Ухвала суду № 61579589, 27.09.2016, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

27 вересня 2016 р. Справа № 632/248/15-к провадження № 1-кп/632/88/16

У Х В А Л А

27 вересня 2016 року м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого Васяновича Г.М., суддів: Библіва С.В., Росохи А.В., за участю: секретаря судового засідання Задорожньої Є.О., прокурора Корінного Р.В., обвинуваченого ОСОБА_1, захисників - адвокатів: Агафонової Т.А., Леньшиної О.В., Чолана М.В., розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

28 вересня 2008 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України (ред. 1960 року) за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

08 жовтня 2008 року відносно обвинуваченого був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який 28 листопада 2008 року був продовжений до 4 - х місяців, а саме до 29 січня 2009 року.

23 січня 2009 року вказаний запобіжний захід відносно обвинуваченого залишений судом без змін, проте під час розгляду кримінальної справи судом, який відбувся 13 квітня 2009 року, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 був змінений з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

10 жовтня 2012 року кримінальна справа відносно ОСОБА_1 була повернута прокурору для проведення додаткового розслідування. Запобіжний захід відносно обвинуваченого залишений без змін.

26 листопада 2012 року досудове розслідування в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, було зупинене, у зв'язку із розшуком обвинуваченого, а 26 червня 2013 року відновлено.

Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 червня 2013 року запобіжний захід відносно ОСОБА_1 був змінений з підписки про не виїзд на тримання під вартою з визначенням застави.

При цьому слідчим суддею було встановлено, що обвинувачений ухилявся від досудового слідства і був затриманий на території Київської області.

У зв'язку з внесенням застави 01 липня 2013 року ОСОБА_1 був звільнений з-під варти.

04 червня 2014 року судове провадження в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 було зупинене у зв'язку з ухиленням обвинуваченого від суду.

01 жовтня 2014 року обвинувачений був затриманий, а 02 жовтня того ж року останньому було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 09 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 жовтня 2014 року, який було продовжено до 19 червня 2016 року.

У підготовчому судовому засіданні за даним кримінальним провадженням, яке відбулося 26 травня поточного року, вказаний запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1, залишений без змін і продовжений по 24 липня 2016 року, включно.

Ухвалами суду від 21 липня та 10 серпня 2016 року запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою був продовжений по 23 серпня та 08 жовтня 2016 року відповідно.

В судовому засіданні судом було поставлене на обговорення питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор просив суд продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, так як ризики, які були підставою для обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились і продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому захисник - адвокат Леньшина О.В. заявила клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого відносно ОСОБА_1, з тримання під вартою на домашній арешт.

В обґрунтування клопотання захисник зазначила, що обвинувачений тривалий час знаходиться під вартою і на даний час вказаний запобіжний захід втратив свою доцільність. Ризики, зазначені прокурором, суттєво зменшилися, так як потерпілі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були допитані в судовому засіданні і не мають ніяких претензій до обвинуваченого, а потерпілий ОСОБА_7 перебуває під вартою. Судом також допитані основні свідки сторони обвинувачення. При цьому захисник зазначила, що відсутні докази того, що прокурор вжив дієвих заходів для забезпечення явки в судове засідання інших свідків.

Наведені обставини, на думку сторони захисту, унеможливлюють здійснення незаконного впливу на потерпілих і свідків.

Також захисник зазначила, що докази, зібрані стороною обвинувачення, представлені суду і долучені до матеріалів кримінального провадження, що само по собі виключає ризик їх знищення обвинуваченим.

Зазначаючи про відсутність ризику переховування, адвокат Леньшина О.В. вказала, що обвинувачений самостійно прибув до Київського районного суду міста Харкова для у часті в розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, тобто останній не мав наміру переховуватися від слідства та не має наміру переховуватися від суду.

Крім того захисник зазначила, що ОСОБА_1 не може перебувати під вартою за станом свого здоров'я, так як страждає рядом хвороб і потребує медичного обстеження в умовах стаціонару.

Обвинувачений, захисники Агафонова Т.А. і Чолан М.В. підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд приходить до висновку, що обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Частина 2 ст. 177 КПК України передбачає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому, суд бере до уваги те, що на даний час залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1, опинившись на волі, зможе: ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування); знищити, сховати та спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки останні на даний час допитані не всі; вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_1 і щодо яких на даний час органами досудового розслідування висунуте обґрунтоване обвинувачення; мотиви і обставини, за яких він вчинив діяння, що ставляться йому в вину; тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у даних злочинах.

Крім того, суд на виконання вимог ст. 178 КПК України приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий, обвинувачується у вчинені злочинних діянь, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачене максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, скоєних як під час відбування покарання з випробуванням, так і під час судового провадження, а також те, що знаходячись на волі обвинувачений неодноразово ухилявся від суду, стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.

За сукупності наведених обставин, суд вважає за доцільне продовжити раніше обраний стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов'язків, що випливають з ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку, попередити вчинення нових злочинів.

Продовження строку тримання під вартою не суперечать вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

На підставі викладеного суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобігання наявним ризикам.

Стосовно доводів захисника про те, що ОСОБА_1 не може утримуватися під вартою у зв'язку із погіршенням його стану здоров'я, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.8 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказами Міністерства юстиції №460/5 від 18 березня 2013 року, надання ув'язненим та засудженим невідкладної медичної допомоги, яка не може бути надана в медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України 10 лютого 2012 № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року з № 212/20525.

Відповідно до вищевказаного Порядку (№239/5/104), а саме п. 2.3, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється в разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я, з ініціативи лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІ. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. При необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, взятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного спостереження або лікування.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця або направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.

Відповідно до п. 2.4 консультування, обстеження та лікування фахівцями закладів охорони здоров'я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) здійснюється в медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини.

Пунктом 2.5 передбачено, що особа, яку взято під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан його здоров'я і запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Згідно п.2.6. у разі необхідності в додаткових лабораторних обстежень, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.

Про необхідність проведення обстеження, яке вимагає вивезення особи, узятої під варту, до закладів охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан його здоров'я і запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження в обране лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.

Згідно п.2.7 якщо за результатами огляду або обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що воно потребує надання медичної допомоги в закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, і звертається із запитом до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку і направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

Згідно п.2.9 невідкладна медична допомога особам, узятим під варту, виявляється лікарем СІЗО, а в разі неможливості надання такої допомоги в повному обсязі - бригадою швидкої медичної допомоги. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасний виклик бригади швидкої медичної допомоги.

У разі госпіталізації особи, узятої під варту, до закладів охорони здоров'я керівництво СІЗО повідомляє особі чи органу, у провадженні яких перебуває кримінальна справа, а також родичам особи, узятої під варту, або його законному представнику.

Викладене свідчить про те, що обвинуваченому ОСОБА_1 може бути забезпечено належне лікування і обстеження, при дотриманні встановленого законодавством порядку, і за умови утримання в СІЗО.

Також слід зазначити, що в матеріалах кримінального провадження містяться копії медичної документації обвинуваченого ОСОБА_1, однак будь-яких вказівок про неможливість перебування останнього під вартою в них не відображено, інших документів, що підтверджують неможливість перебування підсудного в умовах СІЗО, суду не представлено

За таких обставин суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Клопотання захисника - адвоката Леньшиної О.В. про зміну запобіжного заходу, обраного стосовно ОСОБА_1 та доводи в його обґрунтування, не можна визнати такими, що ставлять під сумнів вище наведені висновки суду, а відтак, суд вважає за необхідне у вказаному клопотанні відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 372 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27), продовжити по 25 листопада 2016 року, включно.

У задоволенні клопотання захисника - адвоката Леньшиної О.В. про зміну застосованого у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Харківської установи виконання покарань Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27) - для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М.Васянович

Судді С.В.Библів

А.В. Росоха

Суддя:Г. М. Васянович