Ухвала суду № 61582572, 22.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1900/13-ц Головуючий у І інстанції Котлярова І. Ю.Провадження № 22-ц/780/4551/16 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 33 22.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

22 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

при секретарі Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 червня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 червня 2016 року за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_6, про стягнення коштів , -

встановила:

У травні 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з казаним позовом, посилаючись на таке.

У березні 2010 року позивачі, маючи намір побудувати дерев»яний житловий будинок, погодили з відповідачами як виконавцями будівництва його проект та обговорили всі істотні умови договору.

26 березня 2010 року відповідач фізична особа підприємець ОСОБА_2 надала свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, копію свідоцтва платника єдиного податку та погоджений ескізний проект будинку.

Позивачі передали виконавцям авансовий платіж на будівництво - 6 тис. доларів США. За сімейними обставинами будівництво за погодженням сторін було перенесено на рік.

На початку квітня 2011 року відповідачам було передано 7 тис. доларів США для проведення відповідних робіт.

25 травня 2011 року відповідачі завезли будівельні матеріали для монтажу, а через тиждень бригада будівельників зібрала 1-й поверх будинку, після чого ОСОБА_4, ОСОБА_5 передали за виконану роботу ОСОБА_3 3 тис. доларів США, про що ним було надано розписку і він запевнив відповідачів, що через 10 днів буде завезено решту будівельних матеріалів та завершено монтаж будинку.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 також зазначали, що відповідачі зволікали з виконанням своїх зобов'язань, при цьому вимагаючи від позивачів оплати додаткових коштів, що значно перевищували обумовлену суму, у зв'язку із чим останні вирішили розірвати договір.

Позивачі запросили спеціаліста щодо проведення обстеження недобудованого будинку та виявлено ряд порушень і відхилень від технології монтажу. Вказували, що коли повідомили про вказаний висновок спеціаліста відповідачів, то останні заперечили свою вину і відмовилися повертати кошти за неякісну роботу, звинувачуючи при цьому позивачів у невиконанні умов договору. Вважали, що діями відповідачів завдано їм моральної шкоди, яка полягає у тому, що їх родина не змогла завершити будівництво до кінця літнього сезону, вселитись до нього, нормально жити у власному будинку.

З урахуванням уточненої позовної заяви від 28 січня 2015 року просили стягнути солідарно з відповідачів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди витрати з усунення недоліків в сумі 109 349 грн., витрати за проведення інженерно-технічного обстеження недобудованого будинку в розмірі 5 тис. грн., витрати на правову допомогу в сумі 9 900 грн., витрати за проведення будівельно-технічної експертизи в сумі 1 500 грн. та 30 тис. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а саме витрат з усунення недоліків в сумі 109 349 гривень та витрати з проведення інженерно-технічного обстеження недобудованого будинку в розмірі 5000 гривень.

Вирішено питання про судові витрати.

В решті задоволення вимог відмовлено.

Не погодившись з рішення суду, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду з підстав порушення та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповноти з'ясування судом обставин справи та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні задоволення позову.

В обґрунтування апеляційних скарг зазначено, що усна домовленість з позивачами стосувалась виготовлення дерев'яних конструкцій жилого будинку, а не його монтажу. Оскільки вони виготовили якісні дерев'яні конструкції, а не займались їх монтажем, відповідача не повинні нести матеріальну відповідальність за недоліки, допущені при монтажі дерев'яних конструкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Він зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації і кошторисі, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ст. 877 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачеві ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,1046 га, яка розташована за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул.Максимовича, 10, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку (т.1 а.с.36).

У березні 2010 року позивачі, маючи намір побудувати дерев»яний житловий будинок, погодили з відповідачами як виконавцями будівництва його проект та обговорили всі істотні умови договору.

26 березня 2010 року відповідач фізична особа підприємець ОСОБА_2 надала свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, копію свідоцтва платника єдиного податку та погоджений ескізний проект будинку.

Позивачі передали виконавцям авансовий платіж на будівництво - 6 тис. доларів США. На початку квітня 2011 року відповідачам було передано 7 тис. доларів США для проведення відповідних робіт ( а.с.6,7, т.1).

25 травня 2011 року відповідачі завезли будівельні матеріали для монтажу, а через тиждень бригада будівельників зібрала 1-й поверх будинку, після чого ОСОБА_4, ОСОБА_5 передали за виконану роботу ОСОБА_3 3 тис. доларів США, про що ним було надано розписку і він запевнив відповідачів, що через 10 днів буде завезено решту будівельних матеріалів та завершено монтаж будинку.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі усної домовленості сторін та умовах платності, на земельній ділянці позивачів відповідачі звели дерев»яний будинок із грубим порушенням та відхиленням від технології монтажу будинку, тому з відповідачів на користь позивачі слід стягнути витрати з усунення недоліків в сумі 109 349 гривень

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що усна домовленість з позивачами стосувалась виготовлення дерев'яних конструкцій жилого будинку, а не його монтажу, спростовуються змістом розписок про отримання грошових коштів, які підписані ОСОБА_4 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, в яких зазначено, що кошти відповідачі отримали «для будівництва дерев»яного будинку» ( а.с.6-8, т.1).

Про те, що сторони домовились семе про зведення будинку свідчить також і той факт, що виготовлення дерев»яних конструкцій проводилось відповідно до ескізного проекту будинку загальною площею 112 кв.м., який погодили сторони. У разі відсутності такого ескізу без розміру і габаритів відповідачі не мали би можливості проводити такі роботи, які були виконані з недоліками.

Також про умови усного договору в частині зобов»язання відповідачів не тільки виготовити дерев»яні конструкціі, а саме звести житловий будинок, свідчать пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які вони надавали працівникам правоохоронних органів.

Так, в межах перевірки, за результатами якої винесено постанову про відмову в порушення кримінальної справи від 05.12.2011 року о\у Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області. Зокрема, відповідачі пояснювали, що між ними та подружжям ОСОБА_4 було досягнуто усної домовленості щодо виготовлення дерев'яної конструкції будинку та його монтажу за адресою: АДРЕСА_1, за що ОСОБА_3 отримали 19000 доларів США. (т.1 а.с.9-11).

Згідно пояснень, наданих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 19.11.2011 року о/у СДСБЕЗ Міжгірського РВ УМВС України в Закарпатській області, між ними та подружжям ОСОБА_4 було укладено договір згідно якого, вони зобов'язались побудувати дерев'яну конструкцію будинку та виконати монтаж даної конструкції у м.Вишгороді на фундаментній основі, після поставки за місцем призначення дерев'яної конструкції будинку, ОСОБА_2, відразу відправила робочу бригаду працівників для того щоб вони змонтували дану конструкцію будинку на фундаментній основі (т.2 а.с.156-161).

Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги є безпідставними, наявність усної домовленості між сторонами щодо монтажу будинку підтверджується матеріалами справи, які відповідачами не спростовані.

Встановлено, що позивачі звернулись до відповідачів з претензією щодо недоліків переданих дерев'яних конструкцій та монтажу будинку, які були виявлені позивачами безпосередньо після проведення інженерно-технічного обстеження недобудованого дерев'яного будинку від 25.11.2011 року відповідно.

Відповідно до технічного звіту про стан несучих конструкцій житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, виготовленого ТОВ «Інвестпроектстрой», встановлено, що при зведені стіні з брусів зовсім не використовувались дерев'яні чи будь-які нагелі для з'єднання брусів між собою та їх руйнування. При розгойдуванні стін вони зазнали значних горизонтальних переміщень, їх просторова жорсткість не була забезпечена. Також викликає нарікань якість прокладання між вінцевого ущільнювача (утеплювача) в деяких місцях він був зовсім відсутній. В осях 3-4 х А-Б було виявлено неспівпадіння фундаменту та внутрішньої стіни по осі 3. Це може призвести до падіння зазначеної стіни із-за відсутності опирання на довжині та закручуванні окремих брусів стіни при усадці. Все зазначене вище дає підстави зробити висновок, що зведення стін та першого поверху обстежуваного будинку було виконано із грубим порушенням та відхиленням від технології монтажу даного типу з'єднань та будинків. Внаслідок цього необхідно розібрати зведені стіни у обстежуваному будинку та звести їх знову згідно з дотриманням усіх необхідних вимог для можливості нормальної подальшої експлуатації будинку у майбутньому (т.1 а.с.17-41).

З висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 22.05.2014 року №63 вбачається, що відсутність дерев'яних вертикальних нагелів при будівництві рубленого з дерев'яних колод житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є грубим порушенням вимог пункту 4.7 ГОСТ 30974-2002, що призвело до геометричної змінюваності стін першого поверху конструкції мансардного поверху, тому подальша експлуатація конструкції неможлива. Вартість робіт по демонтажу першого поверху досліджуваного будинку, її демонтаж та монтаж другого мансардного поверху визначена у кошторисі, який складено на підставі переліку робіт, та складає 109349 гривень (т.2 а.с.2-26).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов»язань настають правові висновки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст.858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків в роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» уразі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач має право в порядку та у строки, що встановлені законодавством, вимагати відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

З урахуванням наведених вимог закону та встановлених судом обставин справи щодо зведення відповідачами дерев»яного будинку з істотними недоліками, усунення яких потребує 109349 гривень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність їх стягнення з відповідачів на користь позивачів.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі не мають відповідну ліцензію у галузі проектування і будівництва, на думку апеляційного суду, не впливає на факт спричиненої шкоди внаслідок виконання робіт по зведенню будинку з істотними недоліками.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :