Ухвала суду № 61575960, 07.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року м. Київ К/9991/10745/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012

у справі № 2а-6960/10/0470 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства фірми "Агропромсервіс" (далі - ППФ "Агропромсервіс")

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі - ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012, позов ППФ "Агропромсервіс" задоволено: визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 16.08.2004 № 0001092342/3/27660, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 9701,07 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1940,21 грн.

У касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, ОДПІ прийняла на підставі акта від 31.03.2004 № 48/231.20206459 про результати планової документальної перевірки ППФ "Агропромсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2001 по 31.12.2003, в ході якої виявлено, крім іншого, порушення підприємством пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін якого виник спір; втратив чинність з 01.04.2011, за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 9 701,07 грн.

До зазначеного порушення, на думку податкового органу, призвело те, що ППФ "Агропромсервіс" при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів ТМЦ неправильно визначило їх залишки на кінець звітного періоду (2003 року): у відповідних податкових періодах не враховані залишки по готовій продукції на суму 47 869,02 грн., що призвело до заниження валових доходів на суму 32 336,90 грн.

З урахуванням того, що дослідження питання щодо дійсного стану бухгалтерського та податкового обліку підприємства потребувало спеціальних знань, ухвалою суду першої інстанції від 15.02.2005 була призначена судово-економічна експертиза.

Суди попередніх інстанцій на підставі висновку судово-економічної експертизи від 25.12.2005 № 17/20 (а.с. 96 - 103 т. 1), яка проведена з дослідженням договорів підприємства за 2003 рік, оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 203, 23, 26, 281, 301, 311, 361, 377/1, 372/1, 631, 6415, 65, 66 за період з 01.01.2003 по 31.12.2003, декларацій з податку на прибуток за 2003 рік, податкових накладних, чекової книжки підприємства, касової книги за 1996 - 1997 роки, встановили, що оподаткований прибуток у кожному звітному періоді 2003 року має від'ємне значення, тобто валові витрати перевищують валові доходи за рік на 43,8 тис. грн., відповідно збитки підприємства за 2003 рік складають 13.1 тис. грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено, що позивач занизив валові доходи саме на 32 336,90 грн., оскільки доводи податкового органу у акті перевірки щодо заниження позивачем скоригованого валового доходу за 2003 рік на цю суму не обґрунтовані посиланням на конкретні первинні облікові документи.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (Порядок № 327), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно з пунктами 1.5 - 1.7 Розділу I Порядку № 327 акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як визначено підпунктом 2.3.2 розділу II Порядку № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства, зокрема, необхідно: - зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; - зазначити перелік документів, що не були надані у ході здійснення перевірки.

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів/та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставне донарахування позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, є обґрунтованим та відповідає статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи ОДПІ, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев