Постанова № 61587556, 24.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 р. Справа № 804/14515/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріРешетнік А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Ліфлянчика С.І. Гагарського А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санойл-Агро» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санойл-Агро» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000282202 від 09.09.2015 року, винесене Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Санойл-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 30.04.2015 року при взаємовідносинах з ТОВ «Статус Агро», за результатами якої, складено акт від 26.08.2015 року № 3/04-10-22-02/38548121. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000282202 від 09.09.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 201 420,00 00 грн., з яких 161 136,00 грн. основний платіж, 40 284,00 грн. штрафні (фінансові) санкції. Позивач вважає, що висновки податкового органу в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволені позовних вимог відмовити. Надав письмові заперечення, у яких зазначено, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Західно-Донбаська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 09.09.2015 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Санойл-Агро» зареєстроване 14 січня 2013 року як юридична особа виконавчим комітетом Павлоградської міської ради та з 17 січня 2013 року перебуває на обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків.

На адресу відповідача надійшла постанова про призначення документальної перевірки від 02.06.2015р. прокуртатури Херсонської області, про призначчен у кримінальному провадженні № 32015230000000098 від 22.05.2015р. позапланову документальну перевірку ТОВ «Санойл-Агро» за період з 01.01.2014 по 30.04.2015 з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських з підприємством ТОВ «Статус Агро».

Так, у період з 13.08.2015 року до 19.08.2015 року Західно-Донбаською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Санойл-Агро».

За результатами вказаної перевірки складено акт № 3/04-10-22-02/38548121 від 26.08.2015 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Санойл-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2014р. по 30.04.2015р. при взаємовідносинах з ТОВ «Статус Агро».

Перевіркою встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України), в результаті чого ТОВ «Санойл-Агро» завищено розмір податкового кредиту внаслідок чого занижено розмір податкового зобов'язання на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 161 136,00 грн.

Таким чином, податковий орган вважає, що ТОВ «Санойл-Агро» не підтверджено факт реальності здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Стандарт Агро», внаслідок чого протиправно завищено розмір податкового кредиту за перевіряємий період з 01.01.2014 року по 30.04.2015 року на загальну суму 161 136,00 грн.

На підставі акту від 26.08.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000282202 від 09.09.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 201 420,00 00 грн., з яких 161 136,00 грн. основний платіж, 40 284,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 28.07.2014 року між ТОВ «Санойл-Агро» та ТОВ «Статус Агро» укладено договір поставки № 28/07-С.

За умовами даного договору ТОВ «Статус Агро» (постачальник) поставив, а ТОВ «Санойл-Агро» (покупець) прийняв та оплатив соняшник у загальній кількості 201.46 грн., вартістю 966 816,00 грн., в тому числі ПДВ 161 136,00 грн.

Ціна, кількість, якість, номенклатура, асортимент та загальна вартість кожної партії товару вказується у видаткових накладних.

На виконання умов договору ТОВ «Статус Агро» на адресу ТОВ «Санойл-Агро» відгружено товар - насіння соняшника, що підтверджено наданими до перевірки рахунками на оплату, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне зазначити.

За приписами п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також пов'язана із господарською діяльністю платника податків.

При цьому п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.200.1-п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б)залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку у будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску).

Встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує зясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку учасників відповідної операції.

Тому, твердження позивача про недоведеність спрямованості його умислу на вчинення дій, що не мають юридичних наслідків, суд не приймає до уваги. Податкова звітність має формуватись на підставі первинних бухгалтерських документів, які для надання їм юридичної сили повинні бути складеними за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обовязкові реквізити, відповідати формі, встановленій законом.

Слід також наголосити на тому, що судовою практикою (ухвали ВАСУ від 12.02.2014 року по справі №К/9991/48350/12, №К/9991/48339/12, №К/9991/54260/12, ухвали ВАСУ від 26.03.2014 року по справі №К/9991/26540/11, №К/9991/28864/11) вироблено правову позицію, за якою при вирішенні аналогічних спорів необхідно з'ясовувати обставини щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Під час перевірки, податковий орган направив позивачу запит від 13.08.2015 року про надання документів та пояснень з наступних питань:

- яка продукція та в якій кількості закуплена підприємством у постачальника ТОВ «Статус Агро»;

- де відбувалася відгрузка товару, яким транспортом доставлено;

- про наявність основних засобів, складських приміщень;

- хто здійснював прийом товару та чи значиться дана особа в штаті підприємства;

- чи є виробником реалізованої продукції (насіння соняшника) підприємство-постачальник ( ТОВ «Статус Агро»);

- про наявність сертифіката якості на отриману від ТОВ «Статус Агро» продукцію (насіння соняшника);

- про наявність сертифіката якості на отриману після переробки насіння соняшникового продукцію ( олію соняшникову та жми соняшниковий).

Проте, ТОВ «Санойл-Агро» не було надано бухгалтерські документи в повному обсязі.

Так, до перевірки не надано акти приймання-передачі товару на складі, як під час приймання товару від контрагента-постачальника, так і під час передачі товару (насіння соняшника) на склад ФОП ОСОБА_5 для зберігання та подальшої переробки, не надано сертифікати якості виробника насіння соняшника, карантинний сертифікат, не надано подорожні листи, що є підтвердженням здійснення вантажних перевезень товару (насіння соняшника), що підтвердили б переміщення товару, також до перевірки не було надано документів про наявність складських приміщень (власних чи орендованих), не надано договорів оренди, не були надані вищевказані документи і у судове засідання під час розгляду справи. Згідно пояснень керівника ТОВ «Санойл-Агро» основні засоби, в тому числі складські приміщення у товариства відсутні.

Проведеним аналізом наявної в податковому органі інформації та її документального підтвердження, та відповідно автоматизованої системи ІС «Податковий блок», встановлено, що товариство, від якого отримано товар (насіння соняшника), тобто ТОВ «Статус Агро», має стан «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, суд звертає увагу на отриману Західно-Донбаською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області постанову Прокуратури Херсонської області від 02.06.2015 року, згідно якої при розгляді кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015230000000098 від 22.05.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, чД ст.212 КК України, встановлено не підтвердження інформації щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Статус Агро» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за перевіряємий період.

Так згідно вищевказаної посанови, основним постачальником сільськогосподарської продукції для ТОВ «Статус Агро» є підприємство ТОВ «АПК Схід», проте згідно інформації відділу Держземагенства у Калачанському районі Херсонської області за ТОВ «АПК Схід» земельні ділянки станом на 01.01.2013р. не обліковуються.

Отже, враховуючи відсутність можливості придбання сільськогосподарської продукції у ТОВ «АПК Схід», на користь ТОВ «Статус Агро» можливість подальшого продажу вказаної сільськогосподарської продукції в подальшому на користь контрагентів-покупців, в тому числі ТОВ «Санойл-Агро», судом оцінюється критично.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у наданому позивачем договорі про постачання сільськогосподарської продукції не зазначено ні об'єми поставки, ні вид товару, ні ціна, ні якість, що не підтверджує господарську операцію та не встановлює придбання товару від продавця до покупця.

Також досліджуючи надані до матеріалів справи ТТН, наприклад ТТН від 31.07.2014р. № Р156 (а.с.55), суд зазначає, що замовник та вантажовідправник зазначений ТОВ «Статус Агро», Донецька обл.., Макіївка, Свердлова, буд.№ 58, вантажоодержувач ТОВ «Санойл-Агро», Дніпропетровська обл.., м.Павлоград, вул.Степового Фронту, буд.10, кв.75, проте пункт навантаження с. Сеньківка, Бориспільський р-н, Київська обл., а пункт розвантаження с.Нова Дача Дніпропетровська обл.

Так суд звертає увагу що вказані ТТН не містять чітких адрес пунктів навантаження та розвантаження товару, крім того вказане ставить під сумнів наявність економічної доцільності вчинення вказаних господарських операцій.

Додаткових доказів, пояснень з приводу адрес пунктів навантаження і розвантаження товару позивачем не надано.

Також судом залучена до матеріалів справи та досліджена в судовому засіданні податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2014р. ТОВ «Статус Агро», згідно якої додатки відсутні, в тому числі додаток АМ, який в свою чергу свідчить про наявність або відсутність основних засобів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сукупність наданих доказів не підтверджує факт реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Статус Агро».

Наявність податкових накладних, за відсутності інших первинних документів, які відображають реальний економічний зміст господарських операцій, підтверджують прийняття та передачу матеріалів та інвентарю, а також рух коштів платника податків, не дає останньому права формувати на підставі таких податкових накладних свій податковий кредит.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність віднесення платником податків до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в рамках таких господарських операцій, незважаючи на наявність у останнього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Тим більше, що приписи абз.2 п.44.1 ст.44 ПК України прямо забороняють платнику податків формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності та іншими документами, пов'язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ТОВ «Санойл-Агро» неправомірно завищено суму податкового кредиту в розмірі 161 136,00 грн., відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що відповідає діючому податковому законодавству України.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення, ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв'язку з чим, судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Санойл-Агро», не повертаються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Санойл-Агро» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова