Ухвала суду № 61585975, 27.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 р. Справа № 876/2273/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

29.12.2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі звернулося в суд з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернополі, в якому, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило: 1)визнати дії відповідача щодо неприйняття до заліку суми витрат пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ потерпілих, суми витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони проведення АТО, неправомірними; 2)зобов'язати відповідача включити в акти щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми витрат пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ потерпілих, суми витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони проведення АТО на загальну суму 3099,13 грн.; 3)стягнути з відповідача в користь позивача суми витрат пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ потерпілих, суми витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони проведення АТО на загальну суму 3099,13 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач, не прийняв до заліку: суми витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну; суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ потерпілих; суми витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони АТО, через що виникла заборгованість за період з червня 2014 року по грудень 2014 року в сумі 3099,13 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не подано доказів, які підтверджують право потерпілих на отримання виплат, зокрема акт про нещасний випадок, висновок МСЕК, а відтак, не можливо встановити, чи підпадають ці виплати під дію Постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року №5-4/4.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, при складанні між УПФУ в місті Тернополі та Відділенням виконавчої дирекції Фонду в м. Тернополі актів щомісячної звірки витрат по особовим справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з червня 2014 року по грудень 2014 року, відповідачем не прийнято до відшкодування суми витрат УПФУ в місті Тернополі за вказаний період на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ потерпілих, суми витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони АТО(а.с.9, 11, 13, 15, 17, 20, 40).

Відповідачем акти щомісячної звірки за спірний період підписувалися з розбіжностями, а саме, згідно таблиць розбіжностей, не враховувалися суми витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ потерпілих, суми витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони АТО в розмірі 3099,13 грн.(а.с.10, 12, 14, 16, 18-19, 21, 41).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Згідно із статтею 25 Основ за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Згідно ст. 21 цього ж Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення держави від 13.03.1992 року, - учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Згідно ст. 1 вказаної Угоди - пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 року встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Відповідно до ст. 3 Угоди від 13.03.1992 року усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Разом з тим, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до п. "а" ст. 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, а також виплати у встановленому законодавством порядку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасників Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників СНД у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Враховуючи вищенаведене, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР в разі такої виплати органами Пенсійного фонду України є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасників Угоди.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №5-4/4 від 04.03.2003року, - не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірок - розраховане на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів чи включення та відшкодування сум грошових коштів (витрат) з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань України у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції повинні вирішуватись вимоги про стягнення зазначених сум витрат, а не вимоги про зобов'язання включення зазначених сум витрат до щомісячних актів звірок, підписання додаткових актів звірки чи зобов'язання прийняти до зарахування відповідних витрат.

Відповідно до вимог п. 4, 5 Порядку №5-4/4, управління Пенсійного Фонду України в районах та містах області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у цих населених пунктах проводять звірку сум витрат, про що складають відповідний акт звірки, який подають Головному управлінню ПФУ та обласному управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. Останні в свою чергу узгоджують суми що підлягають відшкодуванню і подають свою довідку відповідно до Пенсійного Фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Фонд соціального страхування на централізованому рівні до 25 числа, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному Фонду України.

Згідно вимог Порядку №5-4/4, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки, тобто, порядок відшкодування Фондом сум виплачених пенсій передбачено лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України Пенсійному фонду України.

Таким чином, робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, враховуючи відсутність відповідних нормативно-правових актів, які б наділяли їх компетенцією на місцевому рівні вирішувати питання про відшкодування відповідних витрат та проведення взаєморозрахунків без попереднього узгодження сум та перерахування відповідних коштів Пенсійному Фонду України Фондом соціального страхування на централізованому рівні, - не мають законодавчо визначених підстав для здійснення будь-яких розрахунків із управліннями Пенсійного фонду та відшкодування їм на місцевому рівні відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч.2,7 ст.13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Згідно ч.1. ст.35 цього ж Закону для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем не надано доказів, які підтверджують право потерпілих на отримання виплат, зокрема акт про нещасний випадок, висновок МСЕК, а відтак, не можливо встановити, чи підпадають ці виплати під дію Постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року №5-4/4.

Враховуючи наведене та за відсутності доказів, які б підтверджували право потерпілих на отримання виплат, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі в цій частині.

Щодо позовних вимог про відшкодування суми витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони проведення антитирористичної операції, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 регулює механізм видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується).

Для отримання довідки повнолітня особа, яка переміщується, звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

З матеріалів справи слідує, що позивачем не надано доказів наявності довідок про взяття на облік осіб, які переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції по особам, стосовно яких позивачем заявлені вимоги про відшкодування суми витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони проведення антитирористичної операції.

Також не надано доказів звернення вказаних осіб з відповідними заявами до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення з відповідача неприйнятих до зарахування, неузгоджених та не перерахованих на централізованому рівні сум відповідних витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну; сум витрат на виплату пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ потерпілих; сум витрат на виплату пенсій тимчасово переселеним із зони проведення АТО є необгрунтованими, оскільки, не подано доказів, які підтверджують право потерпілих на отримання виплат. Відтак, не можливо встановити, чи підпадають ці виплати під дію Постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року №5-4/4.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі № 819/3568/14-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.Я. Качмар