПЛОТ» (станція технічного обслуговування).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 Постанови №6 від 27.03.1992р. Пленуму Верховного Суду України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як зазначалось вище, наявними в матеріалах справи постановами від 16.10.2015р., від 07.10.2015р. Святошинського районного суду м.Києва у справах №759/15540/15-п та №759/15539/15-п підтверджується, що дорожньо-транспортна пригода 07.09.2015р. сталась з огляду на порушення водіями Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1 та Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_2 п.13.1 Правил дорожнього руху України.

Отже, враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи свідчать про вину двох учасників дорожньо-транспортної пригоди, у даному випадку з метою визначення розміру страхового відшкодування, яке підлягає виплаті позивачу, судом повинно бути встановлено ступінь вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди. Аналогічну позицію наведено в Постанові №4 від 01.03.2013р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, які затверджено Постановою №1306 від 10.10.2001р. Кабінету Міністрів України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктами 1.4, 1.5 Правил дорожнього руху передбачено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Для забезпечення безпеки дорожнього руху водії зобов'язані, зокрема, бути уважними, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 13.1 Правил визначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Безпечна дистанція - це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.

У постановах від 16.10.2015р., від 07.10.2015р. Святошинського районного суду м.Києва у справах №759/15540/15-п та №759/15539/15-п вказано, що кожним з водіїв не було дотримано безпечної дистанції, що призвело до зіткнення транспортних засобів.

Отже, з огляду на все наведене вище, приймаючи всі обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 07.09.2015р., виходячи з того, що обидва водії допустили однакові порушення Правил дорожнього руху, суд дійшов висновку щодо рівного ступеню вини кожного з водіїв, а саме як ОСОБА_3 так і ОСОБА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника (водія) транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/0616483. Вказаним полісом визначено франшизу в сумі 1000 грн. та ліміт відповідальності страховика по майну на рівні 50 000грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Враховуючи висновки суду стосовно рівного ступеню вини кожного з водіїв у вчиненні 07.09.2015р. дорожньо-транспортної пригоди, а саме ОСОБА_3 і ОСОБА_1, з огляду на суму страхового відшкодування сплачену заявником згідно договору №1994394-02-19-01 від 04.06.2015р., суд зазначає, що у відповідача виник обов'язок з виплати страхового відшкодування в сумі 13 129,84 грн. (з урахуванням розміру франшизи, який передбачено полісом №АІ/0616483).

Матеріалами справи підтверджується, що 16.05.2016р. позивачем було направлено на адресу відповідача регресну вимогу №2713 від 13.05.2016р.

Представленим суду платіжним дорученням №26392 від 01.09.2016р. підтверджується, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» було перераховано на рахунок Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» страхове відшкодування в сумі лише 12629,84 грн. Вказані обставини заявником було підтверджено протягом розгляду справи. Доказів перерахування відповідачем на рахунок позивача страхового відшкодування в повному обсязі матеріали справи не містять.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 500 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, ЄДРПОУ 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м.Київ, Голосіївський район, вул.Казиміра Малевича, буд.31, ЄДРПОУ 31650052) страхове відшкодування в сумі 500 грн. грн. та судовий збір в розмірі 1378 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

26.09.2016р.

Суддя О.М. Спичак