Ухвала суду № 61585753, 22.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 757/40310/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Литвинова І.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Бесараб В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

15 серпня 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, я якому просив визнати поважними причини пропущення позивачем строку звернення до суду та визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 13.07.2016 №А-1307/1, винесену Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 15.08.2016, в якому оскаржує постанову у справі про адміністративне правопорушення від 13.07.2016 №А-1307/1, винесену Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав 13.07.2016, а до суду з адміністративним позовом звернувся 15.08.2016, при цьому до наданих доказів на підтвердження поважності пропуску такого строку суд поставився критично, відтак підстави для поновлення строку для оскарження відсутні.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є невірною, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 99 КАС України).

Частиною третьою цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відтак, КАС України визначає, що дотримання строків на подання апеляційної скарги є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відповідно до ухвали Броварського міськрайнного суду Київської області від 31.05.2016 по справі №361/3106/2016 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 27.07.2016 (а.с. 17-18).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва по справі від 26.07.2016 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 до 23 вересня 2016 року включно (а.с. 19-22).

При цьому, між позивачем та адвокатом Богуш М.К. укладено договір про надання правової допомоги №15-08/16 від 15.08.2016. На підтвердження надання правової допомоги до суду першої інстанції надано вказаний договір та ордер серії КВ №279221 (а.с. 29-31).

Однак, представник позивача Богуш М.К. з 17.07.2016 по 26.07.2016 перебувала за межами України (а.с. 23-25), тому у представника позивача об'єктивно не було часу на підготовку та подання скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення від 13.07.2016 № А-1307/1.

Разом з тим, позивачем у період перебування його представника Богуш М.К. за кордоном подано до Державної архітектурно-будівельної інспекції України через відповідача (відповідно до частини третьої ст. 288 КУпАП) скаргу на постанову, до якої було додано заяву про поновлення строку на оскарження, яка отримана відповідачем 29.07.2016 (а.с. 42).

Листом від 08.08.2016 №10/10-49/0808/05, якого позивач отримав 13.08.2016, відповідач повідомив про неможливість поновлення строків оскарження вказаної постанови (а.с. 42).

У подальшому, 15.08.2016 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому порушив питання поновлення строку на подання до суду позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення від 13.07.2016 №А-1307/1.

Враховуючи викладене, матеріали справи підтверджують, що позивач вчиняв активні дії щодо реалізації свого права на судовий захист.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У контексті викладеного, враховуючи, що в адміністративному судочинстві загальним строком звернення до адміністративного суду, за чинною редакцією статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, є шестимісячний строк, який обчислюється з моменту, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав, колегія суддів доходить висновку, що спеціальний строк оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення тривалістю 10 днів не в повній мірі забезпечує право позивача на доступ до суду.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права.

Таким чином, з урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що в даному випадку відсутні жодні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду, а отже, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до Печерського районного суду міста Києва.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно з п. 3 частини першої ст. 199, п. 4 частини першої ст. 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв'язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні ухвали Печерського районного суду міста Києва й направленні справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 204, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.