Ухвала суду № 61575449, 21.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 року м. Київ К/800/10383/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Швеця В.В., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області генерал-майор міліції Демченко Олег Михайлович, про поновлення на посаді, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області поновити його на посаді оперуповноваженого СБНОН Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 1 липня

2013 року № 574 «Про покарання оперуповноваженого Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 23 липня 2013 року № 271 о/с;

- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 липня 2013 року до часу постановлення рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення

судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Харківським міським управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області подано письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, відповідач просить таку залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_4 з 11 травня 2011 року обіймав посаду оперуповноваженого СБНОН Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

14 червня 2013 року начальником СКЗ Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області майором міліції Шалатовим С.В. на ім'я начальника Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області полковника міліції Кішкіна В.М. подано рапорт за фактом порушення позивачем службової дисципліни, з викладом інформації про те, що в ніч з 13 на 14 червня 2013 року в кафе «Капрі-піца», розташованому по вулиці Дружби народів, 238, в місті Харкові, між адміністрацією закладу та старшим лейтенантом міліції ОСОБА_4, оперуповноваженим СБНОН Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, виникла сутичка.

На цьому рапорті начальником Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області накладено резолюцію про необхідність проведення службового розслідування, і 14 червня 2013 року ним прийнято наказ № 172 «Про організацію проведення службового розслідування».

Начальником СКЗ Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області майором міліції Шалатовим С.В. спільно з начальником СБНОН Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області майором міліції Гурєвим І.В. було проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни старшим лейтенантом міліції ОСОБА_4, оперуповноваженим СБНОН Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, та 21 червня 2013 року складений висновок службового розслідування, який у цей же день був затверджений начальником Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області полковником міліції Кішкіним В.М.

Службовим розслідуванням установлено порушення старшим лейтенантом міліції ОСОБА_4, оперуповноваженим СБНОН Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог пунктів 1.1, 1.2 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155 (далі - Правила № 155), статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), і поставлено клопотання перед керівництвом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Порушення службової дисципліни старшим лейтенантом міліції ОСОБА_4, викладеними у висновку службового розслідування від 21 червня 2013 року, також підтверджено відеозаписом камер спостереження у приміщенні кафе, переглянутим судом першої інстанції в судовому засіданні.

1 липня 2013 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області прийнято наказ № 574 «Про покарання оперуповноваженого Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4», яким за порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог пунктів 1.1, 1.2 розділу IV Правил № 155 та статті 7 Дисциплінарного статуту, вирішено звільнити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, оперуповноваженого СБНОН Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, з органів внутрішніх справ.

23 липня 2013 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області прийнято наказ № 271 о/с, яким старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, оперуповноваженого СБНОН Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, звільнено з 23 липня 2013 року зі служби в запас Збройних Сил за підпунктом «є» пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач при прийнятті оспорюваних наказів від 1 липня 2013 року № 574 та від 23 липня 2013 року № 271 о/с діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

У статті 7 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 565-XII) закріплено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону. У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.

Частиною 1 статті 18 Закону № 565-XII встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 25 Закону № 565-XII працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Відповідно до Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, (чинної на час виникнення спірних відносин) працівник органів внутрішніх справ України присягає з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ.

За приписами пункту 1.1 розділу IV Правил № 155 (чинних на час виникнення спірних відносин) поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника.

Пунктом 1.2 розділу IV вказаних Правил встановлено, що норми професійної етики вимагають від працівника: поводитися з почуттям власної гідності, доброзичливо і відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи у громадян повагу до органів внутрішніх справ і готовність співпрацювати з ними; постійно контролювати свою поведінку, почуття і емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміти передбачати наслідки своїх вчинків і дій; поводитись з усіма категоріями громадян однаково коректно незалежно від їх службового чи соціального становища; виявляти повагу та увагу до старших за званням чи віком, завжди першим вітати: молодшому - старшого, підлеглому - начальника, чоловікові - жінку; у спілкуванні з колегами виявляти простоту і скромність, уміння щиро радіти успіхам товаришів по службі, сприяти успішному виконанню ними службових доручень.

У пункті 1.3 розділу IV Правил № 155 зазначено, що працівник повинен пам'ятати, що аморальна поведінка, нерозбірливість і неохайність в особистих стосунках, відсутність навичок самодисципліни і розбещеність, балакучість і незібраність завдають непоправної шкоди його власній репутації і авторитету органів внутрішніх справ у цілому.

Згідно підпункту «є» пункту 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут.

Як зазначено у статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

У статті 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Стаття 7 Дисциплінарного статуту закріплює обов'язки осіб рядового і начальницького складу, за її приписами службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

За статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Стаття 14 Дисциплінарного статуту регламентує порядок накладання дисциплінарних стягнень. Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням. Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Судами досліджувався послужний список позивача та встановлено, що він на час прийняття оспорюваних наказів мав діючі чотири дисциплінарні стягнення, а саме: догану, оголошену наказом Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 20 липня 2012 року № 317; догану, оголошену наказом Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 13 листопада 2012 року № 371; сувору догану, оголошену наказом Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 29 грудня 2012 року № 533, та попередження

про неповну посадову відповідність, оголошене наказом Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 12 березня 2013 року № 91.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що провівши службове розслідування, яким було встановлено факт порушення ОСОБА_4 службової дисципліни, відповідачем правомірно, з врахуванням усіх обставин відносно позивача, притягнуто його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач посилався на те, що оспорювані накази є незаконними, оскільки такі були видані під час знаходження його на лікарняному.

Як встановлено судами, ОСОБА_4 відповідно до даних, що містяться в листках та довідках непрацездатності, у період з 14 червня 2013 року по 9 липня 2013 року та з 10 липня 2013 року по 17 липня 2013 року включно був тимчасово непрацездатним.

Згідно частини 1 статті 15 Дисциплінарного статуту у разі порушення дисципліни особами рядового і начальницького складу в період перебування у відрядженні, відпустці, на відпочинку або в період тимчасової непрацездатності начальник органу чи підрозділу, у межах відповідної території, де вчинено дисциплінарний проступок, уживає заходів щодо його припинення, збирає первинні матеріали та надсилає їх для розгляду за місцем проходження служби порушника.

Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Згідно зі статтею 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Дисциплінарного статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.

Як вірно встановили суди, накази від 1 липня 2013 року № 574 та від 23 липня 2013 року № 271 о/с видані відповідачем з дотриманням вимог, визначених статтями 16, 18 Дисциплінарного статуту.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи та враховуючи положення Закону № 565-XII, Дисциплінарного статуту, Положення № 114, Присяги працівника органів внутрішніх справ України та Правил № 155, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказів від 1 липня 2013 року № 574 та від 23 липня 2013 року № 271 о/с, так як відповідач, приймаючи оспорювані накази, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Оскільки законні права позивача не порушені, то відповідно відсутні підстави і для задоволення позовних вимог щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновків.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області генерал-майор міліції Демченко Олег Михайлович, про поновлення на посаді, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Швець В.В.