Рішення № 61578307, 26.09.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Харченко Г.А.

Доповідач - Коротенко Є.В.

Справа № 414/230/16-ц

Провадження № 22ц/782/713/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Коротенка Є.В.,

суддів: Яреська А.В., Луганської В.М.,

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м.Сєвєродонецьку апеляційні скарги Державної іпотечної установи, ОСОБА_2, що діє за довіреністю від імені та в інтересах ОСОБА_3, на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 01 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом Державної іпотечної установи доОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит,

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2016 року Державна іпотечна установа звернулась до суду з позовом доОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за договором про іпотечний кредит в сумі 147898 грн. 70 коп.

При цьому позивач зазначив, що 01 серпня 2012 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит № 23-673/12-00350-с-а, відповідно до якого відповідач отримала від банку 188000 грн. під 14,99% річних до 01 серпня 2022 року. Цього ж дня між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» і відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно якого останній відповідає в солідарному порядку за порушення первісним позичальником умов договору.

01 листопада 2012 року між позивачем і АТ «Банк «Фінанси та кредит» було укладено договір відступлення права вимоги № 922/12, згідно якого всі права вимоги за вказаними угодами перейшли позивачу.

Оскільки відповідачі свої зобов'язання належним чином не виконують, Державна іпотечна установа звернулась до суду з зазначеним позовом.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 01 серпня 2016 року позовні вимоги Державної іпотечної установи доОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит були задоволені.

Суд вирішив:

- стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за договором про іпотечний кредит в сумі 147898 грн. 70 коп. та на відшкодування судових витрат - по 1109 грн. 24 коп. з кожного;

- розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованостість за договором про іпотечний кредит в сумі 147898 грн. 70 коп. на 24 місяці, стягуючи по 6162 грн 45 коп. щомісячно.

Частково не погодившись із вказаним рішенням суду, Державна іпотечна установа та ОСОБА_2, що діє за довіреністю від імені та в інтересах ОСОБА_3, звернулися з апеляційною скаргою на нього, вважають рішення не законним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просили:

-Державна іпотечна установа - рішення суду змінити, скасувавши в частині розстрочки сплати суми заборгованості;

-ОСОБА_2, що діє за довіреністю від імені та в інтересах ОСОБА_3, - рішення суду скасувати і закрити провадження у справі, а при умові наявності доказів переходу до нового кредитору прав у зобов'язанні - розстрочити сплату заборгованості у розмірі мінімальної заробітної плати - 1450 грн. в місяць.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2, що діє за довіреністю від імені та в інтересах ОСОБА_3, підлягає відхиленню, а апеляційна скарга Державної іпотечної установи підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.08.2012 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит № 23-673/12-00350-с-а (а.с.8-15).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору (надалі - Договор), банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) в сумі 188000грн., а також сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 14,99% річних в порядку і на умовах, зазначених договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору кредит надається строком погашення не пізніше 01.08.2022 року.

01 серпня 2012 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» і відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 23-673/12-00350-с-а, згідно якого останній відповідає в солідарному порядку за порушення боржником ОСОБА_3 умов договору договір про іпотечний кредит № 23-673/12-00350-с-а (а.с.20-24).

Згідно із ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Разом із тим статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

01 листопада 2012 року між Державною іпотечною установою і ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» було укладено договір відступлення права вимоги № 922/12, згідно якого всі права вимоги за вказаними угодами перейшли позивачу (а.с.16-19).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Разом із тим ст.514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, ст.516 ЦК України закріплено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Із матеріалів справи вбачається, що 05.11.2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були письмово повідомлені про відступлення права грошової вимоги Державній іпотечній установі на підставі Договору відступлення права вимоги № 922/12 від 01.листопада 2012 року. Зазначені письмові повідомлення були вручені боржникам під їх особистий підпис (а.с.151-152).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 не заперечувала, що у зазначеному повідомленні підписи про отримання можливо дійсно поставлені нею та ОСОБА_4, але цьому вони належної уваги не приділили.

При цьому клопотань до Апеляційного суду Луганської області про призначення судових почеркознавчих експертиз не надходило.

Щодо посилання апелянта ОСОБА_2, що діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_3, на положення ч.2 ст.517 ЦК України, відповідно до якого боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, то, на думку колегії суддів, вони не є обґрунтованими, оскільки суду не надано доказів на підтвердження звернень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Державної іпотечної установи або ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» щодо надання таких доказів.

Також колегія суддів Апеляційного суду Луганської області зауважує, що у відповідності до положень ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Дійсність не заперечується, недійсність правочину у судовому порядку ніким не оскаржувалась.

Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, відповідачі свої обов'язки перед кредитором, що передбачені Договором про іпотечний кредит № 23-673/12-00350-с-а від 01.08.2012 року та Договором поруки № 23-673/12-00350-с-а від 01.08.2012 року належним чином не виконували, у зв'язку із чим станом на 05.10.2015 року виникла прострочена заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 147898 грн. 70 коп. (139098 грн. 75 коп. - основний борг та 8799 грн. 95 коп. - прострочені відсотки за користування кредитом (а.с.7)).

Будь-яких розрахунків на спростування розрахунків позивача та суду першої інстанції апелянт ОСОБА_2, що діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_3, не надав, як і не надав, в порушення вимог ч.1 ст.60 ЦПК України, інших достатніх належних та допустимих доказів на доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову.

Не оспорюють розмір заборгованості за кредитним договором і відповідачі у справі.

Відповідно до ст.217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідачем у справі ОСОБА_3 в суді першої інстанції було заявлене клопотання про розстрочку виконання рішення суду за позовом Державної іпотечної установи на 10 років (а.с.114).

На думку колегії суддів, місцевий суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, помилково частково задовольнив зазначене клопотання, оскільки клопотання було подано лише одним із відповідачів, а сума боргу стягнена у солідарному порядку. Крім того, суду не було надано відповідачами достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у них виникли тяжкі обставини, які утруднюють виконання рішення суду.

Разом із ти, при наявності таких доказів, відповідачі в подальшому не позбавлені права звернутись до суду із заявою про відстрочку, розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання в порядку ст.373 ЦПК України.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вирішив питання про розподіл судових витрат у повній відповідності до вимог ст..88 ЦПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, згідно із п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи, а відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України - порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень п.п.2-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє за довіреністю від імені та в інтересах ОСОБА_3, відхилити, а апеляційну скаргу Державної іпотечної установи задовольнити. Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 01 серпня 2016 року змінити. Скасувати рішення в частині розстрочки сплати стягнутої з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Державної іпотечної установи заборгованості за договором про іпотечний кредит в сумі 147898 грн. 70 коп. У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про розстрочку виконання рішення суду відмовити. В іншій частині рішення Кремінського районного суду Луганської області від 01 серпня 2016 року залишити без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє за довіреністю від імені та в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи задовольнити.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 01 серпня 2016 року змінити.

Скасувати рішення в частині розстрочки сплати стягнутої з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Державної іпотечної установи заборгованості за договором про іпотечний кредит в сумі 147898 грн. 70 коп.

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

В іншій частині рішення Кремінського районного суду Луганської області від 01 серпня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: