Постанова № 61585356, 21.09.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/940/16

21 вересня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Данилевич Н.А.

при секретарі судового засідання Куриляк М.Г.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Рацина Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (надалі - відповідач, Тернопільська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №132458-13 від 30.06.2016 року видане Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС в Тернопільській області про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки застосування контролюючим органом положень ст. 267 Податкового кодексу України, з урахуванням внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 року № 909-VIII змін, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду. Вказаним Законом внесено зміни до ст. 267 Податкового кодексу України, зокрема, щодо визначення об'єкту оподаткування транспортним податком з фізичних осіб.

Позивач вказує, що відповідно до п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів податкового законодавства є стабільність, зміст якого полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні, зазначивши, що позивач в силу ст.267 Податкового кодексу України є платником транспортного податку, а наявний у нього на праві власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком. Згідно п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. Тому, на переконання відповідача, на позивача правомірно покладено обов'язок сплатити податкове зобов'язання із транспортного податку у розмірі 25000 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази по справі, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення враховуючи наступне.

07 жовтня 2014 позивачем придбано у TOB «Джерман Авто-Тернопіль» легковий автомобіль Volkswagen Multivan, 2014 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 1968 кубічних сантиметрів, дизель, автоматична коробка передач, за ціною 1045710,00 грн. Державна реєстрація транспортного засобу відбулась 08 жовтня 2014 року.

8 липня 2016 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення №13245813 від 30.06.2016 року видане Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС в Тернопільській області яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000,0 грн.

Позивач не погодившись з вказаним рішенням та висновками податкового органу щодо необхідності сплати ним транспортного податку, звернувся з позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 24.12.2015 з 01 січня 2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України «Транспортний податок».

Відповідно до вимог статті 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно із приписами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Приписами пунктів 267.3 та 267.4 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

З аналізу вказаних положень Податкового кодексу України, вбачається, що для визначення платнику податків грошового зобов'язання із транспортного податку на рівні 25 000 грн., контролюючому органу необхідно встановити, що транспортний засіб (легковий автомобіль) такого платника податків відповідає критеріям об'єкта оподаткування, а саме:

- з року випуску автомобілю минуло не більше п'яти років (включно);

- середньоринкова вартість автомобілю становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При цьому, вартість автомобілю має бути визначена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, що розміщується на його офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі за текстом - Методика), якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком та зазначено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Відтак, для визначення об'єкта оподаткування транспортним податком в розпорядженні органу Державної фіскальної служби має бути інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу тощо.

Отже, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. (750 розмірів мінімальної заробітної плати) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Середньоринкова вартість належного позивачу транспортного засобу марки Volkswagen Multivan, 2014 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 1968 кубічних сантиметрів, дизель, автоматична коробка передач, пробігом 73000 км, визначена на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, становить 1009816,75 грн., що підтверджується відповідною роздруківкою, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с.31) і є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1033500 грн.), встановленої законом на 1 січня.

Представником відповідача не представлено жодних доказів того, що належний позивачу автомобіль, станом на 1 січня 2016 року мав вартість більшу ніж вона розрахована згідно методики затвердженої Кабінетом міністрів України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не виконано встановлений Кодексом адміністративного судочинства обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, а саме не представлено жодних доказів того, що належний позивачу автомобіль, станом на 1 січня 2016 року мав вартість більшу ніж 750 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судом також враховано, що транспортний податок, відповідно до підп.10.1.1 п.10.1 ст.10 та підп.265.1.2 п.265.1 ст.265 ПК України, відноситься до місцевих податків.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 ПК України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п.4.1 статті 4 ПК України).

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно з вказаною нормою, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Як вже зазначалось, 24.12.2015 року Верховною Радою України ухвалено Закон України "Про знесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", згідно із яким пп. 267.2.1 п.267.2 ст. 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме змінено визначення об'єкта оподаткування транспортним податком.

На виконання вимог цього закону, 26.01.2016 року рішенням Тернопільської міської ради: «Про внесення змін в рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 року №6/60/27 «Про місцеві податки і збори» підрозділ ІІ «Об'єкт оподаткування» розділу 2 Транспортний податок" викладено в новій редакції.

Отже, вказані зміни, відповідно до положень пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України, можуть застосовуватись лише у 2017 році.

У спірних правовідносинах суд також застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд дійшов висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2016 рік. А тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 132458-13 від 30.06.2016 року видане Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області про визначення ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) податкового зобов'язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25 000, 00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 39502025, місце знаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46003) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, місце знаходження: АДРЕСА_1) 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню 20 коп.) сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Данилевич Н.А.

копія вірна

Суддя Данилевич Н.А.