Ухвала суду № 61586382, 15.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року м.Київ К/800/42/16

К/800/3108/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Мороз Л.Л.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області Євтушенка Вячеслава Михайловича та заступника прокурора Чернігівської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області Євтушенка Вячеслава Михайловича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області Євтушенка В.М., в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 09 липня 2015 року №30 та закрити справу на підставі ст.ст.247, 284, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він на законних підставах тривалий час є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1, проте, відповідач необґрунтовано притягнув його до адміністративної відповідальності за незаконне використання цієї землі.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 вересня 2015 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року частково задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4; скасовано постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 вересня 2015 року; ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково; скасовано постанову Головного спеціаліста відділу контролю за використанням і охороною земель Управління контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області Євтушенко Вячеслава Михайловича від 09 липня 2015 року № 30; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, Головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області Євтушенко В.М. та заступник прокурора Чернігівської області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та залишити в силі постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 вересня 2015 року.

ОСОБА_3 у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області прийнято наказ від 16 червня 2015 року № 154 щодо проведення позапланової перевірки з приводу можливого самовільного зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки в межах охоронної зони водонапірної вежі на території Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

За результатами перевірки 02 липня 2015 року складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 16, за висновками якого ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0.0560 га у с.Сухополова, яка примикає зі сторони городу до земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Також, 02 липня 2015 року складено акт обстеження земельної ділянки № 4 та план схеми земельної ділянки, з яких вбачається, що позивач займає земельну ділянку площею: 37.9 х 19.85=752; 19.85 х 12.48=248; крім того, як зазначено на схемі позивач самовільно займає земельну ділянку площею 27.02 х 19.85=536.

В той же день відповідачем складений припис №000051 щодо усунення порушень та протокол про адміністративне правопорушення №000031.

Постановою від 09 липня 2015 року № 30 позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме самовільне зайняття та використання земельної ділянки площею 0.0560 га в с.Сухополова, яка примикає до городу до земельної ділянки АДРЕСА_1, та накладено штраф у розмірі 170 грн.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.

За визначенням ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за договором купівлі-продажу від 12 березня 1993 року ОСОБА_3 є власником домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням 17-ї сесії 21-ого скликання Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 17 грудня 1993 року позивачу у приватну власність передано земельні ділянки за цією ж адресою: площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських приміщень та площею 0.30 га для ведення особистого підсобного господарства. Пунктом 3 цього рішення вирішено видати ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю.

З урахуванням визначеного законом поняття самовільного зайняття земельної ділянки, вищевказаного рішення сільської ради від 17 грудня 1993 року, чинного на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, наявних у справі матеріалів, зокрема плану-схеми земельної ділянки, колегія суддів вважає вірним висновок апеляційного суду про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, оскільки користування позивачем на день проведення перевірки спірною земельною ділянкою не можна визнати самовільним.

При цьому судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилені посилання відповідача на скасування рішенням Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 23 вересня 2015 року пункту 2 рішення від 17 грудня 1993 року щодо передачі позивачу у власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,30 га в с.Сухополова, оскільки на день проведення перевірки та винесення оскаржуваної постанови цього рішення не існувало, користування позивачем спірною земельною ділянкою здійснювалося на підставі рішення органу місцевого самоврядування і не могло вважатися самовільним.

Доводи касаційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області Євтушенка Вячеслава Михайловича та заступника прокурора Чернігівської області відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді