Ухвала суду № 61579768, 19.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/2274/16 Головуючий 1 інстанції: Помазан В.А.

Справа суду 1-ї інстанції № 629/5690/14-К

Категорія: ст. 185 ч.2 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Савченка І.Б., Очеретного С.С.,

за участю секретаря Боровської О.В.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12014220380002587 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Узбекистан, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, який не працює, мешкає за адресою: Харківська область, м. Лозова, смт. Панютине, вул. Ватутіна, буд. 26, раніше судимого: 15.05.2008 року вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ст.ст. 185 ч. 2, 296 ч. 1, 309 ч. 2, 70 ч. 1, 71 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 26.04.2011 року за постановою Червонозаводського районного суду м. Харків на невідбутий строк 1 рік 05 місяців 13 днів; 09.12.2014 року вирком Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ст.ст. 185 ч. 2, 190 ч. 2, 309 ч. 2 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09.12.2014 року, призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

Строк тримання під вартою ОСОБА_2 визначено обчислювати з 09.12.2014 року.

Зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_2 час знаходження в Харківській установі виконання покарань з 09.12.2014 року по 14.04.2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Питання про долю речових доказів суд вирішив відповідно до ст. 100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати, повязані із залученням експерта за товарознавчу експертизу № 3909 від 18.12.2014р. у розмірі 293,40 грн., за товарознавчу експертизу № 4181 від 18.12.2014р. у розмірі 293,40 грн., за товарознавчу експертизу № 4182 від 18.12.2014р. у розмірі 391,20 грн.

Згідно вироку, ОСОБА_2 18.11.2014 року, увечері прийшов до свого приятеля ОСОБА_3 за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Царедарівка, вул. Єретика, буд. 9. Будучі в стані алкогольного спяніння, маючи умисел на таємне заволодіння чужого майна, з метою наживи, повторно, вирішив заволодіти мобільними телефонами ОСОБА_3, який спав в сусідній кімнаті. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_2, діючи з корисливого мотиву, таємно заволодів мобільним телефоном потерпілого марки «Nokia» вартістю 500 грн., в якому знаходилася картка оператора «МТС» вартістю 15 грн. і карта памяті вартістю 40 грн. та мобільним телефоном «Samsung» вартістю 180 грн..

Викрадене обернув на свою користь, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 шкоди на загальну суму 735 грн..

Крім того, ОСОБА_2 19.11.2014 року о 04 годині ранку приїхав у с. Яблучне Лозівського району Харківської області, вул. Хроля, буд. 4 до родини ОСОБА_4 та її доньки Наталії. Будучі в стані алкогольного спяніння, маючи умисел на таємне заволодіння чужого майна, з метою наживи, повторно, вирішив заволодіти у відсутність жінок велосипедом, який зберігався в гаражі на території домоволодіння. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_2, діючи з корисливого мотиву, таємно заволодів велосипедом «Suspension Continental», який належав ОСОБА_5 вартістю 1439 грн.

Викрадене ОСОБА_2 обернув на свою користь, заподіявши потерпілому ОСОБА_5 шкоди на загальну суму 1439 грн..

Крім того, ОСОБА_2 25.11.2014 року увечері прийшов до свого знайомого ОСОБА_6, за адресою: Харківська область, м. Лозова, смт. Панютине, вул. Ломоносова, буд. 78. Будучі в стані алкогольного спяніння, маючи умисел на таємне заволодіння чужого майна, з метою наживи, повторно, вирішив заволодіти мобільним телефоном ОСОБА_6, який відпочивав. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_2, діючи з корисливого мотиву, таємно заволодів мобільним телефоном потерпілого марки «Nokia», вартістю 160 грн., в якому знаходилася картка оператора «МТС» вартістю 15 грн..

