Ухвала суду № 61586068, 22.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 р.Справа № 820/2600/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2016р. по справі № 820/2600/16

за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд про стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 56 629,01 грн., який непогашений до теперішнього часу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 року та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов. Зазначає, що ОСОБА_1 станом на 08.08.2016 р. має податковий борг у сумі 56629,01 грн., з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, який виник внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов`язання, визначеного на підставі самостійно поданої декларації № 1500005665 від 18.09.2015.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 подала письмове заперечення, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 року без змін.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, виходячи з таких підстав.

Апеляційна скарга обґрунтовується перш за все неправомірністю подання ОСОБА_1 уточненої декларації за іншою формою та в порушення строків.

Основним нормативно правовим актом, що регулює правовідносини між позивачем та відповідачем є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755(далі ПК України).

Згідно п. 14.1.175. с. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Згідно ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями п. 50.1 ст. 50 ПКУ встановлено, що у разі самостійного виявлення помилок, що містяться в раніше поданих Деклараціях, можна виправити двома способами (абз. абз. 1 та 2 п. 50.1 ст. 50 ПКУ):

подати уточнюючий розрахунок до Декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку;

зазначити уточнені показники в складі поточної Декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Проте помилка може стосуватися як заниження податкового зобов`язання, так і його завищення. У будь-якому разі слід виправити її одним із способів, наведених вище.

Самостійно виправити помилку в Декларації можливо лише протягом 1095 днів із дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової Декларації, у якій виникла помилка (п. 50.1, ст. 102 ПКУ).

Підставою для звернення до суду, як зазначає позивач, є податковий борг у сумі 56629,01 грн., з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, який виник внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов`язання, визначеного на підставі самостійно поданої декларації № 1500005665 від 18.09.2015 р. за звітний період 2013 року.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 зазначає, що їй не відомо, яким чином декларація від її ім`я, за підписом невідомої їй особи, потрапила до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, оскільки ані особисто, ані через представника, не подавала до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області декларацію з податку на доходи фізичних осіб за звітний період 2013 рік.

ОСОБА_1 було подано до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області уточнюючу декларацію (вх..23.06.16) за звітний період 2013 року, відповідно до якої у ОСОБА_1 не має доходу, який включається до загального річного оподаткованого доходу, тому ці графи в уточненої декларації були с прочерками.

Згідно з приписами Податкового кодексу України, ОСОБА_1 було подано уточнюючу декларацію за формою, що діяла на дату подання декларації та в строк, що не перевищує 1095 днів, оскільки декларація на яку посилається позивач від 18.09.2015 р. Крім того, строк подачі декларації за 2013 рік починається та закінчується у 2014 році. Тобто не минуло 1095 днів з початку перебігу та з граничного строку подання декларації.

Необгрунтовним є посилання на застосування для декларації за 2013 рік форми затвердженої у 2015 році та заперечення щодо відображених даних (прочерки у рядках).

Відповідно ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. У разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відмова в прийнятті декларації відсутня.

Посилання позивача на прийняття уточненої декларації «до відома», колегія суддів не приймає. Закон передбачає тільки відмову в прийняті декларації.

Враховуючи ст. 50 ПКУ колегія суддів вважає уточнену декларацію зданою.

Відповідно сума податкового боргу не є узгодженою, не підлягає стягненню, оскільки відсутнє узгоджене зобов`язання.

Тому всі інші доводи щодо фактичних обставин, в тому числі описані судом першої інстанції, не впливають на вирішення справи по суті.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні адміністративного позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2016р. по справі № 820/2600/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.09.2016 р.