Ухвала суду № 61585616, 27.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2016 рокусправа № 804/3586/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року по справі №804/3586/16 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, про зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року позовну заяву залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, який обчислюється з моменту отримання ним копії вказаної ухвали. Підставами для залишення позову без руху зазначено те, що позивачем не дотримано вимог закону, в частині способу подання позову до суду; позивачем не надано (не зазначено) доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовувались позовні вимоги; позивачем не сплачено судовий збір за подання позову.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач - ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач фактично посилався на те, що оскаржена ухвала суду першої інстанції створює перешкоди для доступу до правосуддя; вимога суду щодо сплати судового збору, враховуючи майновий стан позивача, фактично є дискримінацією прав за ознаками матеріального стану; копії позовної заяви позивачем самостійно направлено засобами електронного зв'язку на адресу відповідачів, у зв'язку з чим вимога суду щодо долучення до позову його копії є необґрунтованою; законом не заборонено подання позову засобами електронного зв'язку, у зв'язку з чим висновки суду про порушення порядку подання позову є неправомірним.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Статтею 105 Кодексу адміністративного судочинства України, серед іншого, визначено вимоги до оформлення та подання адміністративного позову до адміністративного суду.

Згідно положень наведеної норми права адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою. Письмова позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позовної заяви, наданого судом.

Отже, адміністративний позов подається до суду лише у формі письмової позовної заяви, виготовленої на аркушах паперу рукописним або друкарським способом, або у вигляді заповненого бланка позовної заяви, наданого судом.

Також, положеннями вказаної норми права закріплено способи подання адміністративного позову до суду:

1) шляхом подання позовної заяви до суду особисто позивачем через апарат суду;

2) шляхом подання позовної заяви до суду представником позивача через апарат суду;

3) шляхом направлення позовної заяви до суду поштою.

Матеріали справи свідчать, що позовна заява була подана позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду шляхом надсилання тексту позовної заяви електронною поштою.

Отже, позивач подав позовну заяву у спосіб, який не визначений статтею 105 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Судом першої інстанції, з огляду на зміст та обсяг заявлених у позові вимог, які стосуються захисту прав позивача, що, за позицією останнього, порушені відповідачами, обґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем вимог наведеної норми права, оскільки матеріали свідчать про те, що позивачем не подано до суду письмові докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував заявлені вимоги та не зазначено доказів, які не може самостійно надати позивач, а саме докази порушення прав позивача з боку державних органів, відповідачами яких визначив позивач.

Згідно частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, всупереч вимогам наведеної норми, позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви, її копії та копії всіх документів, що були приєднані до позовної заяви, відповідно до кількості відповідачів. Не було долучено позивачем до позовної заяви і документу про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII

Як свідчать матеріали справи, вимоги заявленого позову є вимогами немайнового характеру.

Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 рік становить 1378,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про те, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ОСОБА_2 слід сплатити судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп., що становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

При зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_2 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З даної норми вбачається, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником не було надано до суду достатніх доказів майнового стану, який би позбавляв можливості сплатити судовий збір у встановленому законодавством України розмірі або відсутність достатніх коштів у заявника для оплати судових витрат.

З огляду на наведене, та зважаючи на те, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав, враховуючи надані позивачем докази (повідомлення про надання субсидії), для звільнення заявника від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при подачі позовної заяви ОСОБА_2 не дотримано вимог ст.106 КАС України, а тому обґрунтовано залишив позовну заяву без руху та надав термін на усунення її недоліків.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржена ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, як того вимагає ст..159 КАС України, у зв'язку з чим підстав дл її скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.199, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року по справі №804/3586/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 28.09.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська