Рішення № 61580350, 21.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.09.16 Справа № 904/6080/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Комунального підприємства "ТЕПЛОСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. № 14-138 від 13.05.2014

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. б/н від 08.08.2016

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "ТЕПЛОСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення пені у сумі 72504,30 грн., трьох відсотків річних у сумі 15852,66 грн. та інфляційних втрат у розмірі 248 120,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором № 655/14ТЕ 3 купівлі-продажу природного газу від 05.12.2013, в частині своєчасного розрахунку за спожитий природний газ. У зв'язку з чим, позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня, три відсотки річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 22.08.2016.

22.08.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про поважність причин несвоєчасного виконання своїх зобовязань зі сплати вартості природного газу, в звязку з чим просив суд зменшити розмір пені до 50%. Зазначив, що ним було вжито усіх залежних від нього заходів щодо своєчасного виконання зобовязання перед позивачем стосовно сплати вартості отриманого природного газу, в звязку з чим відповідач зазначає про відсутність вини відносно несвоєчасної оплати за отриманий природний газ. Також, відповідач зазначив, що не погоджується з нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних, оскільки це порушує принцип справедливості, крім цього надані позивачем розрахунки на думку відповідача недостатньо докладно відображають те, як саме позивач дійшов висновку про розмір заборгованості сум інфляційних втрат та 3% річних. Також, відповідач просив суд застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності, який на думку відповідача сплив (арк.с.50-52).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, подав клопотання, яким просив суд долучити до матеріалів справи копії банківських виписок та витяг з журналу-ордеру по кредиту рахунку 36-1-08-8 (арк.с.66-84).

В судовому засіданні було оголошено перерву до 20.09.2016.

20.09.2016 від позивача через канцелярію суду надійшли заперечення на відзив, в яких він заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на те, що відповідачем не надано доказів в підтвердження важкого фінансового стану. Просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав через канцелярію суду заяви про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.12.2013 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - позивач, продавець) та Комунальним підприємством "ТЕПЛОСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (відповідач, покупець) було укладено договір № 655/14-ТЕ-3 на купівлю-продаж природного газу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до 2.1 договору продавець передає покупцеві в період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 581,277 тис. куб. м., в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 кум. м. природного газу - 1118,974 грн., крім того ПДВ 17 % - 190,226 грн., всього з ПДВ 1309, 20 грн.

Додатковою угодою № 1 від 28.01.2014 з 01 січня 2014 року сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 кум. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 договору).

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв, за період січень квітень 2014 та жовтень-грудень 2014 року, природний газ на загальну суму 456406, 78 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 23-29).

Відповідач за спожитий природний газ розрахувався у повному обсязі, але з порушенням встановлено у договорі строку, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки (арк.с.67-84), в зв'язку із чим позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у сумі 72504,30 грн., три відсотки річних у сумі 15852,66 грн. та інфляційні втрати у розмірі 248 120,97 грн., що і є предметом даного спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статті 525, 526 Цивільного Кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з лютого 2014 по вересень 2015 у розмірі 248120,97 грн. - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем природного газу від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата за поставлений природний газ відповідачем проведена була з порушенням встановленого у договорі строку, що доведено позивачем шляхом надання належних доказів, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 15.02.2014 26.11.2015 за неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 15 852,66 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленого природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 72504,30 грн. за період з 15.02.2014 14.07.2015.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

22.08.2016 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач в якому просив зменшити розмір пені та стягнути пеню у розмірі 50% від заявленої до стягнення (арк.с.50-52).

Зважаючи на клопотання відповідача про зменшення пені заявленої до стягнення до 50% від заявленої до стягнення, враховуючи те, що природний газ постачається виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а також те, що зазначена у позові заборгованість виникла у зв'язку із несвоєчасним надходженням коштів від споживачів, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки затримка виконання грошового зобов`язання відповідачем була зумовлена простроченням оплати підприємствами та населення за теплову енергію, та беручи до уваги те, що населення звільнене від сплати пені, у зв'язку з несвоєчасною оплатою теплової енергії, що свідчить про поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем та про часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов`язань перед позивачем, заборгованість за спожитий природний газ сплачена відповідачем у повному обсязі, тому суд вважає за можливе, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України задовольнити заяву відповідача про зменшення розміру пені та зменшити розмір пені на 50 % від належної до стягнення, що буде становити суму 36252, 15 грн.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Щодо клопотання відповідача, викладеному у відзиві на позов, про застосування строків позовної давності, суд вважає його необґрунтованим, оскільки як зазначено у п. 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.

На підставі викладеного суд вважає, що позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в межах встановленого строку позовної давності, в зв'язку з чим суд відхиляє дане клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 5047,17 грн.

Керуючись ст. 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Леніна, 8, код ЄДРПОУ 36489101) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 36252,15 грн., 3% річних у сумі 15852,66 грн., інфляційні втрати у розмірі 248 120,97 грн. та судовий збір у розмірі 5047,17 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.09.2015

Суддя ОСОБА_3