Викрадене ОСОБА_2 обернув на свою користь, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 шкоди на загальну суму 175 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок районного суду змінити в частині призначеного покарання у звязку з його суворістю та помякшити призначене йому покарання, із застосуванням норм ст.69 КК України. Своє апеляційне прохання апелянт обґрунтовує тим, що він визнав вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, а також має мати пенсійного віку, яка потребує постійного догляду та страждає на різні захворювання, у звязку з чим вважає строк призначеного покарання є занадто суворими. Також заявив клопотання щодо зарахування у строк відбування покарання строку попереднього увязнення на підставі ч.5 ст. 72 КК України.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, а також заперечення прокурора, що вважав оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, не заперечуючи щодо зарахування ОСОБА_2 у строк відбування покарання строку попереднього увязнення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Апеляційні доводи обвинуваченого, про зайву суворість призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, за вчинення умисного корисливого злочину середньої тяжкості, та повязане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом застосування норм ч. 1 ст. 69 КК України, тобто призначення покарання нижче від найнижчої межі, на думку колегії суддів - є безпідставними. Згідно даних кримінального провадження та поданої апеляційної скарги обєктивно відсутні обставини, які істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а твердження ОСОБА_2, щодо їх наявності повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовані вид та міра покарання ( арк. 139-141) .

На думку колегії суддів, апеляційні доводи обвинуваченого, що він має мати похилого віку, яка потребує його допомоги, не можуть вважатися достатніми обставинами що істотно знижують ступень тяжкості вчиненого ним злочину та належними підставами для звільнення від відбування покарання з випробуванням, а так само і сукупність задовільних даних про особу винного та обставини, що помякшують покарання, які були досліджені, встановлені та обєктивно враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, що підтверджується змістом висновків суду зазначених у мотивувальній частині оскаржуваного вироку. Зокрема судом належно враховані правові та фактичні обставини, що повязані з попередніми вироками, згідно яких ОСОБА_2 був засуджений за злочини невеликої та середньої тяжкості.

Отже, апеляційні вимоги ОСОБА_2 про застосування судом апеляційної інстанції норм ст. 69 КК України, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставним, оскільки вони мають суто субєктивний характер, тобто наведені ним доводи не можуть вважатися достатніми підставами для будь-якого помякшення покарання за вчинений ним злочин.

При цьому належить взяти до уваги те, що апеляційні доводи ОСОБА_2 про щире каяття, повязане з визнанням вини, обєктивним усвідомленням неприпустимості злочинної поведінки в майбутньому, тобто наявності обставин, що помякшують покарання, - належно враховані судом першої інстанції, про що свідчить зміст відповідних висновків у мотивувальній частині вироку, які стосуються обєктивно встановлених обставин події злочину, кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 185 КК України, тяжкості вчиненого злочину та обєктивно досліджених даних про його особу, щодо наявності непогашених судимостей, які суд брав до уваги при призначені покарання у виді позбавлення волі.

Отже, твердження у апеляційній скарзі обвинуваченого (т.2 арк. 151), що призначене, на підставі ч.4 ст.70 КК України, судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості, колегія суддів вважає необґрунтованими і дійшла висновку про те, що при призначені цього покарання, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 50, 65, 66, 67, 70 ч. 4 КК України, призначивши покарання в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також дослідивши данні про особу обвинуваченого та обєктивно встановивши, що ОСОБА_2 в силу ст. 89 КК України має непогашені судимості, на будь-яких обліках лікарів не перебуває, неодружений, має постійне місце мешкання та реєстрації, при цьому було враховано наявність обставин, що помякшують, а також обтяжують покарання.

За таких обставин, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для застосування норм ст.ст.75, 69, 69-1 КК України.

Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченого про зайву суворість покарання, колегія суддів не вбачає.

Разом з цим, вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_2 час його знаходження в Харківській установі виконання покарань з 09 грудня 2014 року по 14 квітня 2016 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

З огляду на викладене, на підставі ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, належить зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього увязнення, тобто тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань з 15 квітня 2016 року по 19 вересня 2016 року, із співвідношення один день тримання під вартою відповідає двом дням позбавлення волі.

Відповідно до абз.5 ч.5 ст.72 КК України, суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього увязнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті. Оскільки фактичні та правові підстави строку попереднього увязнення, відбутого засудженим у межах кримінального провадження, встановлені під час апеляційного розгляду його клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

На підставі ст.72 ч.5 КК України, зарахувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, у строк відбування покарання попереднє увязнення з 15 квітня 2016 року по 19 вересня 2016 року включно, із співвідношення одному дню тримання під вартою відповідають два дні позбавлення волі.

Відповідно до абз.5 ч.5 ст.72 КК України, у звязку з фактичним відбуттям покарання звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, від відбування призначеного покарання.

Звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, з-під варти негайно в залі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_2 - в той самий строк з дня отримання ним копії повного тексту судового рішення.

Судді

______ ____ _____

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9