Ухвала суду № 61575690, 20.09.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"20" вересня 2016 р. Справа № 817/3430/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

Франовської К.С.,

за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" квітня 2016 р. у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги ,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправними вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-259/1702 від 12.11.2015 року про донарахування суми єдиного внеску в розмірі 52999,66 грн.; податкове повідомлення-рішення №002681702 від 26.11.2015 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 40 929,33 грн. основного платежу та 10 232,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій; рішення №00969/1702 від 26.11.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3367,98 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивачем у 2013, 2014 році правомірно віднесено до складу витрат витрати понесені на придбання товарно-матеріальних цінностей - запчастин та паливно-мастильних матеріалів, які безпосередньо використовувалися у господарській діяльності позивача по наданню послуг з ремонту автотранспорту. Вказує, що ним не було занижено доходу, а відтак немає підстав для донарахування єдиного внеску та застосування фінансових санкцій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області №002681702 від 26.11.2015 року.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2015 №Ф-259.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00969/1702 від 26.11.2015 року.

Присуджено на користь позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 1075, 29 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем надано акти виконаних робіт на ремонт автотранспортних засобів, в яких не зазначено товарно-матеріальні цінності, які були використані, отже не надано доказів про їх використання в господарській діяльності. Відтак витрати не входять до складу валових, а на суму, на яку вони занижені позивачем, необхідно було сплатити єдиний внесок.

Представник позивача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував. Просив відмовити в її задоволенні. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Просив задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд встановив, що ДПІ у Рівненському районі було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з 01.01.2012 по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 р., за результатами проведення перевірки було складено акт від 12.11.2015 року №00320/1712-1702/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення:

п.6 ст.128 Господарського кодексу України, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.1 ст.138, п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 40 929,33 грн., в т.ч.: в сумі 9507,68 грн. за 2013 рік та в сумі 31 421,65 грн. за 2014 рік;

встановлено неналежне ведення обліку доходів і витрат; включення в декларацію про отримані доходи та понесені витрати за 2013-2014 роки перекручених даних;

п.2 ч.1, п.3 ч.2 ст.7, ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за результатами чого донарахована сума єдиного внеску в розмірі 52 999,66 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 14 360,01 грн., за 2014 рік в сумі 38 639,65 грн.

12.11.2015 року ДПІ у Рівненському районі винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-259/1702 про донарахування суми єдиного внеску в розмірі 52 999,66 грн.

26.11.2015 року ДПІ у Рівненському районі винесено податкове повідомлення-рішення №002681702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 40 929,33 грн. основного платежу та 10 232,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

26.11.2015 року ДПІ у Рівненському районі також прийнято рішення №00969/1702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3367,98 грн.

До вказаних висновків податковий орган прийшов з підстав того, що ФОП ОСОБА_4 надано акти виконаних робіт на ремонт транспортних засобів, в яких не зазначено товарно-матеріальні цінності, які були використані в ході надання послуг по ремонту. Підприємцем не надано підтверджуючі документи на використання даних ТМЦ в ході здійснення підприємницької діяльності, а саме актів списання та встановлення вищевказаних ТМЦ, тим самим не доведено використання їх у підприємницькій діяльності, чим порушено ст. 177 Податкового кодексу України, а саме до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що позивачем занижено оподатковуваний дохід, то податковим органом було донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб, а також єдиний соціальний внесок та застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), (надалі Податковий кодекс України), доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не відносяться до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що платник податку втрачає право на формування валових витрат лише в тому випадку, коли такі витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, а також якщо такі витрати безпосередньо не пов'язані з господарською діяльністю та одержанням доходу.

Податковим органом не прийнято до складу валових витрат витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, які використовував позивач в господарській діяльності для ремонту автотранспорту. Відповідач в акті та апеляційній скарзі вказує, що в актах виконаних робіт не міститься даних, які саме ТМЦ були використані в господарській діяльності.

Колегія суддів дослідила матеріали та встановила, що у перевіряємому періоді позивачем на підставі договорів поставок та купівлі-продажу були придбані автомобільні запчастини згідно специфікацій та видаткових накладних. Розрахунки проведені, що підтверджувалося банківськими виписками.

Основними видами діяльності позивача є діяльність вантажного автомобільного транспорту (КВЕД 49.21), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (КВЕД 45.20), роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (КВЕД 45.23).

Судом досліджено копії актів виконаних робіт, та встановлено, що переважна частина актів містять найменування робіт та найменування матеріалів та комплектуючих, які були використані при виконанні робіт. Стосовно тих актів, в яких не зазначений перелік матеріалів колегія суддів вказує, що послуги по ремонту автомобілів виконувалися на підставі договорів із замовниками, були прийняті згідно актів та оплачені, що підтверджуються банківськими виписками. Крім того, зважаючи на основний вид діяльності та специфіку відповідних ТМЦ, які використовуються позивачем, суд вважає допустимим, що не всі деталі можуть бути описані через їх кількість та незначний розмір. Отже, колегія суддів не ставить під сумнів виконання позивачем робіт по ремонту, а тому і приймає за належні спірні акти виконаних робіт.

Жодних інших доказів та посилань відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.

Тож колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу про заниження оподатковуваного доходу за 2013 в розмірі 60730 грн. та за 2014 в розмірі 196449,36 грн. є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 26.11.2015 року №002681702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 40 929,33 грн. основного платежу та 10232,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

До членів сімей фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15-річного віку, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - підприємцем, але спільно з ним провадять підприємницьку діяльність і отримують від цього частину доходу.

Оскаржувані вимога про сплату боргу від 12.11.2015 року №Ф-259/1702 про донарахування суми єдиного внеску у розмірі 52999,66 грн. та рішення від 26.11.2015 року №00969/1702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску у розмірі 3367,98 грн. винесені на підставі висновків відповідача про заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2013 в розмірі 60730 грн. та за 2014 в розмірі 196449,36 грн.

Як вище встановлено судом висновок про заниження позивачем доходу не підтвердився, а тому оскаржувані вимога від 12.11.2015 року та рішення від 26.11.2015 року підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження своїх висновків, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" квітня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

К.С. Франовська

Повний текст cудового рішення виготовлено "23" вересня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Рівненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області вул.Відінська,8, м.Рівне,33000

- ,