Рішення № 61576431, 13.09.2016, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/5352/12

Провадження № 2/210/13/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"13" вересня 2016 р.

Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Костенко В.В.

при секретарі Севанян М.Б.

за участі: позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідачів приватні нотаріуси Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , органи опіки та піклування виконкому Дзержинської районної у місті ради в особі: служби у справах дітей та управління праці та соціального захисту населення про визнання довіреності недійсною , витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності на квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року до суду звернувся ОСОБА_2 в інтересах опікаємої - недієздатної ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_3 , треті особи , що не заявляють самостійних вимог на боці відповідача приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та просив суд визнати недійсною довіреність , видану 25.03.2011 року ОСОБА_6 відповідачці ОСОБА_7 на право відчуження майна зазначеного довірителя, посвідчену приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_9 та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 16.06.2011 року між ОСОБА_7 від імені продавця ОСОБА_6 з покупцями ОСОБА_8 і ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10.

Під час розгляду справи позовні вимоги були уточнені позивачем , та в даному провадженні , відповідно до ухвали суду від 10 вересня 2015 року , розглядалися позовні вимоги ОСОБА_2, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на боці відповідачів приватні нотаріуси Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, управління праці та соціального захисту населення виконкому Дзержинської районної у місті ради, орган опіки та піклування виконкому Дзержинської районної у місті ради в особі служби у справах дітей про визнання довіреності недійсною, витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності на квартиру в редакції позову від 23.08.2013 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив , що на підставі судового рішення встановлена недієздатність інваліда 2-ої групи по психічному захворюванню ОСОБА_6, а позивача ОСОБА_2 призначено опікуном останньої. Захищаючи майнові та житлові інтереси ОСОБА_6, позивач звернувся до суду , предметом спору за яким є право власності на АДРЕСА_2. Зазначена квартира станом на 13.04.2011 року повністю належала на праві приватної власності ОСОБА_6 Протягом тривалого часу ОСОБА_6 страждала на психічну хворобу, в звязку з чим, була визнана інвалідом 2-ої групи.

25.03.2011 року, перебуваючи в стані психічного захворювання, ОСОБА_6 видала довіреність на право відчуження майна зазначеного довірителя на імя ОСОБА_7, посвідчену ОСОБА_9, приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу.

16.06.2011 року, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_6, ОСОБА_7 продала зазначену квартиру подружжю ОСОБА_8 і ОСОБА_3, (від імені якої діяла ОСОБА_11, на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_12 від 11 червня 2011 року) договір купівлі-продажу було посвідчено ОСОБА_10, приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу, за реєстровим № 1077.

З дати одержання довіреності ОСОБА_6 була вивезена ОСОБА_7 до свого помешкання за адресою Широківський район, с. Широка Дача, вул. Центральна, буд 70, а після вчинення продажу квартири, ОСОБА_7 відвезла ОСОБА_6 до психіатричної лікарні.

Позивач вважає, що при надані зазначеної довіреності ОСОБА_7 , ОСОБА_6 внаслідок свого психічного захворювання не усвідомлювала характеру своїх дій і не могла керувати ними. На дату видачі довіреності ОСОБА_6 була інвалідом 2-ої групи по психічному захворюванню, яким вона страждала до цього протягом тривалого часу. Психічне захворювання носила стійкий і довготривалий характер. Відповідною комісією експертів-психіатрів станом на лютий 2012 року ОСОБА_6 визнана особою, що не усвідомлює характер своїх дій і не може керувати ними

У звязку з чим , позивач просив суду витребувати з власності ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_3 .

Під час розгляду справи відповідачі по справі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 звернулись до суду з метою захисту своїх прав , а також прав їхніх малолітніх дітей з зустрічним позовом, в якому просили суд стягнути з опікуна недієздатної особи ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 грошові кошти 278967,24 грн., що на момент подачі зустрічної позовної заяви складає 11900 доларів США .

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог, позивачі зазначили , що 25 березня 2011 року ОСОБА_6 видала довіреність ОСОБА_7 , щоб остання продала належну їй квартиру АДРЕСА_3 . Після чого 10 червня 2011 року, діючи в рамках наданої довіреності, ОСОБА_7 уклала з ОСОБА_8 договір про завдаток , відповідно до якого ОСОБА_7 продає ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_3 за 11900 доларів США , та з метою забезпечення договору купівлі-продажу , позивач за зустрічним позовом передав , а ОСОБА_7 отримала грошові кошти в розмірі 500 доларів США .Після отримання всіх необхідних для укладення договору купівлі - продажу документів , 16 червня 2011 року ОСОБА_7 , діючи в інтересах ОСОБА_13 продала ОСОБА_8 та його дружині ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 , за 11900 доларів США , однак, з метою зменшення витрат на нотаріуса в договорі купівлі-продажу , від 16 червня 2011 року , посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_10 , була вказана ціна не 11900 доларів США , а 25651,00 грн., та яка була вказана в документах БТІ балансова вартість квартири . У звязку з тим , що представник ОСОБА_14- ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання довіреності недійсною , витребування майна із чужого володіння , та визнання право власності на квартиру за ОСОБА_14 , позивач за зустрічним позовом зазначає, що опікун ОСОБА_2 в позові не ставить питання про визнання самого договору купівлі-продажу квартири недійсним , а також про повернення ОСОБА_8 грошових коштів , які отримані ОСОБА_15 , тому просили суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 278967,24 грн..

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_2 просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що ОСОБА_6 є психічно хворою людино, у 2009 році коли померла мати ОСОБА_6 вона залишилася сама без догляду , у звязку з чим позивач ОСОБА_16 взяв на себе обовязки опікуна , в той період коли проходив судовий розгляд з питань визнання особи недієздатної та встановлення опіки , його сестра видала довіреність ОСОБА_7 на продаж квартири, у звязку з чим, квартира була продана. Щодо зустрічного позову то просив суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі, оскільки , безпосередньо ОСОБА_6 не отримувала кошти які були виручені з продажу квартири вона не могла розуміти значення своїх дій , оскільки є психічно хворою людиною.

Відповідачі за основним позовом ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 заперечували проти позову, вважають, що вони є добросовісними набувачами, т.к. набули нерухоме майно відповідно до чинного законодавства за нотаріально посвідченим договором купівлі- продажу, отже воно не може бути витребувано в них на підставі ч.1 ст.388 ЦК України. Просили відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_17 на неодноразові виклики до суду не з»явилась, повідомлялась про день та час розгляду справи належним чином, у зв»язку з чим суд на підставі ст.169 ч.4 ЦПК України розглядає справу за її відсутністю.

Треті особи по справі приватні нотаріуси ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продали письмові заяви, в яких проти позову ОСОБА_2 заперечвали , просили розглянути справу за їх відсутності ( а.с.110 т.2, а.с.128 т.2).

Третя особа по справі без самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_11 просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 та розглядати справу за її відсутності ( ас.115 т.2).

Третя особа по справі орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконкому Дзержинської районної у місті ради подала заяву 12.09.2016 року про розгляд справу за їх відсутності та просила прийняти рішення згідно закону з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей.

Третя особа по справі орган опіки та піклування в особі виконкому Шестірнянської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області подала письмову заяву, в якій підтримала заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги, просила їх задовольнити , справу розглядати за відсутності їх представника ( а.с.96 т.2).

Представник третьої особи по справі орган опіки та піклування в особі управління праці та соціального населення виконкому Дзержинської районної у місті ради ОСОБА_5 показав, що їх управління не призначало ОСОБА_2 опікуном, проти його кандидатури заперечували, але з урахуванням інтересів недієздатної ОСОБА_13 просив задовольнити позов.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши показання свідків та письмові докази, суд вважає,що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню в повному обсязі ,а зустрічний позов ОСОБА_8 та ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Судом встановлено, що 25.03.2011 року приватним нотаріусом Криворізького міського округу ОСОБА_9 була посвідчена довіреність від імені ОСОБА_6, зареєстрована в реєстрі №1277. Цією довіреністю ОСОБА_6 уповноважувала ОСОБА_7 представляти її інтереси з питання розпорядження ( продати, обміняти) на умовах та на свій розсуд належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ( а.с.76 т.1).

Дійсність цього правочину укладеного від імені ОСОБА_6 оскаржується її опікуном ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 215, 225 ЦК України.

В подальшому ОСОБА_7 , діючи на підставі вищеназваної довіреності , 16.06.2011 року уклала від імені ОСОБА_6 договір купівлі- продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 з ОСОБА_8 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу С тюрко О.О. за реєстром № 1077 ( а.с.82-83т.1)

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може предявити її опікун.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови від6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» правила ст.225 ЦК поширюються на ті випадки , коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладання правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Відповідно до постанови судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12 у порядку перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2011 року, виходячи з вимог норми ч. 1 ст. 225 ЦК України, висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях.

Як убачається із матеріалів цивільної справи 28.02.2012 року Дзержинським районним судом м.Кривого Рогу було прийнято рішення за заявою ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_18 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуном ОСОБА_2 ( а.с.6-7 т.1)

Оскільки довіреність, дійсність видачі якої оскаржується позивачем, була посвідчена 25.03.2011 року ( а.с.76 т.1), тобто до визнання у судовому порядку ОСОБА_18 недієздатною, судом на підставі клопотання позивача була призначена по справі судова психіатрична експертиза.

Згідно висновку стаціонарної судової психіатричної експертизи від 09.01.2014 року за № 4,проведеної експертами КУ « Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ДОР» ОСОБА_13 в період часу , який інтересує суд ( 25.03.2011 року), виявляла та у теперішній час виявляет ознаки хронічного стійкого психічного розладу у формі шизофренії параноїчної, виражений змішаний тип дефекту. За своїм психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними в період часу, який інтересує суд ( а.с.178-181 т.1).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Разом з тим ч. 3 ст. 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Такі особливі умови застосування правових наслідків недійсності угоди про відчуження майна, укладеної особою, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, передбачені ст. 388 ЦК України.

Зі змісту ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України вбачається, що на угоди, укладені з порушенням вимог закону, не застосовуються загальні положення недійсності угод, крім наслідку визнання такої угоди недійсною. Такі наслідки не можуть бути застосовані й у випадку оспорення дійсності угоди заінтересованою особою, яка не була стороною угоди.

Суд вважає доведеними позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання недійсним на підставі ч. 1, 2 ст.225 ЦК України правочину - довіреності на розпорядження майном, посвідченої 25.03.2011 року приватним нотаріусом Криворізького міського округу ОСОБА_9 від імені ОСОБА_6, зареєстрованої в реєстрі №1277.

Відповідно до ч.3 ст.226 ЦК України дієздатна сторона зобов»язана повернути опікунові недієздатної фізичної особи все одержане нею за недійсним правочином , а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності, зокрема, ст. 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Отже, на угоду, укладену з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

При цьому за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Вибуття майна із володіння власника ОСОБА_6 не з її волі має місце оскільки, правочин довіреність, якою надано право ОСОБА_7 розпоряджатись її власністю, було вчинено ОСОБА_6 в момент коли вона не усвідомлювала значення свої дій та не могла керувати нами, волевиявлення ОСОБА_6 за межами її дієздатності не може вважатись належним.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Відповідно до ч. 2, 3 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 6 листопада 2009 року норма ч.1 ст.216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України.

Зазначена правова позиція також висловлена Верховним Судом України відповідно до ухвал від 29.09.2010 року по справі № 6-9328св10 та від 23.09.2009 року № 6-12129 св 09.

Згідно діючого цивільного законодавства України у разі визнання недійсним первинного правочину, всі наступні правочини , які були укладені після недійсного правочину не потребують додаткового судового визнання їх недійсними.

Отже з огляду на зазначене, договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_5 від 16 червня 2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_3 є укладений з порушенням законодавства, так як відчуження майна було проведено особою, яка не мала необхідного обсягу дієздатності, тобто вибуло із володіння ОСОБА_6 не за її дійсним волевиявленням і підлягає витребуванню у відповідачів, добросовісність яких презюмується , оскільки в ході судового розгляду не було добуто доказів на спростування зазначених обставин.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_8 та ОСОБА_3, то він підлягає частковому задоволенню.

Так, позивачі за зустрічним позовом просять стягнути з опікуна недієздатної ОСОБА_6 сплачені при укладені договору купівлі продажу грошові кошти в сумі 278967, 24 грн., яка еквівалентна 11900 доларів США, сплачених продавцю при укладені вищеназваного договору.

Між тим, в договорі купівлі- продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу С тюрко О.О. за реєстром № 1077 ( а.с.82-83т.1) і на якому без зауважень поставили свої підписи ОСОБА_8 та ОСОБА_3, зазначено , що продаж даної квартири за волевиявленням учасників правочину вчинений між сторонами за 25651, 00 грн., які продавець отримала від покупців у повному обсязі.

Суд не може прийняти до уваги в якості належного та допустимого доказу документ під назвою ( мовою оригіналу «Соглашение о задатке» от 10.06.2011 року , укладений між ОСОБА_17 та ОСОБА_8, з якого убачається, що договірна ціна продажу квартири по вул.Галатова, буд.11 кв.5 складає 11900 у.е. ( по курсу НБУ), тобто цим документом фактично змінюються умови нотаріально посвідченого договору купівлі- продажу та піддається сумніву дійсність волевиявлення сторін при його укладенні.

Позивачі за зустрічним позовом не клопотали про призначеня товарознавчої експертизи з метою визначення вартості нерухомого майна згідно із діючими на час розгляду справи цінами.

Отже, суд вважає, що ними на підставі ст. 60 ЦПК України не доведені вимоги за зустрічним позовом в частині суми продажу , яка підлягає стягненню з опікуна недієздатної ОСОБА_2 , тому їх позов підлягає задоволенню в доведеній належними доказами сумі, а саме : визначеній у договорі купівлі- продажу 25651, 00 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_2

На підставі ст. 88 ЦПК України оскільки позивач по справі ОСОБА_2 був звільнений від сплати судового збору при подачі позову , з відповідачів за основним позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_3 в рівних частинах підлягають стягненню : судовий збір на користь держави щодо вимог немайнового характеру 107 грн.30 коп. та майнового характеру -256,51 грн., а також недоплачений при подачі ними зустрічного позову судовий збір пропорційно частині ухвалених на їх користь позовних вимог ( 2789, 67 грн. необхідна сума судового збору згідно заявлених вимог майнового характеру, сплачено фактично 243, 60 грн., тобто недоплачено - 2546, 07 грн. Позовні вимоги задоволені на 9,19%, тобто до стягнення підлягає- 2317, 00 грн.).

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідачів приватні нотаріуси Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , органи опіки та піклування виконкому Дзержинської районної у місті ради в особі: служби у справах дітей та управління праці та соціального захисту населення про визнання довіреності недійсною , витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності на квартиру задовольнити в повному обсязі.

Визнати довіреність , посвідчену 25.03.2011 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_9 за реєстром № 1277 від імені ОСОБА_6 на ім»я ОСОБА_19 недійсною.

Витребувати квартиру АДРЕСА_6 з приватної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6.

Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_6 житловою площею 27, 8 кв. м, загальною площею 44, 4 кв.м за ОСОБА_13.

Зустрічний позов ОСОБА_8, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з опікуна недієздатної особи ОСОБА_6 ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 грошові кошти , сплачені згідно договору купівлі - продажу квартиру АДРЕСА_6 від 16.06.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстром № 1077, укладеного між ОСОБА_7, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та ОСОБА_3, від імені яких за довіреністю діяла ОСОБА_11 в сумі 25651, 00 ( двадцять п»ять тисяч шістсот п»ятдесят одну) гривну 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_7 у рівних частках з кожного на корить держави судовий збір пропорційно задоволених на користь позивача ОСОБА_2 позовних вимог: нематеріальних- 107 грн.30 коп., матеріальних- 256, 51 грн., в загальній сумі 363, 81 грн.

Стягнути з ОСОБА_8, ОСОБА_3 на користь держави недоплачений судовий збір пропорційно частині задоволених на їх користь позовних вимог за зустрічним позовом та з урахуванням недоплаченного судового збору в сумі - 2317, 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду в Дніпропетровській області шляхом подання до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом десяти днів із дня проголошення рішення, а особами які не були присутні при його проголошенні у той же строк із дня отримання його копії.

Суддя: В. В. Костенко